Розвінчуємо міф про суд, який нібито зобов'язав пішоходів-винуватців ДТП платити за ремонт машини

Днями в українському сегменті інтернету почали з'являтися публікації приблизно однакового змісту: нібито Верховний Суд зобов'язав платити пішоходів-порушників за ремонт авто.

Мережею поповзли жарти, буцімто якщо пішохід «збив» автомобіль, то має відшкодувати вартість ремонту. Виходить, що Верховний Суд змінив правила дорожнього руху? Та з'ясувалося, що Верховний Суд просто поставив крапку у судових «розбірках». Про що йде мова - далі у тексті.

Що сталося?

16 грудня 2015 року чоловік за кермом машини Toyota Land Cruiser 200 їхав Житомиром. Машина їхала на дозволяючий сигнал світлофора, як неподалік перехрестя на дорогу раптово вибіг пішохід, порушуючи правила дорожнього руху.

Внаслідок даної ДТП пішохід отримав тілесні ушкодження, а Toyota Land Cruiser 200 - механічні. 2 березня 2016 року Корольовський районний суд Житомира визнав пішохода винним у вчинені адміністративного правопорушення за статтею 124 КУпАП. Провадження закрили у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

У березні 2016 року водій звернувся до Корольовського районного суду з позовом стягнути з пішохода майнову шкоду, завдану Toyota Land Cruiser 200. Позивач просив стягнути з пішохода на свою користь 110 551,65 грн майнової шкоди, 900 грн витрати за проведення автотоварознавчого дослідження, а також судові витрати.

15 березня 2017 року цей позов задовольнили частково. Ухвалили рішення стягнути з пішохода 73 701,11 грн завданих матеріальних збитків та 737,01 грн витрат зі сплати судового збору.

Пішохід намагався оскаржити відповідне рішення, але апеляційний суд Житомирської області апеляційну скаргу відхилив. Рішення Корольовського районного суду Житомира від 15 березня 2017 року залишили без змін.

У липні 2017 року пішохід подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просив скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій. Особа посилалася на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та просила ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.

Чим керувався Верховний Суд?

Частина друга статті 1187 Цивільного кодексу України встановлює суб'єкта відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Відповідно до положень цієї статті таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Через відповідну норму пішохід не є джерелом підвищеної небезпеки, оскільки не має транспортного засобу. Тобто, навіть якщо він вчинив правопорушення, що потягло за собою заподіяння шкоди власнику транспортного засобу, пішохід не може вважатись належним суб'єктом відповідальності.

Та поруч з описаною вище ситуацією існують правові підстави для притягнення пішохода, з вини якого сталася ДТП, до цивільно-правової відповідальності.

На спірні правовідносини поширюються норми статті 1166 Цивільного кодексу України, якою врегульовані загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Відповідно до цього, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, з урахуванням наявності у діях пішохода вини щодо порушення ПДР, внаслідок яких іншим учасникам дорожнього руху було завдано майнову або моральну шкоду, пішохід має нести цивільно-правову відповідальність щодо відшкодування шкоди на загальних підставах, зокрема, застосовуючи положення статті 1166 Цивільного кодексу України.

Тому Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення і вкотре підтвердив: якщо через пішохода сталася ДТП, і це доведено, пішохід має відшкодувати фінансову шкоду.