«Я — дружина військового». «Кременчуцький ТелеграфЪ» продовжує серію відеоінтерв’ю із кременчужанками, чоловіки яких пішли на фронт — захищати Україну від росіян.
Це історії десяти жінок, які через війну залишилися без підтримки, та взяли на свої плечі й свої, і чоловічі справи та обов’язки. І це історії десяти чоловіків, яким стало сили залишити власний дім та сім'ю, аби виборювати нашу Перемогу.
Перша наша героїня — Тетяна Андросова. Читайте текстову версію
Вишиванка — це не тільки прадавня частина гардероба нашого народу, що передавалась нащадкам та слугувала оберегом для його власника. Сьогодні, як і колись, вишита сорочка є надважливою річчю для кожного українця. Вишиванка є справжнім символом нескореності, сучасною зброєю та нерозривним зв’язком поколінь
Будівельників вважають представниками однієї з найбільш мирних, творчих і корисних професій у світі. Вони зводять нові об'єкти, реконструюють, відновлюють старі. Завдяки їм ми живемо у теплих комфортних будинках, маємо у кроковому доступі всю необхідну інфраструктуру. Щороку в другу неділю серпня представники професії відзначають День будівельника. Цього року він припав на 13 серпня
Якби за тривалий шлюб видавали нагороду, кременчуцька родина Сидорових з легкістю могла б стати її володарями. А все тому, що ця сімейна пара йде по життю пліч-о-пліч протягом 50 років. За час, проведений разом, у їхньому житті були як радісні моменти, так і трохи сумні. Але вони ніколи не опускали руки та розв'язувати будь-які питання спільно. За пів століття виростили доньку і сина. Нині їх радують троє онуків.
А почалася історія кохання Олександра Павловича та Наталії Іванівни цілком повсякденно, на робочому місці
Майстриня Тетяна Кава зараз живе у Кременчуці, і каже, що місто їй дуже подобається своєю природою, красою і дуже доброзичливими людьми. Але по своєму рідному Лиману, що на Донеччині, все ж таки сумує, бо там пройшло її дитинство, юність. Там досі знаходяться її улюблені батьки. На жаль, Тетяна поки не може їх вивезти через постійні обстріли, але мріє, що зовсім скоро вони всі зустрінуться, і батьки будуть поруч, і головне, у безпеці
З початку повномасштабного вторгнення багато кременчужан вирішили допомагати захисникам України, хто як може. Одні плетуть маскувальні сітки та готують сухпайки, інші ремонтують автотранспорт та збирають гроші на придбання військового обладнання. Є такі, хто забезпечує хлопців не менш необхідним — білизною, москітними сітками, матрацами та подушками, сухпайками. Усім, що так потрібно військовим у їхньому непростому побуті
З початку повномасштабного вторгнення в кременчуцькій школі № 7 звичайні кременчужани згуртувалися та почали допомагати нашим захисникам: плести маскувальні сітки і кікімори, шити матраци, подушки.
Вони називають себе «Берегині Крюкова» і роблять багато для фронту. Скільки вже зроблено, важко порахувати, але «берегині» не зупиняються і продовжують працювати. Робочих рук постійно бракує, тому сюди запрошують усіх, хто бажає допомогти наблизити Перемогу
Наша землячка Наталія П. на початку війни разом із двома неповнолітніми дітьми поїхала шукати притулку до Польщі. Минуло півтора року і жінка приїхала у коротку відпустку до Кременчука. Вперше вона опинилася вдома, і каже, якби не діти, які залишилися у Польщі, то вже нікуди б не поїхала з рідного міста. Як то мовиться: у гостях гарно, але вдома набагато краще