«Поранених вивозили в колонах під автоматами росіян», - водій-санітар 8 ОСАР про Іловайськ

У День пам’яті захисників України та річниці Іловайської трагедії кременчужани вшанували хвилиною мовчання загиблих в російсько-українській війні захисників. Біля пам’ятного знаку, встановленого на честь героїв АТО, на центральній алеї парку «Ювілейний» зібралися ветерани війни, представники влади та містяни.

Ведуча розповіла присутнім про пекло Іловайського котла, так званий «зелений коридор», про чисельні втрати та сотні загиблих. Серед загиблих й 11 кременчужан: Андрій Деребченко, Олексій Борищак, Антон Кирилов, Олексій Древаль, Юрій Дудка, Степан Усс, Дмитро Назаренко, Олександр Карпенко, Антон Бутирін, В’ячеслав Іонов (рідні проживають у Кременчуці, сам боєць народився у Луцьку), Василь Милащенко (родом з Дніпропетровщини, рідні проживають у Кременчуці).

Вже 5 рік поспіль вдома чекають Ігоря Ткаченка, який пропав безвісти. Останній раз його бачили разом з 19-річним кременчужанином Антоном Кириловим, загиблим 29 серпня 2014 року за вихід з Іловайського котла по «зеленому коридору» на дорозі між селами Многопілля - Красносільське - Осиково.

Після меморіального заходу у парку «Ювілейний» присутні вирушили на Свіштовське кладовище, де зведено меморіальний комплекс на честь полеглих Героїв України, та де поховані учасники російсько-української війни.

Кременчужани, які одними з перших стали свідками Іловайського котла, медики Артем Скирда та Артур Мазілкін, поділилися своїми спогадами.

«Боєць 51 бригади в підвалі сидів»

Після екстреного навчання санітарів кинули в пекло під Іловайськ. Їм довелося в полоні діставати поранених та вивозити тіла загиблих. Щоб врятувати хлопців обмотували їх окривавленими бинтами та саджали в машину, в яку влазило по 30-40 осіб, щоб вивезти їх та врятувати.

Артем Скирда

- Ми не знали про цей «зелений коридор», шмигали по формі незрозумілі... Прикимарв в машині, коли прокинувся хлопці говорять, що їдемо до сепарів. Як до сепарів? Хто сепар? «Ну я сепар», - повернувся до мене, а в нього шеврон «Новоросії», - згадує Артем Скирда.

Їх колону розділили на дві. Спочатку вивозили 300-х (поранених), потім загиблих (200-х). Побачивши своїх, наші військові почали виходити з укриттів, де їх ховало місцеве населення.

- Йде нам на зустріч хлопчина років 23. Одягнений в шорти та жіночу кофту. Ми його питаємо, хто ти такий? «З 51 бригади, в бабусі в підвалі сидів», - сказав хлопець. Ми його посадили в машину, обмотали бинтом й сказали, що у нього осколкове поранення, - додав Артем.

«У цьому коридорі люди лежали на полях, в кукурудзі та висіли на деревах»

Артур Мазілкін 

- У кожного свої спогади. У когось бої, а в нас: кров, обгоріле м'ясо, трупи та поранені. Коли заїжджали, то бачили побиту та обгорілу техніку.

Про зелений коридор не знали. Ми медики й заїжджали туди, коли все відбулося. В цьому коридорі люди лежали по полях, дорогах, висіли на деревах, під кущами, в кукурудзі, де завгодно.

Поранених вивозили в колонах під автоматами росіян. Ми ходили - збирали, а вони як надзор стояли зі зброєю, щоб ми не зробили зайвого, - розповів водій-санітар 8 ОСАР Артур Мазілкін.