«Дід садочок» та унікальна оплата праці: які нововведення у кременчуцькому шпиталі

Директор КП Кременчуцького обласного клінічного шпиталю для ветеранів війни Полтавської обласної ради Микола Литвиненко розповів «Телеграфу» про нові виклики, які постали перед лікарнею після початку російсько-української війни та пандемії коронавірусу, про програму з Німеччиною та унікальну систему оплати праці. 

Про палати сімейного перебування 

- Час диктує свої умови. Ми спочатку планували палати сімейного перебування для людей похилого віку. Їм достатньо, щоб там був свій санвузол, балкон, телевізор та холодильник. Ми це зробили й у нас немає жодної палати, де цього немає. Але зараз у нас змінилися пацієнти – до нас прийшли молоді хлопці, які повернулися  з війни, і, на жаль, деякі з них прийшли з інвалідністю, деякі потребують особливих умов перебування.  

Ми зіткнулися вперше, коли лікування потребували обидва члени подружжя, але вони прийшли  з дитиною. Вони хотіли наймати квартиру, щоб почергово перебувати з малям. Ми розуміли, що у нас мають бути умови для перебування в лікарні з дитиною. 

На сьогодні хлопці кажуть, що їм зручно у нас, бо вони не знаходять спільної мови в інших лікувальних закладах, бо їх там не розуміють. Зважаючи на те, що у нас працюють побратими, ті, хто побував на фронті, то й ставлення у них на рівних. Тому у нас не буває нервових зривів на етапі спілкування. 

Й іноді хлопці залучають своїх дружин. Ми поміркували й вирішили, що ми можемо… На сьогодні наші договори з НСЗУ не обмежують нас роботою лише з учасниками бойових дій, ми можемо й інших приймати. Тоді наступний крок – чи можемо прийти з дитиною.

Ми взяли на роботу педіатра й підписали договір з НСЗУ про організацію первинної допомоги. У нас тепер є первинна допомога, йде декларування, де є і педіатри, і терапевти.  

Й зараз завершують палату для сімейного перебування з дитиною. 

Затишна кімната з двома ліжками для дорослих...

... та дитяче у вигляді машинки.

Окремий санвузол із душем та туалет і раковина для вмивання з перекладинами. 

Диференційована оплата праці: коли від кінцевого результату залежить зарплата 

Керівник медичного закладу розповів, що диференційована оплата праці спонукає персонал відповідально ставитися до своєї роботи: 

- Для кожного працівника, незалежно від виду його діяльності: чи то молодша медична сестра, чи то лікар, чи то працівники адміністративно-господарської частини, є оціночна шкала. Й ми підбиваємо підсумки щомісяця. Залежно від плюсів чи мінусів, які набрала людина. Оцінки залежать від категорії працівників. Ця оціночна шкала показує, що від кінцевого результату залежить зарплата, тож ставлення до роботи змінюється. Упродовж цього року у нас була можливість диференційовано призначати заробітну плату, після того як ми стали підприємством. Якщо працівник добре спрацював, він отримав хорошу заробітну плату, якщо просто спрацював – він отримав заробітну плату з обов’язковими доплатами, гарантованою  державою мінімальною заробітною платнею.  

Минулого року на нашій базі ми провели навчання тренерів з підготовки молодших медичних працівників. Хто такі ці тренери? 

Упродовж тривалого часу у нас були тренери з Німеччини, вони навчали їх,  потім працівники склали іспити й отримали сертифікати на виконання цієї роботи. 

Заступник директора з економічних питань Зоя Ключко розповіла, що у шпиталі розроблено систему індикаторів якості оплати праці:

- Для кожного підрозділу, для кожного виду професії розроблені свої індикатори якості, за якими щомісяця оцінюється робота працівників. Там такі показники, як: задоволеність пацієнта, ефективність виконуваної роботи і якість виконуваної роботи, також участь у загально госпітальних заходах. Завдяки цьому проводиться диференціація заробітної плати - в межах тих коштів, які ми пакетно отримуємо від НСЗУ (Національна спілка здоров’я України), також нас частково в цьому році фінансує обласна рада. В межах цих коштів ми щомісяця намагаємося проводити диференціацію заробітної плати працівників. 

 Є фактична оплата праці, яка гарантується державою. Є наказ Мінсоцполітики і МОЗ, за яким визначаються для всіх фахівців нашого закладу тарифні розряди, і вже потім проводиться диференціація цього тарифного розряду залежно від якості по цих показниках. 

Микола Миколайович додав, що є фактично загальна сума – бюджет місяця, є сума, яку зобов’язані заплатити (мінімальний розмір заробітної плати). Коли вони вирахували мінімальну зарплату всіх, залишаються кошти, які розподілять між тими, хто краще працював, і якусь частину між тими, хто працював не на повну силу. Щоб їх поділити – необхідно мати якусь формулу. У кінці місяця кожен із працівників напрацював свою систему балів. Коли визначилися з балами та сумою, вираховують, скільки коштує один бал, і потім заново перемножать  усі ці бали на їхню кількість у кожного працівника. Цю програму вони напрацювали самі.  

Перші кроки реалізації програми соціальної служби 

Микола Литвиненко нещодавно повернувся від своїх друзів із німецького Гамбурга. Зараз вони готують спільну угоду: щойно завершиться карантин, наші тренери поїдуть до Німеччини і пройдуть курси підвищення кваліфікації. Орієнтовно це триватиме 2-3 місяці. Вони отримають посвідчення міжнародного зразка, й тут готуватимуть молодших медичних працівників. 

Чому виникла така необхідність? 

Працюю не один рік і чудово пам’ятаю, що у нашому штатному розкладі були санітарки. Це ті люди, які прибирають і беруть участь у догляді за пацієнтами, але їх ніхто не навчав. І тій же санітарочці, яка ще вчора працювала біля станка, а сьогодні змушена працювати у лікувальному закладі, все одно, що однією ганчіркою мити хворого, а після цього витирати поверхні столиків. Її цього ніхто не вчив. Тепер у штатному розкладі немає санітарок, є молодший медичний персонал. Необхідно навчити молодшого медичного працівника, як не зашкодити здоров’ю пацієнта і самій вміти доглядати за ним. Якщо людина втричі більша за масою, ніж я, як її перевернути? Це просто, просто треба знати, як саме. Як правильно купати, доглядати за стопами та пролежнями, це ціла наука. І хтось має цього навчити. І ми взялися за це.

На сьогодні наші молодші сестри первинну частину тих знань уже мають. Якщо це короткотривале навчання у робочий час – навчання безкоштовне, у разі проведення з метою отримання посвідчення – як і будь-яка додаткова освіта оплачується. 

Договор про співпрацю з Німеччиною передбачає навчання тренерів протягом 200 годин. 100 годин проходитиме навчання тут, а інші 100 - в Німеччині. Із тих 100 годин, які залишаться, 20 – теорії та 80 годин оплачуваної практики. 

Договір зараз допрацьовується й має запрацювати з нового року, але за умови зупинення карантину. 

«Ми всі вимремо, а німці залишаться»

Повернувшись із Німеччини, був здивований тим, як ставляться німці до протиепідемічних заходів і як ставляться в Україні. Я приїхав і сказав: «Дійсно, ми всі вимремо, а німці залишаться жити». Бо в них немає тієї звички смикати за маску: то під носом, то зверху носа. Коли вони заходять до місць громадського харчування, то передусім обробляють руки та заповнюють розписку, де зазначає прізвище, ім’я, телефон, дату та час, коли зайшов і вийшов. Якщо у когось виявлять коронавірус, буде легше визначити коло контактних осіб. У нас дуже важко працювати епідеміологам, адже люди не завжди розповідають, де вони були та з ким спілкувалися, а іноді взагалі не пам’ятають. 

Якщо у нас кількість громадського транспорту зменшують, то в Німеччині, навпаки,  збільшують кількість громадського транспорту. Там ходять великі автобуси, в яких сидять пасажири з дистанцією 3-4 людини. І там не лізуть один поперед одного й не забувають про дистанцію. Й не треба оглядатися назад, коли стоїш біля каси. 

