«Хай усі знають, що є люди, які небайдужі!» Як Кременчуцька прокуратура допомогла переселенцям з Попасної

1.12.2022, 13:03 Переглядів: 5 579

 

Реальна історія українців, у яких згоріла квартира

1 грудня в Україні відзначають День прокуратури. Буквально за кілька тижнів до цього дня до нашої редакції прийшло подружжя, Олександр та Тетяна Воропаєви – переселенці з Попасної, які хотіли подякувати працівникам прокуратури за допомогу.

Пенсіонери принесли з собою лист. От про що у ньому йшлося:

У наш нелегкий час, коли все більше людей потребує турботи, стає важко знайти людей, які здатні сприймати чужі проблеми як свої, і як чудово, що ми зустріли таких.

Ми переселенці з м. Попасна Луганської області, яке повністю знищено, висловлюємо велику подяку та найщирішу вдячність Ульванській Марині Володимирівні та усім працівникам Кременчуцької окружної прокуратури за турботу та підтримку. Завдяки вам ми не залишилися з бідою наодинці, дякуємо за гуманітарну та фінансову підтримку!

Велика вдячність від нас Марині Володимирівні, яка допомогла з пошуком лікарів, завдяки чому вчасно і кваліфіковано було розпочате лікування.

Також велика подяка волонтеру і небайдужій жінці – Куляшовій Світлані Миколаївні, яка є ввічливою, чуйною людиною, що опікується потребами переселенців.

І все це не було разовою допомогою. По теперішній час нас не залишають наодинці з бідою. Ми – люди похилого віку, та доброта, з якою до нас віднеслись, дає надію на краще.

Дякуємо вам за щире серце, за те, що не стоїте осторонь проблем переселенців. Бажаємо вам всяких благ, міцного здоров'я, щастя та мирного неба!

Цією натхненною історією ми не могли не поділитися з вами, наші читачі. Бо, слухаючи такі історії, розумієш, наскільки ми, українці, круті. Готові простягти руку у важкі часи навіть незнайомцям, підтримати у скруті і поділитися тим, що маєш сам. І неважливо, яка у тебе посада чи соціальний статус. Не сумніваюся, настане день, коли наша нація переможе ворогів, бо інакше просто не може бути!

Прямо на очах подружжя Воропаєвих кілька днів горіла їхня квартира

Спочатку слід розповісти історію подружжя Олександра та Тетяни Воропаєвих, які приїхали до Кременчука з Попасної, де прожили усе своє життя. Кажуть, що після 2014 року у Попасній було відносно спокійно. Поруч, за 3 км, простягалася лінія фронту. Ввечері чулися постріли з автоматів, але мешканці вже на це не звертали уваги. Деякі люди робили ремонти в оселях, обживалися, працювали на городах. Коли почалася повномасштабна війна і рашисти стали гатити по місту, дочка Воропаєвих виїхала у Польщу. Після того, як згоріла їхня трикімнатна квартира, пенсіонери ще тиждень жили у підвалі. Світла не було, свічки швидко закінчилися. У підвалі було холодно, тож люди, які там знаходилися, хворіли.

Тетяна Воропаєва
Тетяна Воропаєва
- На вулицю вийдеш, чайник поставиш, щоб чаю закип'ятити. І одразу – бах, бах – «Гради» працюють. Усе кидаєш – і назад. Врятуєшся чи ні, але у підвал біжиш. Будинок ходором ходить. Поруч з нашим будинком був парк, то коли ракети летіли, крони дерев аж згиналися. Така сила. Які нерви це витримають? – згадує Тетяна.
- Ми сиділи у Попасній до тих пір (з 24 лютого до 12 квітня – ред.), поки не розбили квартиру. Усе згоріло – і ми почали виїжджати звідти, – розповідає Олександр. - У мене розбили трикімнатну квартиру, усе згоріло. Я уже життя збирав на неї, батьки допомагали... Рашисти бабахнули, ракета пролетіла будинок навиліт. І що я тепер наживу на ту пенсію, яку дають – 4 тисячі? – говорить Олександр Воропаєв.
- У нас на одну сторону будинку – лоджія, на другу – балкон. Лоджію ми загасили, як почала горіти. Потім сидимо, а воно знову розгоряється. А чим гасити? Води та світла немає, піску немає. Ми на вулицю вискочили й стояли внизу (у нас на 5 поверсі була квартира) дивилися, як зала, кухня, спальня три дні горіли, – зі смутком додає Тетяна.

