«Торкнувся руки, а вона розсипалася»: у Кременчуці вшанували пам'ять загиблого журналіста Вадима Бойка

14.02.2022, 18:17 Переглядів: 3 917

 

Журналістська спільнота Кременчука вшанувала пам'ять загиблого депутата й журналіста Вадима Бойка

Сьогодні, 14 лютого, у Кременчуці вшанували пам'ять загиблого депутата й журналіста Вадима Бойка. Кременчуцькі журналісти разом з помічниками нардепа зібралися біля барельєфа й згадали шлях Вадима у встановленні журналістики незалежної України. Також присутні поклали живі квіти до барельєфа загиблого журналіста.

30 років назад у власній квартирі згорів народний депутат першого скликання від Кременчука та журналіст Вадим Бойко. 29-річний Вадим Бойко загинув при нез'ясованих обставинах. З першого дня друзі та колеги журналіста стверджували, що його вбили через професійну діяльність. Який на той час вів розслідування, куди поділися гроші Комуністичної партії України.

 

«Це було перше в історії незалежної України політичне вбивство журналіста на замовлення»

Помічник народного депутата Вадима Бойка, ексдепутат Кременчуцької міської ради Олександр Урін розповів, як дізнався про загибель Вадима. Вони завчасно домовляли про прийом виборців у приміщенні Автозаводського виконкому, про зустріч у палаці Автомобільного заводу та запис на радіо.

- Коли ми з ним домовлялися, він завжди виконував. Я до вечора йому дзвонив, а потім наступного дня зателефонували й розповіли, що «Радіо Свобода» передала, що начебто загинув народний депутат України Вадим Бойко. Не хотілося у це вірити. Лише у неділю по українському радіо сказали. Коли ми зібралися й поїхали до Світловодська з Толіком Гаркушею, Юркою Титаренком - довіреними особами Вадима й зустрілися з батьками, то стало зрозуміло, що це дійсно так. Вірити в це не хотілося. Мати в це і досі не вірить, - розповів помічник Вадима Бойка Олександр Урін.

 

Поховали Вадима Бойка 18 лютого у Світловодську в закритій труні. Мама Вадима не бачила тіло загиблого сина. Олександр Урін через 5 років після похорон наважився й запитав у батька чи дійсно це був Вадим.

- Він сказав, що коли побачив обгоріле тіло на 90%... Коли зрозумів, що це Вадік, то торкнувся до його руки, а вона розсипалася. І майже втратив свідомість, - пригадує Олександр Урін слова батька Вадима Бойка, який був на упізнанні.
Вадим Бойко у Верховній Раді України
Вадим Бойко у Верховній Раді України

Розслідування й політичні ігри перед кожними виборами. 4 рази відкриття кримінальної справи, 4 закриття. Але одне абсолютно зрозуміло, що це було перше в історії незалежної України політичне вбивство журналіста на замовлення.

- Вадим продовжує з нами жити у наших спогадах, - додав помічник Вадима Бойка.

За словами Олександра Уріна, це вже другий барельєф, який встановили у Кременчуці. У 2000 році невідомі вкрали барельєф Вадима Бойка. Через декілька років з'ясувалося хто його вкрав. Чоловік розпиляв алюміній на металолом і заробив аж 40 грн!

Перший барельєф Вадиму Бойку у Кременчуці
Перший барельєф Вадиму Бойку у Кременчуці


Могила Вадиму Бойку у Світловодську
Могила Вадиму Бойку у Світловодську
- До дня народження Вадима ми зробили новий барельєф. Перший у Світловодську - точна його копія, зберігся на могилі. Відливали барельєф на сталеливарному заводі. Й коли встановлювали цей барельєф, то штирі кріплення пробили через всю стіну. Тодішні власники були у шоці, коли ми кріпили з того боку стіни й підключали до сигналізації. Щоб більше ніякий покидьок не позарився на крихти алюмінію, - розповів Олександр Урін. - Не випадково на барельєфі зображений ГАРТ та «Вісник Кременчука», як дітище Вадима. І погляд у повному обсязі - без купюр.

Також у Кременчуці вулиця має ім'я Вадима Бойка, яке Олександр Урін разом з Віктором Акімовим та Іваном Пономаренком зробили без бюрократичної тяганини.

Бойко разом зі своїми помічниками Анатолієм Гаркушею та Олександром Уріним
Бойко разом зі своїми помічниками Анатолієм Гаркушею та Олександром Уріним

На матеріалах Бойка навчають молоде покоління журналістів

Олександр Куліш, який в той час був редактором програм міського радіо, згадує Вадима Бойка зі словами великої поваги.

Колега Вадима та ексредакторка газети «Вісник Кременчука» Юлія Билина розповіла, що зараз навчає молоде покоління журналістів на сюжетах Вадима Бойка. Вадим був майстром інтерв'ю, міг знаходити гострі сюжети - він першим підняв питання про Межигір'я, про те що воно має бути відкритим для народу, а також намагався знайти втрачену бібліотеку Ярослава Мудрого.

У 1993 році Вадиму Бойку вручили (посмертно) державну нагороду Литви за участь в обороні Вільнюської телевежі (події 11-13 січня 1991 року, після яких Литва стала незалежною).

- Найбільш актуально сьогодні говорити з ними (молодими журналістами - ред.) про литовський сюжет. Вадим був нагороджений престижною нагородою Литви, які відстояли незалежність країни, коли Радянський Союз вирішив повернути країни Балтії назад. Фактично це була перша ситуація, коли танки пішли на Вільнюс, коли загинули люди. 14 захисників Вільнюського телецентру, полягли за свободу. Потім у серпні 1991 році повернулося у ГКЧП в Москві (Державний комітет з надзвичайного стану в СРСР (ДКНС) – ред.), - згадує Юлія Билина. - Ту схему, яку застосували у Литві, її потім застосовували і в Грузії, і на Донбасі. Якийсь комітет порятунку, який складався з компартійців... й на допомогу звичайно прийшла допомога з танками.

 

Сюжет знятий у січні 1991 року вдалося показали лише у серпні й то після протесту.

- Студія ГАРТ оголосила страйк. Як розповідали колеги Вадима, що коли напередодні повідомили про страйк, не знайшлося жодного журналіста, який виступив у ролі штрейкбрехера. Тоді керівництво було змушене повідомити всім, що студія ГАРТ оголосила страйк й передачі не буде. Щоб заполонити дві години ефірного часу вирішили показати дитячу казочку про місто в якому все заборонено. Іронія долі... правда все одно якось виривалася, - додала Юлія.

Її вразило, що Вадим Бойко пішов до свого опонента, керівника, який забороняв сюжет й запитав про те, як він себе почуває? Яке б рішення приймав?

- Відданість журналістським стандартам, балансу думок, вона була для нього дуже важливою. Якщо говорити про Вадима, як про народного депутата й нашого колегу, то його найбільше досягнення в історії України - закони про пресу, які були прийняті завдяки комітету з питань свободи слова, в яку входив Вадим. Перші закони про інформацію та друковані засоби інформації, перші редакції, вони були абсолютно тотожні європейському законодавству. Він як народний депутат зумів закріпити ці речі, - розповіла Юлія Билина.
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.

Історія Кременчука

Схожі матеріали:



Свіжий випуск

№ 30 від 28 липня 2022

Читати номер
Попередні випуски
Вверх