«Відчуваю глядачів на рівні «бігають мурахи по спині чи ні»: Андрій Хливнюк фронтмен «Бумбокс»

5.11.2019, 15:05 Просмотров: 1 573

 

Андрій Хливнюк розповів чи готовий заспівати дуетом з російським виконавцем та що для нього таємний рубікон

До Кременчука завітав гурт «Бумбокс», який видав подвійний альбом «Таємний Код: Рубікон». Перша частина вийшла у вересні, а за місяць гурт планує видати другу частину. Фронтмен гурту «Бумбокс» Андрій Хливнюк перед концертом поспілкувався з журналістами й розповів чи готовий заспівати дуетом з російським виконавцем та що для нього таємний рубікон.



Для гурту «Бумбокс» цей тур наймасштабніший за останні роки. Зараз гурт грає навіть пісні з другої частини нового альбому. До речі, альбом, записаний в Україні, Франції та Сполучених Штатах Америки, вперше в історії гурту складається з більш як 11 пісень. Альбом вийде на касетах, подвійному вінілі та CD версії.



Андрій зізнався журналістам, що хоч і приїхали зранку до Кременчука, проте у них була вільна годину прогулятися містом.


- Таке враження, що приїхав додому, до мами, - поділився Андрій Хливнюк.


 


Що таке «Таємний код» та «Рубікон»


Рубікон - невелика річка на Апеннінському півострові, що впадає в Адріатичне море. Річка відома багато в чому завдяки крилатому вислову «перейти Рубікон», що означає ухвалення безповоротного рішення.


- Що для вас особисто рубікон?

- Ну це не просто так. Скажімо, це не з повітря фраза взята, тому що значні зміни відбувалися протягом запису альбому. Нові студії, нові люди, нові саундпродюсери та нові враження. Тут фактично довелося через себе в чомусь переступити, щоб він відбувся. Саме тому цей альбом тому так названий. А «таємний код», тому що там є, як на мене, достатній таки шар цитатний. Для тих людей, які люблять українську музику, які її знають, зрозуміють, що я там ховав.


- Все ж одна пісня російською мовою, чому так?

- Не одна, буде ще одна. Пісня «Рубікон» - теж російською мовою. Чому так? Пояснюю. Тому що я можу собі це дозволити, а артисти в Росії не можуть собі це дозволити, випустити українською мовою. У цьому є різниця.


- Чи виступили б дуетом з російським артистом?

- Дивлячись з яким. Це залежить від музичного матеріалу, від того, чи є людина ворогом мого дому, чи ні. Навіть на словах, це дуже важливо. На жаль, багато хто з моїх близьких, знайомих втратив право, чи можливість, потиснути мені руку, а я – їм. Так сталось. Багато хто вів пропаганду, багато хто відверто показав себе як українофоб. На жаль, так відбулося. Ну нічого, це - реальність. Я завжди кажу, що краще так, ніж було б опинитись разом на острові.


 


Про дует з Тіною Кароль


- Як продюсер я вважаю, що це - вдалий досвід. Чудова вийшла співпраця і глибока. Це не просто запланований дует з народною артисткою, це дуже цікавий досвід праці на студії. І зовсім інший етап. Це перший в її кар’єрі дует і для мене теж. Мені цікаво було попрацювати зі співаком, у якого діапазон вокально ширший.


- Чому Ви вирішили обрати саме її серед співаків?

- Знову ж таки, не так багато в Україні людей, з таким діапазоном. Я це називаю «в’язати». Коли ти «в’яжеш» композицію, уявляєш собі які інструменти будуть лунати, в яких регістрах. Один із таких інструментів – голос цієї чудової співачки. Я запропонував – вона погодилась. Якби не погодилась вона, я б шукав інших. Але я їй дякую дуже. Це була проста, легка, чудова співпраця, без якихось примх… Просто класний дует.



Російськомовна «ДШ» - пісня-звернення до Росії


- Ваша пісня «ДШ» російськомовна. Який там є основний лейтмотив? Чи це є «вдыхай-выдыхай» та чи є там соціальний підтекст?