І тому німці перебувають у зеленій карантинній зоні, а ми - у помаранчевій, а Полтавщина взагалі у червоній. 

ФОТО: У Німеччині дуже популярні електросамокати. Зараз на вулицях дуже мало людей, бо вони розуміють, що в країні карантин

Від мрії - до втілення соціальної служби

Керівник кременчуцького шпиталю Микола Литвиненко зауважив, що вони вже визначилися, яка команда першою вирушить на курси підвищення кваліфікації. Саме вони детальніше ознайомляться з німецьким досвідом та стануть засновниками руху у Кременчуці. 

- Переговоривши з кожним із тренерів, вони визначилися, які програми необхідно втілити в життя: 

• Денний догляд, своєрідний «дід садочок» для дідусів. Коли діти й онуки йдуть на роботу/садочок/школу, а люди поважного віку залишаються сам на сам зі своїми проблемами. Це працює наступним чином: машина самаритян проїжджає за цими адресами, збирає людей і звозить в одне місце, де з ними працюють фахівці. Вони щось створюють руками, проходять курси комп’ютерної грамотності. Ми це все робимо й зараз, але лише для тих, хто до нас приходить, а для тих, кого треба привезти, не можемо зробити.  
• Служба тривожної кнопки. Є ціла служба, яка має ключі від квартир тих людей, які проживають самі. Якщо людина відчуває, що з нею щось  сталося, наприклад, впала й не може дати собі ради, вона натискає цю кнопку і з нею зв’язується окрема служба. Або ця служба телефонує родичам або сусідам і пропонують підійти, якщо це неможливо, вони беруть ключі (вони опломбовані й ніхто не знає, від якого будинку ключі). Задача цієї служби не надавати допомогу, а запросити невідкладну допомогу, виправити, якщо щось сталося. 
• Перезавантаження продуктів. У магазинах є перевипуск продукції, який вони не знають куди подіти й возять із магазину в магазин. Ми пропонуємо перезавантаження: оце реальна частина продукції, яку ми можемо продати, а цю частину не треба возити, а віддати тим, хто потребує продуктів. Це величезні склади, які завантажені перевипуском продукції. І вона розходиться по людях, які цього потребують. І це не товар, який треба викидати, це нормальні продукти з терміном придатності. 

• Пансіонати для людей поважного віку. У місті Гамбург на річці Ельба заходиться шикарний пансіонат, подібно до такого плануємо створити і в Кременчуці. 

 
Гамбург із висоти пташиного польоту

Пансіонат для людей поважного віку в Гамбурзі. Люди туди потрапляють через страховку на випадок догляду 

За словами Миколи Миколайовича, у Кременчуці у паліативному відділені дві бригади обслуговують 44 людини. Це колосальне навантаження, адже мають щоденний контакт: у разі допомоги бригада з лікаря, санітарки та водія приїжджають до людини. Це не зовсім функції шпиталю, але вони взяли на себе такі зобов’язання. Тому для втілення цих колосальних задумів команду навчатимуть не лише в розділі надання допомоги, а й вивчатимуть німецьку мову, щоб комфортно навчатися та набиратися досвіду в Німеччині. Сама програма реалізовується на умовах співфінансування. 

У Кременчуцькому обласному клінічному шпиталі для ветеранів війни Полтавської обласної ради діють кімнати для реабілітації.

Є кабінет, де відновлюють дрібну моторику рук. 

Евкаліптова сауна. Тут плитка та лава зроблені та укладені руками АТОвців

 
Є фітобар, ароматерапія, галотерапія – солетерапія іонами солі...

... апітерапія – лікування бджолами

  
Гідромасаж знаходиться у підвалі шпиталю.

Для тих, хто не може самотужки спуститися до підвального приміщення, є спеціальна люлька. До неї під’їжджає пацієнт на колясці, далі його поміщають у люльку і спускають вниз, де чекає інша коляска.

Найменший кабінет у шпиталі для збору аналізів