На 1.23 хвилині відео видно, як горить квартира подружжя у Попасній, наприкінці відео можна побачити і їх самих

Після одного з обстрілів сусідку Воропаєвих з другого поверху придавило і вона загинула під завалами. Олександр та Тетяна зрозуміли: треба їхати, над головою літають ракети, їсти немає чого, холодно. Волонтери допомогли їм евакуюватися.

Олександр Воропаєв
Олександр Воропаєв

Спочатку подружжя виїхало в Бахмут, там пробули тиждень. Але не залишилися, бо їх попередили, що у цьому місті також будуть бойові дії. З Бахмута чоловік із дружиною переїхало до Дніпра. Проте у Дніпрі вони жили у літній кухні приватного будинку. Влітку було ще нічого, але власники будинку сказали, що у холодну пору не будуть опалювати літню кухню, бо це дорого.

Після цього Олександр та Тетяна вирішили прямувати до Кременчука, бо раніше сюди приїхали їхні знайомі. На початку липня подружжя було вже у нашому місті.

- На вулиці Івана Мазепи ми знайшли квартиру, домовилися з власницею. Вона сказала: «Я буду її продавати, але тимчасово вас пущу. Я вас попереджу, коли виселятися». Ми вирішили пожити до продажу. Квартири здаються, але дорого, спеціально підняли ціни. Як на цю пенсію їх можна зняти? – обурюється Олександр, що місцеві наживаються на тих, хто тікає від війни.

Згодом переселенці дізналися, що у поліції приймають заяви людей, хто втратив житло через воєнні дії.

- У поліції нам сказали, що викличуть у прокуратуру, треба буде там все пояснити. Коли ми прийшли туди, то познайомилися з Мариною Володимирівною (прокурором – ред.). Я звернувся до неї за допомогою. Я після операції сидів у підвалі, мені потрібно було через кожні пів року з'являтися до лікаря, але не було як. Вона мені просто душевно, як людина, допомогла. Я її попросив: «Якщо можете, допоможіть, будь ласка. Ми не знаємо, де тут лікарні знаходяться, де допомогу видають». Вона запитала, де ми живемо, і дала адресу лікарні, яка поруч і куди можна звернутися. Сказала: «Вас там сімейний лікар має поставити на облік». Декларацій у нас не було. Ми звернулися туди, уклали декларації, я пройшов медогляд у лікарів, – каже чоловік.

Прокурор Марина Ульванська направила переселенців до свого сімейного лікаря. Але допомігши з цим, вона пішла далі. Також подзвонила волонтерці Світлані Куляшовій – так пенсіонери отримали одяг. Пізніше пані Марина покликала подружжя до прокуратури. Олександр та Тетяна спочатку подумали, що це стосується житла, яке вони втратили. Як виявилося, вся прокуратура зібрала переселенцям допомогу – одяг, консервацію, гроші.

- Вони усім відділом зібрали нам допомогу! Там був одяг, консервація. Вони нам навіть привезли все, занесли на 5 поверх, бо я ж з паличкою... У такий важкий час, як у нас зараз, таких людей більше немає! Тому я і вирішив, що треба розказати про це. І хай усі знають, що є люди, які небайдужі. Адже вона могла відмовити... А вона витратила час, знайшла людей, а у неї роботи теж вистачає. Вони нам зібрали гроші, щоб ми могли заплатити за квартиру. Я не хотів брати, відмовлявся! Але грошей у кишені немає... Соромно і незручно було брати ці гроші. До такого віку дожили, хіба думали, що залишимося ні з чим? – зі сльозами на очах ділиться історією Олександр Воропаєв. – Довелося диван зі смітника взяти... Я побачив ДСНСників, кажу: «Хлопці, допоможіть мені взяти диван». Вони мені: «Зараз, батя!» Я їм давав гроші, але вони не взяли.

Прокурор Марина Ульванська виїхала з окупованого Криму і зараз працює у Кременчуці

Після того, як дізналися історію подружжя Воропаєвих, ми поговорили й з прокурором Мариною Ульванською з Кременчуцької окружної прокуратури. До 2014 року вона працювала прокурором у Сакській міжрайонній прокуратурі у Криму.

Марина Ульванська
Марина Ульванська
- Під час окупації Криму вирішила, що присягаю один раз і назавжди. На той момент мені було страшно. Трудову книжку мені не повернули, бо я їм своє посвідчення не віддала. Я перевелася в Івано-Франківську область, там довгий час прожила. А сама я з Донецька. З 2014 року я в війні, і для мене це дуже важливо. Знаю, що таке війна. Мої батьки жили в Донецьку довгий час. Я нев'їзна (на підконтрольну росії територію – ред.), само собою, – розповіла ТЪ свою історію Марина Ульванська. – У мене ще немає житла, тому куди мене Батьківщина направить, туди перевожуся. А мінімальним волонтерством я займаюся вже давно, по-людськи.

