«Дружина з сюжету новин дізналася, що я на передовій», - боєць з Кременчука Костянтин Дейко

4.11.2018, 12:02 Переглядів: 6 153

  

Про другий день народження та що рятує на передових позиціях «Телеграфу» розповів боєць 57 бригади

Костянтин Дейко - боєць 17 батальйону 57 бригади, захищав Україну в районі Зайцеве Донецької області. Він один з тих, хто отримав відзнаку Президента України «За участь в антитерористичній операції» та медаль «Захиснику Вітчизни» в Кременчуцькому військовому комісаріаті.


Костянтин служив близько 6 років в армії, але в 2012 році звільнився зі служби, оскільки з забезпеченням виникли проблеми. Фактично, перед Революцією гідності Костянтин та його побратими звільнилися з армії. Проте з початком війни, їх знову призвали до лав Збройних Сил України.


Позивний «Док» для Костянтина прив'язався ще до війни, у 2008 році, коли він єдиним носив аптечку, одну аптечку на кількох бійців. Попри зміни та перерви в службі за Костянтином прив'язався саме цей позивний - «Док», й зараз близько 80% батальйону знають його саме по цьому позивному.


  


До початку військової агресії з боку Росії Костянтин працював в одній з мереж супермаркетів у Кременчуці, куди й повернувся після служби. Костянтина Дейко після мобілізації відправили на одну з «гарячих точок» в Донецькій області - в район селища Зайцеве.


16 березня 2016 року - другий день народження для кременчужанина. Саме в цей день відбувся бій на нульових позиціях в Зайцевому.


- В цей день нас зрівняли з землею в прямому сенсі, ми дивом залишилися живими. Стріляли по нас всім чим тільки можна й не можна. Близько 2 години дня вони почали пристрілюватися. Згодом один з наших постів почали зрівнювати з землею. Ми вирахувавши їх коригувальників вогню почали працювати по них, а вони відповідно відпрацювали по нас, - згадує Костянтин.


На війні Костянтин Дейко починав з кулеметника, а згодом командував взводним опорним пунктом.


Коли дуже страшно - посміхалися


Костянтин зізнався, що на війні звичайно страшно - не бояться лише дурні.


- В моменти коли було страшно ми посміхалися та гуморили. Колись бачив сюжет з сусіднього посту коли показали друга Сеню. Й журналіст питає його як вони перекрикуються з сепарами: «Ми кричимо, що вони погані люди, а вони нам у відповідь кричать, що ми погані люди». Все зводилося на гумор.


Намагались не завантажуватися. Всі розуміли, що у будь-який момент можуть зрівняти з землею. Іноді буває біжиш на пост, перехрестився, що добіг. Іноді повзеш на пост в 20 метрів за 20 хвилин, адже відкриті позиції, а змінити треба. У нас лінія фронту йшла просто по селу: наша вулиця, а їх наступна, - розповів Костянтин.


Після того, як контузило, мене на позиції замінив мій хороший друг, він загинув потім через 2 місяці на тому ж посту.


Кременчужанин після Зайцевого близько 8 місяців відслужив в районі Красногорівки та Мар'янки, там йому довелося керувати. Боєць завжди подумками повертається туди на передову й через рік-два після боїв думає, що те чи інше рішення щодо проведення бою можна було провести інакше. Але на жаль неможливо все повернути назад.


Дружина навіть у масці впізнала мене


Костянтин від дружини Юлії приховував, що знаходиться на передових позиціях, адже не хотів щоб вона хвилювалася. Дізналася вона випадково з сюжету ICTV, коли Костя дав коментар журналістам.


- Дружина зателефонувала мені й говорить:

- В якій же ти Костянтинівці?

- Я приїхав всього на 5 хвилин.

- На які такі 5 хвилин. Ти думаєш, якщо одяг маску я тебе не впізнаю?

От так мене «спалила» дружина - з сюжету новин дізналася, що я на передовій.

Теги: війна АТО
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.

ФРОНТОВІ ІСТОРІЇ КРЕМЕНЧУЖАН:

У цьому сюжеті «Кременчуцький ТелеграфЪ» зібрав інтерв'ю з кременчуцькими бійцями і волонтерами, які своїми очима бачили жахи подій на Сході. Це розповіді про війну, на якій гинули наші захисники, щоб не допустити просування агресора.

Низький уклін всім бійцям. Слава героям! Герої не вмирають!

Читайте також:



Свіжий випуск (№ 11 від 14 березня 2024)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх