Освіта під час війни: як надолужити прогалини дистанційки

3.12.2022, 13:00 Переглядів: 3 240

 

Кременчук — чи не єдине місто в тиловій Україні та єдине на Полтавщині, де з 1 вересня не відновили очний процес навчання у школах. Майже три роки, враховуючи пандемію коронавірусу, учні не отримують повноцінної освіти в стінах навчальних закладів. Як кременчужани справляються із цими викликами? «Кременчуцький ТелеграфЪ» збирав думки та досвід батьків та вчителів, а також шукав лайфхаки – як не втратити дорогоцінний час та потрібні знання

«А потім я повинна платити гроші репетиторам»

- Я дуже сподівалася, що з 1 вересня діти навчатимуться принаймні у змішаній формі. Моя дитина навчається у 2 класі і по суті не знає, що таке школа. Я бачу, як вчителі намагаються навчити дітей, але для молодшої школи навчання через монітор — це не навчання. Моєму сину складно сконцентруватися, робити самостійно уроки. Я весь час повинна контролювати, що він робить та витрачати час на його домашні завдання. Крім того, що я не можу повноцінно працювати, і це значно вплинуло на доходи моєї сім'ї, - розповіла «Телеграфу» кременчужанка Тамара.
- Моя донька навчається у 6 класі. Деякі проблеми з освітою ми мали і раніше, але з дистанційкою вони значно поглибилися, - ділиться з нами кременчужанка Альона. - І тут у мене питання виникають не лише до доньки. Я кілька разів була присутня, приміром, на уроці математики. Я, доросла людина, що маю щодня справу з цифрами та документами, не встигала навіть записувати завдання. Тому я розумію, чому донька не встигає. Потім усе це їй треба надолужити самостійно, ще й купа домашніх завдань. Тому я вимушена платити гроші репетиторам. Інакше в нас не виходить.

Ще одна мама кременчуцької школяки-10-класниці каже, що вже готова звертатися до міської влади, аби поновити навчання хоча б раз-два на тиждень. Постійні відключення світла зробили дистанційну освіту майже неможливою.

- Я впевнена, що цілком реально у нашому місті ввести змішану форму навчання, хоча б позмінно, хоча б кілька разів на тиждень, аби діти мали контакт із вчителем – сісти, розібратись у формулах. Невже місто не може обладнати укриття та закупити генератори хоча б у третині закладів освіти? Діти дуже втрачають у знаннях через дистанційну освіту, а те, як їх надолужити, стає проблемою дітей та їх батьків, - впевнена Олена.

Влада – самоусунулася

За великим рахунком міська влада Кременчука самоусунулась від вирішення освітніх проблем під час війни. Провівши ще влітку некоректне, як на думку редакції, опитування серед батьків, ухвалили рішення про навчання дітей в онлайн-режимі. Причина – в школах та садочках немає укриттів, грошей на їх обладнання - немає. Водночас навчальні заклади обласного підпорядкування, що працюють у Кременчуці, з 1 вересня навчаються в очному форматі.

У сусідніх Горішніх Плавнях вже влітку завершували облаштування сховищ у школах міста, дитячі садки від початку майже не переривали навчання. Таким чином влада сусіднього міста дала право вибору батькам: навчатися в школі або дистанційно.

«ТелеграфЪ» влітку їздив і Кременчуцьким районом: практично в кожній громаді облаштовані укриття, і переважна більшість дітей відвідують школи та дитячі садки.

Винайшли гроші та бажання навчатися очно і приватні заклади освіти Кременчука: у дитсадках та школах обладнані укриття, у більшості з них, за нашими даними, є і генератори.

Після вказівки обласної влади у Кременчуці, щоправда, таки почали робити хоч якісь ремонти в підвалах шкіл. Гроші на ці роботи потроху виділяють з бюджету міста, однак які роботи та у яких школах - для загалу таємниця за сімома печатками. Та навіть їх завершення не свідчитиме про вихід дітей до шкіл – рішення про дистанційку діє до кінця воєнного стану.  

