«А мне, как ветру, мало мастерства»: у Кременчуці відбувся вечір пам'яті поета Бориса Чичибабіна

10.01.2018, 16:01 Просмотров: 1 281

 

Вечір присвячений 95-річчю з дня народження поета-шістдесятника

Фото: Віто Катторгі

9 січня у кременчуцькій бібліотеці відбувся вечір пам'яті українського поета Бориса Чичибабіна, який народився 95 років тому у Кременчуці. 


Борис Чичибабін - поет-шістдесятник, лауреат Державної премії СРСР (1990). Справжнє прізвище - Полушин. Народився в Кременчуці, жив в Харкові. Протягом трьох десятиліть був одним з найвідоміших і улюблених представників творчої інтелігенції міста (1950-ті - 1980-ті роки). З кінця 50-х років його вірші в рукописах широко розповсюджувалися по всій країні. Офіційне визнання прийшло до поета тільки в кінці життя, в роки перебудови.


У червні 1946 року Чичибабіна заарештували та засудили за антирадянську агітацію. Імовірно причиною арешту були вірші - крамольна скомороша приспівка з рефреном «Мать моя посадница».


Пропечи страну дотла,
Песня-поножовщина,
Чтоб на землю не пришла
Новая ежовщина!


Під час слідства в Бутирській в'язниці Чичибабін написав «Червоні помідори», що стали його візитною карткою і майже настільки ж знамениту «Махорку», два яскраві зразки «тюремної лірики».


Меняю хлеб на горькую затяжку,

родимый дым приснился и запах.

И жить легко, и пропадать нетяжко

с курящейся цигаркою в зубах.

Я знал давно, задумчивый и зоркий,

что неспроста, простужен и сердит,

и в корешках, и в листиках махорки

мохнатый дьявол жмется и сидит.


Ці вірші, покладені на музику одним з найближчих друзів Чичибабіна - актором, співаком і художником Леонідом («Лешко») Пугачовим, пізніше, у шістдесяті роки широко розійшлися по країні.


Вже у 50-ті роки, після повернення з таборів, намічаються основні теми поезії Чичибабіна. Це, перш за все, громадянська лірика, «новый Радищев - гнев и печаль» якого викликають «державні хами», як у вірші 1959 р. «Клянусь на знамени весёлом» («Не умер Сталин»).


До неї примикає рідкісна в післявоєнній поезії тема співчуття пригнобленим народам радянської імперії - кримським татарам, євреям, країн Балтики - і солідарності з ними («Крымские прогулки», «Еврейскому народу»). Ці мотиви поєднуються у Чичибабіна з любов'ю до Росії і російської мови, схилянням перед Пушкіним і Толстим («Родной язык»), а також з синівською ніжністю до рідної України.


От стихов безликих ум зашел за разум,
а поэта жребий темен и тяжел.
Я призванье наше меряю Тарасом,
справедливей меры в мире не нашел.

Из тюрьмы Лубянской, из тенет застенка
возносили дух мой Гете и Бодлер,
только самый кровный был один Шевченко -
мне огонь и посох, образ и пример.


За інформацією Кременчуцького краєзнавчого музею у 2011 році фонди музею поповнилися матеріалами про життєвий та творчий шлях Бориса Олексійовича Чичибабіна: документами, фотоматеріалами, друкованими виданнями. 


Після декомунізації, одна з вулиць Кременчука та тупик перейменовані на честь Бориса Чичибабіна. Згідно з розпорядженням міського голови Кременчука № 58-Р від 18.02.2016 у Кременчуці вулицю Баумана перейменували на честь поета. 

Автор: Альона Душенко Источник фото: facebook.com
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.

Информация

Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
  • НОВОСТИ ПАРТНЕРОВ:


Вверх