Вбивство Столипіна, врятований Свято-Миколаївський собор та аналог реклами «по-приватці»

15.07.2021, 12:31 Переглядів: 2 316 Коментарів: 1

Історії та легенди Кременчука від Євгена Бергера

Краєзнавець Євген Бергер розповідає історії та легенди Кременчука. Так нещодавно відбулася екскурсія центральними вулицями міста, а також колискою нашого міста – місцем де була стародавня фортеця.

Цікаво, що такі екскурсії у минуле стали можливі після початку російсько-української війни. У 2014 році до Кременчука через бойові дії на сході та анексію Криму приїхала велика кількість вимушених переселенців. Вони прагнули більше дізнатися про місто, яке стане тимчасово їх рідною домівкою. Проте разом з ними пізнати Кременчук бажали й місцеві мешканці. Попит породжує пропозицію – й з того часу у Кременчуці традиційно проводять екскурсії у різних куточках Кременчука.

Давайте разом поринемо у факти, історії та легенди нашого рідного міста.

 

«Онлайн-трансляція» на місці пам’ятника

На місці пам’ятника воїну-визволителю була мапа, яка показувала переміщення радянських військ (такий собі аналог сучасної онлайн-трансляції). Йдеться про події, які відбувалися вже після Другої світової війни та капітуляції Японії. Тоді Корейський півострів розділили на 2 частини.

25 червня 1950 року армія Північної Кореї, озброєна та підготовлена інструкторами Радянського Союзу, почала наступ на Південну Корею. Як почалися воєнні дії на місці нижче пам’ятника Воїну-визволителю з’явився стенд із мапою Корейського півострова. Кожного дня червоною стрічкою позначалось просування військ на південь.

Як розпочався наступ військ ООН географічна мапа, яка була зроблена з ДСП чи дерева, зникла і з’явився чотирикутний паркан. А через рік 29 вересня 1951 року відбулося відкриття пам’ятнику Воїну-визволителю.

 

Смертельний замах на Столипіна готували під Кременчуком

Петро Столипін – державний діяч Російської імперії, член державної ради, реформатор та державний діяч, який зіграв роль у придушенні революції 1905-1907 роках. На нього було здійснено 11 замахів. Останній смертельний замах готували під Кременчуком. Здійснив вбивство Дмитро Богров у вересні 1911 року. В оперному театрі Києва він двічі вистрілив у Столипіна на очах імператора Миколи ІІ.

Річка Псел була однією з найчистіших у Європі. На відпочинок до батьків приїжджав і Дмитро Богров. Він тут знайшов трьох осіб, яким заплатив, щоб ті доставили зброю до Києва. Пожертвував ними Богров увійшов у довіру Кулябки, через якого потрапив на оперу, - розповів Євген Бергер.

 

На виставі в опері був й імператор Микола ІІ та оточення зі Столипіним. У перерві вистави Дмитро Богров двічі вистрілив у Столипіна чим смертельно його поранив.

- С 22-го июня по 5-ое августа 1911 г. Дм. Богров находится с родителями на даче в местечке «Потоки» под Кременчугом.. «Николай Яковлевич» неожиданно в конце июля приехал к Богрову в дачную местность Потоки, близ Кременчуга, и вступил с ним в переговоры о том, можно ли иметь в Киеве квартиру для трех человек. Получив удовлетворительный ответ, «Николай Яковлевич» расспросил о способах сообщения с Киевом и одобрил предложенный Богровым план приезда на моторной лодке, в тот же день «Николай Яковлевич» выбыл обратно в Кременчуг и обещал в скором времени дать о себе знать», - мовиться у книзі Мушин А. Дмитрий Богров и убийство Столыпина. Париж, 1914, про те, як Богров мав зв'язок із таємничим «Миколою Яковлевичем» із Кременчука.

 

На місці старого кладовища лютував стафілокок, від якого помирали немовлята

Уявіть, що ми з вами знаходимося на вулиці Майора Борищака. Раніше вулиця прокладалася відповідно до генерального плану міста 1774 року від вул. Городової (зараз вул. Софіївська) до нинішньої вул. Небесної Сотні) та заселялася переважно городянами єврейської національності. Найбільш відомими об'єктами ще з тих часів тут були Безіменне озеро, м'ясні ряди та з'їжджий двір на тодішньому кордоні міста.

За часів імперської Росії вулиця призначалася для проживання відставних солдат, тож і стала називатися Солдатською. У ті часи Цар Микола І видав закон, відповідно до якого єврейських хлопчиків у віці до 12-16 років відправляли на підготовчу військову службу. Ті, хто відслужив 25 років, могли сподіватися на повернення та законне після цього житло.

Однак у другій половині XIX століття Солдатська вулиця поступово змінюється. На ній з'являються будинки для квартиронаймачів середнього достатку. Зводились тут здебільшого двоповерхові будинки.