Кременчуцькі вчителі, не називаючи свої імен, теж скаржаться на владу. Мовляв, третій рік – дистанційка, але про технічне забезпечення ніхто не подбав. Комп’ютери, телефони педагоги купують за власний рахунок. Вимоги до роботи залишаються, а надбавки за престижність праці у більшості шкіл міста скоротили з 20% до 5%. У деяких школах - суттєво скорочують зарплату

«Ми в одному човні»

Втім, не всі педагоги та батьки вважають дистанційне навчання аж таким «злом».

- На мою думку, якщо вмотивовані вчитель та учень, і якщо є підтримка з боку батьків – повноцінну освіту можна отримати і дистанційну, - вважає Світлана Іванівна, педагог із 20-річним досвідом, що працює в одній зі шкіл міста. – Більшість моїх учнів досить швидко підлаштувалися під онлайн-навчання. Ми постійно комунікуємо у месенджерах, я навчилася перевіряти роботи в телефоні – маркером позначаю помилки та прошу виконати роботу над помилками. Діти теж звикли – той же червоний маркер. Я не бачу особливої проблеми в тому, що учні бачать мене не вживу, а з монітора. Я й сама полюбила онлайн-навчання. За останній час пройшла не один курс підвищення кваліфікації саме онлайн і розглядаю це більше як можливість, а не «покарання». Єдине, що зараз заважає працювати – це відключення світла.

Приклад відповідальності вчителя та підтримки з боку батьків – це ситуація кременчужанки Ольги Прядко. Її син навчається у 4 класі. Вона завдячує вчительці сина, адже він звик до того, що вчить – вчитель, навіть дистанційно, а не батьки. Водночас Ольга зі свого боку підтримує роботу вчителя та за можливості намагаться не «випадати» з освітнього процесу дитини.

Ольга зізнається, що питання дистанційки – болюче з часів карантину та радіє, що ці часи настали після того, як сина навчили писати та читати.

- Але так нині склалося, що зараз усі ми - і наші вчителі, і ми, і наші діти - в одному «човні», який треба не розхитувати, а вести разом у правильному напрямку. Домовлятись з вчителем вести діалог, пропонувати разом вирішити ту чи іншу проблему. Я дуже вдячна нашому класному керівникові, яка намагається робити так, щоб хоча б по дві години на день у нас були заняття – підлаштовується під черги відключення світла та двічі може проводити один і той самий урок. Це її ініціатива, тому чому нам, батькам, не проявляти її? Так, мені важко, не завжди є час виконати з ним домашку, проте я завжди шукаю можливості.

Оля наводить приклад: вивчали по предмету «Я досліджую світ» Азовське море. Переглянули перед сном відео про 10 унікальних мешканців, які живуть в морі. Взяли карту. Переглянули наші міста, поговорили про те, як важко їм там. От і географія для дитини. Ще взяли за правило переказати бабусі на ніч прочитане або прожите за день. А це – розвиток мовлення.

- Я думаю, для сина - це уроки життя. Нехай інші, не затверджені МОН. Але я впевнена, що наші діти все надолужать, якщо ми будемо підтримувати їх. Можливостей багато, головне – правильно нам, батькам, їх скерувати, - резюмує Ольга.

«Навчання – це не лише про знання, а й про спілкування»

Своїм досвідом надати якомога якіснішу освіту своїй дитині з «Телеграфом» поділилася кременчужанка Ірина Серьогова. Вона пішла зовсім іншим шляхом та віддала сина-4-класника у приватну школу. Результатом – задоволена.

Ірина вважає, що кожна людина має займатися своєю справою, і не кожна мати чи батько повинні приміряти на себе роль вчителя предметів.

