Як українці втрачають мільйони на відходах

Сміття перетворюється на Україні у проблему загальнонаціонального масштабу, оскільки у можновладців немає чіткого плану на майбутнє, як санувати великі звалища. Ніхто не інвестує кошти у сортування сміття, в його спалювання або у метанові станції. На переробку відходів виділяють дуже маленькі суми.

Станом на початок 2018 р. в Україні налічувалось 6,5 тисячі законних і близько 35 тисяч незаконних звалищ загальною площею 7% території, тобто як площа всієї Данії (більше 43 тисяч кв.км). А з кожним роком ситуація тільки погіршується. За підрахунками експертів, Україна накопичила 54 млн кубометрів відходів, окрім цього, щорічно українці «виробляють» 14 млн тон побутових відходів, ще 434 млн тон генерують підприємства. На переробку йде лише десята частина зібраного сміття у єдиний в Україні Київський завод «Енергія» по утилізації відходів. Решта 93% вивозяться на легальні і нелегальні звалища.

Такі заводи також можуть заробляти на продажі енергії, яку виробляють. Це загальновживана практика у розвинених країнах. Якщо аналізувати у масштабах України, то прикладом може слугувати той же Київський завод «Енергія». У минулому році, у теплові мережі «Київенерго» він відпустив 191,7 тис. Гкал. Згідно з чинним тарифом, він міг заробити близько 24 млн грн. Якщо ж для підприємств, які сміття перетворюють на енергію, ввести «зелений тариф», бізнесу стане більш цікавою тема утилізації відходів.

Широкої екологічної «популярності» як в Україні, так і в Європі набуло Львівське сміттєзвалище, однак не менш проблемним є й Макухівське. Це звалище розміром можна оцінювати як 22 футбольних поля – 17 га, а висота сміття за всі роки експлуатації зросла з рівня кар’єру до рівня звичайного 9-поверхового будинку. При цьому, не раз було піднято питання побудови сміттєпереробного заводу. Лише за останні п’ять років чинна влада провела переговори більш ніж з 10 інвесторами з Європи. Переговори закінчились нічим, а всі дії сьогоднішніх чиновників зосередились лише на частковій зміні місця звозу сміття.

І поки українці думають куди дівати сміття, у країнах ЄС інша проблема – де ж його взяти. Адже європейці розуміють, що на переробці сміття можна мати дуже хороший бізнес, що досить актуально для країни, у якій вирує масова міграція працездатного населення, безробіття та росте «боргова яма» перед кредиторами.

Одним з лідерів переробки сміття у світі є Швеція. Тут переробляють 99% всіх відходів країни. За допомогою вторинної сировини опалюють будинки, забезпечують їх електроенергією. Схожа ситуація і в Німеччині, Швейцарії та Австрії. У країнах полігони зі сміттям як такі взагалі закриті, адже 97% відходів теж переробляється.

«Одна із причин проблеми сміття в Україні існує через законодавство, адже закони просто не зобов’язують його переробляти, а передбачено лише один спосіб утилізації - поховання. Окрім цього, вже більше половини року ми перейшли на сортування сміття, однак місця для цього до сих пір не обладнані. Таким чином, українці наче й сортують сміття, але у себе вдома, тому що все потім «йде» в єдиний бак. Через таку «штучну» політику з регулювання цієї та інших проблем, недосконале законодавство, інвестори не мають впевненості щодо цільового використання інвестицій управлінцями, а відтак, і доцільності вкладень у нашу державу. Кращими стимулюючими факторами для інвесторів, які мають намір вкладати кошти в сміттєпереробні заводи, є бажання та спроби самих українців вирішувати цю проблематику», – розповіла Наталія Щербак, голова Полтавської обласної організації політичної партії «ОСНОВА».

У політичній партії «ОСНОВА» впевнені, що одним із пріоритетних напрямків становлення нової України має бути інвестиційно-орієнтована політика держави. Тому законодавчо та фіскально потрібно заохочувати внутрішніх та зовнішніх інвесторів до інвестування у екологічно безпечні технології з переробки і утилізації відходів.

Прес-служба Полтавської обласної організації політичної партії «ОСНОВА»