На перехресті тодішніх вулиць Солдатської та Приютської (зараз вул. Горького) у 1906 році зводиться пологовий притулок. На цьому місці колись знаходилося старе Солдатське кладовище. Спочатку міська дума планувала там зробити лікарню для незаможних хворих. Але після будівництва приміщення стало «Міською лікарнею» та пологовим притулком. При притулку діяла повивальна школа, директором якої був лікар Овксентій Богаєвський.

 

Де зараз пологовий будинок – раніше знаходився солдатський будинок, тут свій вік доходили військові. Згодом з’явився цвинтар де ховали солдат. Коли будували пологовий будинок міській владі казали, що не можна будувати на місці цвинтаря. Тому перший час діти помирали від стафілококу, - розповів краєзнавець Євген Бергер.

 

На рибному ринку на підошвах шукали роботу – своєрідний аналог «Приватної газети»

Прогулюючись вулицею Героя України Ігоря Сердюка в бік Дніпра, ви натрапляєте на краєзнавчий музей. Раніше вулиця мала назву Петропавлівська, згодом Павлівська. За задумом архітекторів ця вулиця мала стати однією з трьох центральних міських магістралей міста.

У XVIII ст. діяла центральна торгова площа, окрасою якої був рибний ринок, який примикав до сучасної вулиці Небесної сотні. У книзі «Улицами старого Кременчуга» А.М.Лушакової та Л.І.Євселевського згадується, як раніше люди шукали роботу, своєрідний аналог «Приватної газети».

 

- В теплое время года деревянные помосты, где утром торговали рыбой, после обеда превращались в своеобразную биржу труда.

Приходившим в Кременчуг в поисках роботы людям не всегда удавалось найти ее сразу. «Побродив по городу половину летнего жаркого дня и не найдя работы, человек, мучимый голодом и жаждой, в бессилии ложился на грязные помостки над навесом, где утром производилась торговля свежей днепровской рыбой, и засыпал тревожным сном. Но перед сном он начертал мелом на подошве своей дырявой обуви, кто он по профессии и те, кому требовались рабочие такой профессии, их здесь и находили по «рекламе на подошве», - йдеться у книзі «Улицами старого Кременчуга».

Свято-Миколаївський собор врятували обманом

Свято-Миколаївський собор – колишній польский костел, побудований у 1910 році на кошти польської дворянки Костович. Вона заповіла значний капітал римо-католицькій церкві. Більшу частину витратили на ремонт полтавського костелу, а залишок – на будівництво костелу у Кременчуці.

- У роки Другої світової війни німці хотіли зірвати собор й заклали вибухівку. Одна жінка вигукнула «красне», що означало червоногвардійців. Німці кинули вибухівки й побігли до Дніпра. Так була врятована будівля. Згодом тут у будівлі був кінотеатр «Победа», спортивний зал, а згодом церква, - розповів краєзнавець Євген Бергер.

 

Сторічна шовковиця здійснює бажання

На перехресті Небесної сотні та Троїцької біля супермаркету «Маркетопт» знаходиться шовковиця, якій понад сотня років.

Тут була садиба генерала Канцевича. Коли у нього народилася донька – посадив дерево. Шовковиці понад 150 років, - зазначив Євген Дмитрович.

Говорять, якщо доторкнутися до дерева й загадати заповітне бажання – воно обов’язково здійсниться.

 

У Кременчуці розмістили плакат футболіста/хокеїста, якого врятував Мессінг та Сталін

У 50-ті роки ХХ ст. на вулиці Соборній у Кременчуці розмістили плакат із зображенням футболіста/хокеїста Всеволод Боброва. За словами краєзнавця Євгена Бергера, на плакаті був зображений футболіст у повному екіпіруванні з авоською із м’ячами. Він за 21 матч вразив ворота суперника 24 рази й став кращим бомбардиром чемпіонату СРСР.

 

Мессінг передбачив Сталіну, що впаде літак зі спортсменами. Й Сталін прийняв рішення, щоб його син та Бобров поїхали потягом, а хокеїсти – літаком. Літак дійсно розбився й спортсмени загинули, додав Євген Бергер.

У січні 1950 року з Москви вилетів літак з військовими на хокейний матч (хокейна команда ВВС).

При посадці в аеропорту Кольцово в умовах сніжної заметілі і обмеженої видимості літак врізався в землю. Загинули всі - 11 хокеїстів, граючий тренер, лікар, масажист і 6 членів екіпажу. Бобров запізнився на цей літак, хоча виліт був затриманий, команда полетіла без Боброва і загинула.

 

Коментарі: 1

33
15 июля 2021 20:27

Очередной приступ выдумок Бергера.

Что еще придумать про городскую историю,чтобы эту чушь слушали?


10 3
Коментувати статтю можуть тільки зареєстровані користувачі.
Будь-ласка, УВІЙДІТЬ або ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.

Історія Кременчука

Схожі матеріали:



Вверх