- Якщо немає бабусів-дідусів на пенсії, які мають час займатися з дитиною, то хто має щоденно контролювати онлайн-навчання і допомагати? Тоді хтось з батьків звільняється і сидить вдома. А це вже не лише про навчання, а й про сімейний бюджет. Свого часу ситуацію врятували мої батьки, щоденно займалися з онуком, проходили наново шкільну програму молодших класів. Але не думаю, що це дуже гарна ідея як для сина, так і для батьків, які теж мають свої справи, - говорить Ірина.

З початком війни стало ще більше перепон для навчання, бо додалися повітряні тривоги. А під час тривоги навчання на паузі. Якщо тривога триває довго, то уроки у цей день відміняються.

- Я не можу сказати, що онлайн-навчання – це зло. Ні, це також навчання, і воно має право на життя. Але. Я хочу, щоб моя дитина навчалася віч-на-віч із вчителем. Фізично поряд, а не через монітор. Бо я ж бачу, як він сидів перед комп’ютером – то на кота відволічеться, то тихенько печиво гризе. Мене це все не влаштовувало. Я вважаю, що зараз він отримує базу на майбутнє життя, і ця база має бути міцною.

У листопаді цього року син Ірини перейшов у приватну школу.

- Я вже відчула позитивний результат. Цікавиться навчанням, став більше малювати, робити якісь поробки замість сидіння в телефоні. А ще Ірині подобається, що її дитина спілкується з однолітками – чого так не вистачало майже три роки під час онлайну. Адже школа – це не лише про знання, а й про спілкування. І цьому теж треба вчитися в колективі.  

Вона додає, що довго чекала, аби звільнилося місце для сина, у підсумку кілька класів довелось розширити. Школа заповнена вщент, попит – великий.

Ціна знань

Навчання у школі, де навчається син Ірини, коштує 8 тис. 800 гривень на місяць (сюди входить триразове харчування, дитина перебуває тут з 8.30 до 17.30). Є дешевші школи – 6 тис. гривень на місяць – за перебування до 12.00. За харчування – окрема плата. Найдорожчий приватний навчальний заклад у місті батькам коштуватиме більше 11 тисяч гривень.

Послуги репетитора у нашому місті коштують від 100 до 200 гривень за академічну годину (45 хвилин) і також користуються великим попитом.

Так, Альоні, мамі 6-класниці, додаткові уроки обходяться у 2,5-3 тис. гривень на місяць (математика та англійська – двічі на тиждень).

Олена, мама 9-класника, підрахувала приблизно таку ж суму. Її син навчається в онлайн-школі з вивчення англійської. Це коштує 1200 гривень на місяць. Уроки української мови з репетитором – близько 1 тис. гривень на місяць – залежно від кількості занять.

Водночас разом із дистанційною освітою в інтернет-просторі з’явилася маса платформ із безкоштовними онлайн-уроками, курсами та практиками від досвідчених вчителів.

Серед них - «Вивчаю. Не чекаю» - простий та працюючий застосунок з іграми для учнів та учениць 1-4 класів, може працювати без доступу до мережі. Тут можна завантажити всі підручники для початкової школи (НУШ).  

Всеукраїнська школа онлайн - відеоуроки, тести та завдання для школярів 5-11 класів, погоджені з МОН.  

З добіркою дистанційних шкіл, що відповідають програмі МОН, можна ознайомитися тут.

Крім того, безліч безкоштовних уроків з цікавезними викладачами можна знайти на Youtube. Корисні лінки вам може підказати і ваш вчитель. Тому якщо є бажання та час – надолужити пропущений шкільний матеріал цілком реально і без грошей.

Втім, хотілося б, щоб проблеми освіти стосувалися не лише учасників освітнього процесу, а й місцевої влади, яка повинна створювати умови для навчання.

Даний матеріал створено за підтримки проєкту «Накипіло.Освіта» та DW Akademie в Україні

Автор: Ольга Мінчук Джерело фото: Колаж - РБК Україна
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
Читайте також:
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск

№ 2 від 12 січня 2023

Читати номер
Попередні випуски
Вверх