«Вийшов ворожий танк, який обстріляв позицію»: Кременчуччина попрощалася з воїном Єгором Стадником

4.08.2022, 20:33 Переглядів: 8 851

 У Потоках попрощалися зі старшим солдатом Єгором Стадником у якого залишилася донечка

Сьогодні, 4 серпня, у Потоках Кременчуцької ОТГ попрощалися з 25-річним військовим Єгором Стадником (15.04.97). Старший солдат 72 бригади імені Чорних Запорожців загинув 26 липня під час бойових дій під с. Семигір'я Бахмутського району Донецької області.

Спочатку домовину занесли до рідної хати, де рідні мали змогу попрощатися з Єгором. 

- Мої соколи, - промовляла бабуся, обіймаючи труну, огорнуту жовто-блакитним стягом. Вона трималася за старшого онука та схилилася над молодшим.

Хлопці вдвох стали на захист рідної України. Востаннє Єгор виходив на зв'язок із рідними напередодні бою 25 липня. Рідні 5 місяців не бачили його й чекали на повернення додому.

 

Сама церемонія прощання відбулася у Будинку культури села Потоки. Щоб віддати шану військовому зійшлися друзі, односельці, представники влади: голова Кременчуцької міської ОТГ Віталій Малецький та староста Потоківського старостинського округу Юрій Зоря.

 

Приїхали попрощатися з Єгором також побратими з передових позицій.

- З початку повномасштабної війни він пішов на захист нашої батьківщини. Потрапив він у прославлену бригаду, яку ще називають Чорними Запорожцями. У нього були добрі взаємини з товаришами по службі та друзями. 26 липня у результаті артилерійського та танкового наступу, Єгор загинув від отриманих поранень. Це трапилося 26 липня, а не 28, як надавали інформацію раніше. Це була добра людина. У Єгора залишилася донька... Тут його бабуся Зоя та брат Іван, який проходить службу, його відпустили із зони бойових дій, щоб він міг провести брата в останню путь, - зауважив військовий із позивним «Художник».
  

«Вийшов ворожий танк, який обстріляв позицію»

Єгор Стадник з початку повномасштабної війни став на захист держави. Він разом з побратимами вже у перші дні у Київській області потрапив під обстріл. Пліч-о-пліч із побратимами відбили російський наступ із Київської області, дійшли до самого кордону з білоруссю. Й згодом вирушили на захист Донеччини.

- 24 лютого разом поїхали до Київщини, разом із ним служили. Хороший був хлопець, побратим і товариш. Дуже шкода, що так вийшло, - розповів військовий Роман, який свого часу був у нього командиром.

Ще один побратим Стас розповів, що Єгор брав активну участь в обороні Мощуна, Гостомеля та Ірпеня.

- Хоробрий був. В армію пішов добровольцем. Виконував завдання разом із нами у зводі. Брав активну участь у боях за Київську область, особливо за Мощун, Гостомель, Ірпінь. Потім перекинули на Донецький напрямок, там і загинув.

Ми стримували сили противника, які удвічі чи втричі перевищували наші. Виїхав ворожий танк, який почав обстрілювати позицію. Єгор отримав уламкове поранення, - розповів Стас, як загинув його побратим. 

Ще один побратим у телефонній розмові «Кременчуцькому Телеграфу» розповів, що у Єгора був позивний «Борода», хоча його хлопці ще називали Єгоркою чи Єгорчиком. Познайомилися військові біля військкомату, відтоді їх бойовий шлях проходив через Київську область, від Білої Церкви аж до кордону з білоруссю, де хлопці були на самому нулі. Далі була оборона Донецької області.

- Познайомилися біля військкомату, нас було 9 : Фоксік, Зима, Мінус... Нас як поділили, так ми з автобуса і трималися разом, трималися до крайнього. Були при обороні Мощуна, коли втратили побратима Сергія Стебельського. Захищали Київську область, а згодом відправили нас на Донеччину.

- Ми стояли при обороні Бахмута. Це був артилерійський обстріл з танчика. Єгор загинув миттєво від осколкового поранення. Єгор був різностороннім, з ним можна було поспілкуватися на різні теми. Він був відкритим та душевним. Прислуховувався до нас та завжди приходив на допомогу, - додав побратим.

 

«Ми його ще називали Макгрегор»

Колеги по роботі з Кременчука розповіли, що Єгор був життєрадісним та позитивним, ніколи не вступав у конфлікт. Коли росія почала повномасштабний наступ. Єгор у перший день випив каву з другом й виїхав до військкомату (зараз центр комплектування та соціальної підтримки), а наступного дня відбивав наступ рашистів під Києвом.

- Єгор був добрим та чуйним. Разом із ним працювали й ділилися усім. Він був дуже позитивним та спокійним. Товаришували з ним понад 5 років, адже разом працювали в «Алкогруп», - розповів Анатолій.
- У перший день його забрали на війну. Він вже наступного дня був під Києвом. Через день, коли вони їхали на Білу Церкву, то відбулася перша «бомбежка», це були його останні слова, після цього він три дні не виходив на зв'язок. Всі за нього хвилювалися, постійно спілкувалися та намагалися допомогти. Коли нам сказали, що скоріш всього Єгорка загинув, ми не повірили, - розповів ще один колега по роботі. 

Чоловіки розповіли, що Єгор був завжди оптимістом. Казав, що все буде добре, ми обов'язково переможемо та відсвяткуємо. Він був життєрадісним та позитивним, наче народився з посмішкою.

- На роботі ми його називали, то Борода, то Макгрегор. В основному Макгрегор, у нього була хода, як у Макгрегора: невисокого зросту, плечі та ніколи не давав себе образити. А щодо Бороди він завжди був із борідкою, тому іноді Бородою називали, але на роботі в основному Макгрегор та Єгорка, - додали хлопці.

 

Після прощання та відспівування у Будинку культури, односельці та друзі схилилися на одне коліно, щоб віддати шану воїну та захиснику Єгору Стаднику.

У Єгора залишилися мати, брат та маленька донька. Поховали військового Єгора Стадника на потоківському центральному кладовищі.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск

№ 30 від 28 липня 2022

Читати номер
Попередні випуски
Вверх