- Там є соціальний підтекст. Саме тому ми розбили аудіо- і відеореліз на різні трохи дати. От, це пісня-звернення, в тому числі вона російською. Раз вже це не перше питання про мову, я хотів би на цьому зосередитись. Дивіться, така проста позиція. Існує державна мова для державних службовців, працівників державних кампаній і сфер послуг, які повинні за законом спілкуватися державною мовою, студенти мають вивчати предмети нею. Але ми не воюємо з вами з Пушкіним, з Лермонтовим і Достоєвським. Це треба чітко розуміти. Не будемо переходити межу. Ви можете дозволити собі, наприклад, пісню іспанською, чи будь-якою мовою. Це частина світової культури. Невід'ємна частина світової культури й нам нікуди не дітися і ми, на жаль, від цього сусіда (Російської Федерації - ред.), не сьогодні, не через 100 років.


- В інтерв’ю з київським журналістом сказали, що саме в цій пісні є звернення до іншої країни, Ви мали на увазі до Росії?

- Так, безумовно, пісня ж російською мовою.


- Це заклик до миру?

- Дивіться, коли робиш такі звернення вони здаються очевидними. І зрозуміло, про що йде мова. Безумовно, в той чи інший спосіб хотілося б вплинути на свідомість тих, хто може чути тебе і щоб вони зрозуміли, що насправді відбувається. Ви не уявляєте, яка значна частина людей не розуміє врешті-решт, що відбулось. Згадайте наше відношення до чеченських війн. Зараз в Сирії конфлікт, який ми не зрозуміємо, якщо не почнемо цікавитись цим, нікому не цікаві наші проблеми. Можна говорити з людьми, намагатися, принаймні.



«Ти записуєш альтернативну музику, а там попса якась, чорт забирай»


- Зараз новий склад Вашої команди. Як звати нового бас-гітариста?

- Побачите. Мого бас-гітариста звати Інна Невойт. Гітаристів двох звати Кувалин Діма і Олег Аджикаєв, який є також саунд-продюсером платівки й автором багатьох пісень. Ще побачите, як я співпрацюю. Під час написання альбому це було так: «Заїдь до мене на чай, повернешся додому о 4 ночі, а там уже накопичено одна чи дві замальовки на пісню».


- Наскільки задоволені альбомом?

- Я ніколи не задоволений своїм альбомом. Максимум наскільки я був задоволений – це 70%. Я завжди кажу, ти записуєш альтернативну музику, а там попса якась, чорт забирай.


 


- А де Ви краще відчуваєте глядача? У приміщенні чи на стадіоні? Чи немає різниці?

- Я не відчуваю глядача, зовсім. Це мій ще один музикант в моїй команді, який грає зі мною, чи це глядач. Таке ж саме відчуття, як люди дивляться Ваш прямий ефір по телебаченню, дві різниці. Я не хочу, щоб люди вставали, кричали, чи бігали, стрибали. Чи навпаки, не хочу, щоб вони просто сиділи. Мені просто подобається грати з цими музикантами такий матеріал. Хочете дивитися на це, слухати, вам цікаво? Окей. Не хочете? Теж окей, ніяких проблем.


- Тобто зворотна реакція Вам не дуже важлива?

- Важлива, але це на рівні ідуть мурахи у Вас по спині, чи ні. Ви разом, або ні. Я ж уже відповів. Глядач, а це завжди хтось, скільки б не було. Десять осіб в залі, чи 100, завжди хтось один. І або він грає разом з Вами, резонує, або ні, нічого такого. Якби це пояснити. У Вас з'явились литаври, чи струнна секція. Ви приїхали грати вшістьох, а тут вас семеро. Разом з вами грає і грає, це чудово. Така метафора, а по інакшому, як відчувати глядача? Мабуть, це тільки справжнім артистам потрібні овації, квіти. А ми просто музику любимо і все.


 

Автор: Альона Душенко Фото: Артем Коваленко
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.
  • НОВОСТИ ПАРТНЕРОВ:


Вверх