«Зустрічав з ним світанки»: Кременчук попрощався з 36-річним Олександром Гученком

23.09.2022, 15:56 Переглядів: 1 240

 

Нацгвардієць боронив незалежність України на Донеччині

Сьогодні, 23 вересня, Кременчук попрощався з 36-річним воїном Олександром Гученком, який помер 21 вересня. Покласти квіти до домовини військового прийшли друзі, побратими, небайдужі кременчужани та представники міської влади.

Народився Олександр Анатолійович Гученко 2 червня 1986 року у Кременчуці. Сашко рано став сиротою - батьки загинули в автокатастрофі. Тому з юності хлопцеві довелося усього досягати самотужки.

Кохана та друг схилилися над домовиною Олександра
Кохана та друг схилилися над домовиною Олександра

Хлопець змалечку захоплювався машинами й швидкісною їздою.

«- З Сашею товаришував з дитячого садочка, ми з ним були в одній групі. У нього була непроста доля - він дуже рано став сиротою. Тим не менше життя його не зламало, він був добрим, гідним, завжди приходив на допомогу.

Він дуже сильно любив автомобілі, екстремальне водіння.

Коли почалося повномасштабне вторгнення агресора, коли почали вбивати наших дітей та дружин, мирне населення, він не задумуючись вдяг військову форму та зброю, що характеризує його як справжнього чоловіка, справжнього патріота, який любив свою країну та людей.

Після повномасштабного вторгнення він вступив до лав Національної гвардії. Він був хлопець не з робкого десятка, добровільно рвався на передню лінію. Героїчно загинув при штурмі у Донецькій області.

Віддав найцінніше, що дає нам Господь - своє життя. Заради всіх нас він віддав своє життя», - розповів друг дитинства Юрій.

Олександр з початку повномасштабного наступу хотів спочатку вступити до лав ЗСУ й захищати разом зі своїм товаришем, проте місць все не було. Чоловік не роздумуючи вирушив до Полтави, щоб вступити до лав Національної гвардії України.

«- Саша був більше ніж друг - він був братом. Це була гарна неповторна людина, якої нам не вистачатиме.

У нього дуже важка доля - батьки загинули в автокатастрофі. Він все життя пробивався. Дуже шкода, як тільки життя почалося налагоджуватися - почалася війна, яка забрала у нас такого гарного друга. Дуже його не вистачатиме.

Він завжди пробивався сам, був відданий друзям, завжди приходив на допомогу.

Ми прийшли разом. Він хотів потрапити до нас у ЗСУ, але у нас був штат укомплектований. Він зібрався сам, поїхав до Полтави та влаштувався там у Нацгвардію. Він був цілеспрямованим. Ми за нього будемо мстити», - додав друг Володимир.

Служив Олександр Гученко на Донеччині. 11 вересня поблизу Слов'янська отримав важкі поранення: втратив ногу та отримав уламкові поранення. Побратими на собі виносили хлопця й всіма силами доставили до лікарні. 10 днів йшла боротьба за його життя, проте отримані поранення виявилися несумісні з життям.

«- Ми познайомилися з Олександром ще у березні, коли нас мобілізували. Він по розподіленню потрапив до 14 роти, я до 15. Потім нас розкидали по різних об’єктах, і уже у липні ми знову вдвох опинилися на Слов’янському напрямку.

Саша був воїном. Не знаю, як це пояснити... Саша був справжнім воїном. Я був поруч з ним, коли його поранило. Він стояв у 6 метрах від мене. Його сильно поранило: відірвало ногу, посікло руки та ногу. Ми старалися, всі підрозділи підключилися, які там були - виносили його.

Він помер у лікарні. Ми до останнього сподівалися... Він хлопець міцний. Важкий та високий. Ми дійсно старалися, дуже старалися. Дійшли до переправи, але в госпіталі не зрослося.

Ми з ним удвох останні 2,5 місяці зустрічали світанки. Кожен день. Він стояв позаду, так сказати, крив мою спину.

У нього було багато планів на життя. Він був молодий та шибутний. Хотів жити спокійним сімейним життям. Дачу добудувати та курей розводити.

Кріпко нам не вистачатиме Сашка. Він був справжнім воїном», - зауважив побратим Едуард.

Після церемонії прощання у Міському палаці культури кременчужани, схилившись на одне коліно, під дощем віддали шану військовому. А після відспівування у Свято-Миколаївському соборі автоколона через все місто провела нацгвардійця до Свіштовського цвинтаря, де поховали Олександра Гученка на Алеї Слави.

Автор: Альона Душенко Фото: Кирило Воронцов
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
Читайте також:
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск

№ 37 від 15 вересня 2022

Читати номер
Попередні випуски
Вверх