Кременчук: територія «совка»

Червоним на мапі міста відмічені вулиці, названі на честь Жовтневої революції, революціонерів, безпосередньо СРСР, партійних лідерів КПРС та інших професійних борців за «світле майбутнє». Ми не брали до уваги радянських письменників, військових та вчених. Якщо і їх замалювати червоним, залишиться дуже мало вільного місця... Багато хто навіть не здогадується, хто ті люди, чиї імена носять вулиці. Вони для більшості з нас вже нічого не значать.

До річниці Жовтневої революції, яку комуністи 21-й раз відзначатимуть у незалежній Україні, «ТелеграфЪ» поцікавився спадком СРСР – тим, що залишилось у нашому місті та щоденно потрапляє на очі. Нібито і країни давно не існує, але назви найдовших вулиць досі прославляють «великий та могутній», його лідерів, його ідеї.

40, 50, 60 років Жовтня, СРСР – це назви вулиць, найбільших магістралей нашого міста. Вони давно не дивують нас, але не залишають байдужими приїжджих. Про кількість

вулиць із іменами революціонерів та політичних лідерів колишнього союзу годі й казати. «Вже ж інша країна, ви чого?» – шпиняють нас гості міста. А ми у відповідь лише розводимо руками. З одного боку, перейменування – дуже кропітка робота, а з іншого, люди не хочуть нічого змінювати, бо «Наша Родина – СССР». 11 тисяч 847 голосів, відданих за Комуністичну партію України – саме так проголосували кременчужани на останніх виборах до Верховної Ради. Тому питання про видалення «совка» з нашого життя не на часі.

Елементи «совка»

Першими хранителями традицій компартії СРСР в нашому місті є районні виконкоми. Тут полюбляють довго та натхненно говорити про досягнення, покращення добробуту. Люди давно зрозуміли, що справжніми спадкоємцями радянських комуністів є члени правлячої Партії регіонів. Звідси любов до шикарних автівок, бенкетів, великих мітингів та побілених бордюрів. Для простих людей у величезній кількості заготовлені обіцянки.

Законодавицями «совкового» стилю у місті є тітоньки «старой закалки». Їх досі можна зустріти у магазинах, на ринках, в тролейбусах, у поштових відділеннях. Впізнати їх дуже легко: достатньо лише щось запитати – тітонька розповість вам все, що думає про такого нахабу, якому щось не подобається.

Головним же є ставлення громадян до країни. Пам'ятаєте фразу: «Якщо спільне, значить, нічиє»? Це не просто вираз – це стиль життя, із яким тісно пов'язане поняття «скомуниздить». Тобто взяти те, що погано лежить, і плювати, якщо воно потрібне нашим співгромадянам.

 Білити стовпи та обкопувати їх – це дивний спадок СРСР. Головне – щоб все було однаково

 «Слава труду», «Слава КПРС», «Слава комунізму» – все це досі можна побачити у Кременчуці. Більшість написів криється за парканами підприємств

 Найяскравіший елемент «совка» – демонстрації. За часів СРСР у них брало участь все місто. Зараз – лише комуністи. Двічі на рік – 1 травня та 7 листопада

* Автор не закликає нашвидкуруч перейменувати всі вулиці, знести пам'ятник Леніну та звільнити зі сфери обслуговування людей «старой закалки». Ні, це спроба озирнутися назад, щоб побачити, чи змінилося щось в нас та навколо нас.