Після Івано-Франківська прокурор Ульванська працювала в Одесі, а після того – у Кременчуці. У нашому місті живе 2 роки.

- У мене зараз багато друзів у Києві, які з Донецька повиїжджали. Тому я у Кременчуці, щоб трошечки ближче до своїх бути. Хоча ліпше, ніж в Івано-Франківській області, ніде не було. Коли звідти в Одеську область переводилася, там було мало приємного працювати, там дуже багато сепаратистів, як в Донецьку зараз, – пояснює жінка, як опинилася у нашому місті.

Прокуратура у Кременчуці з перших днів повномасштабної війни збирала кошти, необхідні речі та продукти для переселенців і військових, допомагала волонтерам.

У своїй роботі прокурори допитують кожну потерпілу людину, яка до них приходить у рамках кримінального провадження за 438 статтею (Порушення законів та звичаїв війни) Кримінального кодексу України. Так прокурор Ульванська познайомилася з подружжям Воропаєвих. На запитання, чому вона вирішила допомогти їм, жінка відповіла:

- Моя заслуга тут мінімальна, усі гроші й продукти збирав колектив, я була лише ініціатором. Ми повезли їм дві легкові машини.

Просто я знаю, що таке переселенці. Коли з Крима виїжджала, у мене було 4 чемодани. Усі речі я залишила там. А Воропаєви добре, що з трьома сумками виїхали, а не з пакетом, як деякі. Сама допомогу колись отримувала, рушники брала у волонтерів в Івано-Франківську. Я знаю, як це – жити без нічого. Я Воропаєву кажу: «Треба від москалів дочекатися репарацій, а для цього треба жити далі!»

Прокурор розповідає, що пенсіонерам потрібні були чоботи. Тетяні вона віддала свої.

- Це ж купа грошви! Спробуй навіть в секонді купити це все. Я віддала жінці свої чоботи, бо у мене є, мені вистачить.

За словами пані Ульванської, у Кременчуцькій прокуратурі працюють переселенці: троє прокурорів з Луганської області, один – з Харкова. Вона додає:

- Мої колеги з Криму зараз дуже переживають. Відносно всіх колег з Криму я давала показання і ще раз дам, тому що вони зрадили свою Батьківщину. І через таких, як вони, зараз війна, от і все. Тут чорне та біле, сірого не дано. Я ніколи не повернусь у Донецьк! Я не хочу жити з людьми, які зрадили свою Батьківщину! 20% людей, які живуть там зараз, проукраїнські, багато хто виїхав. У мене там є однокласники, мої колишні колеги воюють в Донецьку в «ДНРії», я про кожну людину повідомлю! Це безпеки моєї дитини і моя на майбутнє. Знаєте, як кажуть? Добро має бути з кулаками. Я не хочу, щоб моя дитина воювала. У мене чоловік воює зараз у Херсоні, а до цього був у Бахмуті. У нас (у прокуратурі – ред.) також є дівчата, у яких чоловіки на передовій.

Яка процедура для тих, хто втратив житло

Також Марина Ульванська розповіла ТЪ, яка процедура для переселенців, які втратили житло. Для початку їм слід звернутися до поліції і написати заяву про пошкодження майна (ст. 438 Кримінального Кодексу України). Частина перша – якщо немає жертв, якщо є жертви, то друга.

Потім поліція збирає фотографії, відео, які долучають постраждалі, допитує їх і направляє дані у прокуратуру. Прокурор ще раз додатково допитує людей, а далі докази – свідчення, документи – стануть підставою для міжнародного суду. Далі з прокуратури справа йде в СБУ, бо такі справи розслідує саме це відомство.

- Ще поки не створений міжнародний суд для суду над росією. Коли він буде створений, скоріш за все, ці справи будуть направлені туди. Поки ще процедури немає. У рамках цього провадження матеріальні і моральні збитки будуть відшкодовані людям. Матеріальні збитки зараз не порахуєш, тому ще експертизу не можна провести. А моральні збитки… Коли їх допитую, кажу: «Давайте писати кожному мільйон доларів. Чим більше напишеш, тим більше отримаєш». Німеччина тільки нещодавно завершила виплачувати репарації.

P.S. Марина Ульванська тримає зв'язок з подружжям Воропаєвих і нині, а прокуратура готова їм допомагати й надалі.

Автор: Катерина Турубара Джерело відео: Попасная City
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск

№ 4 від 26 січня 2023

Читати номер
Попередні випуски
Вверх