Нас дурять!

У Кременчуці триває виборча кампанія, місцеві політики рвуться до влади. Заради цього витрачаються дуже значні кошти, йдуть вони не лише на агітаторів, а й на агітаційні газети. Вже традиційно під час виборів Кременчук засипало безкоштовними газетами. Точніше, безоплатними – кременчужани знаходять їх у під’їздах, у поштових скриньках та в дверях і ніхто за це з громадян гроші одразу не бере. Водночас кошти на випуск таких видань витрачаються чималі, адже наклади вказані по 12 тисяч примірників. Відповідно, виникає запитання: навіщо такі витрати? Відповідь очевидна. Мета розповсюдження безоплатних видань – агітація за кандидата-замовника та розповсюдження компромату на його конкурентів. Давайте подивимось, як це робиться.

Аvтограф ставить на Малецького

У понеділок, 28 вересня, у під’їздах багатоповерхівок у центральній частині міста розкидали спеціальний випуск газети «Аvтограф». Видання давно присутнє на кременчуцькому ринку, у перервах між виборами реалізується за гроші, під час виборів роздається та розкидається безоплатно.

Безоплатний спецвипуск, який розкидали 28 вересня, містить 8 сторінок, усі вони присвячені темі начебто неминучої перемоги кандидата Малецького від партії «Поруч». Втім дві сторінки витрачені на замальовки-страшилки на тему «Що буде з Кременчуком, якщо переможе хтось, крім Малецького». Також видання містить чітко сформульований агітаційний заклик: «Щоб у Кременчуці вже 25 жовтня був міський голова, симпатикам Бабаєва треба голосувати за Малецького» (стор 2).

При цьому спецвипуск не позначений як офіційне агітаційне видання кандидата Малецького. Відповідно, маємо думати, що перед нами – інформаційний випуск міської газети, і все, що там надруковане, можна сприймати як новини. Та перш ніж так думати, варто поцікавитись деталями. Недарма стара приказка стверджує: «Диявол ховається в деталях». Отже, дивимось деталі – на сторінці 4 вказана редакційна група видання. З неї дізнаємося, що випусковий редактор «Аvтографа» – Володимир Ейсмонт. Потім беремо офіційний список кандидатів до Кременчуцької міської ради від партії «Поруч». Там 25-м у списку йде Володимир Ейсмонт, випусковий редактор газети «Аvтограф». До речі, головний бухгалтер видання також балотується до міськради від партії «Поруч» – повідомлення про це пролунало на партконференції партії, яка відбулася 23 вересня.

І що ми маємо? Видання, випусковий редактор та головний бухгалтер якого йдуть на вибори від партії «Поруч», вихваляє партію «Поруч» та її кандидата, не вказуючи, що це агітація.

«Сама чесна газета» ставить на Савченка

Минулого тижня теж безкоштовно по місту розкидали видання з крутою назвою «Сама чесна газета». Воно наробило чимало «шороху» серед громадян. Ще б пак, адже головний матеріал там має хвилюючу назву – «Як мафія поділила Кременчук!». А навколо назви – зображення дірок від пострілів і якісь чорні плями (можливо, мафіозна кров, має ж вона чимось відрізнятися від людської).

«Сама чесна газета» пішла простим шляхом. Одного з кандидатів на посаду мера Кременчука обізвала «сексотом КДБ» (секретний співробітник Комітету державної безпеки СРСР, ред.), іншого – мафіозі з бокалом, а усіх інших – просто мафіозі. Водночас «Сама чесна газета» не вказала, хто її засновник та видавець, та яка її юридична адреса – мабуть, шифрувалися від мафії.

Показово, що матеріал про підступного кандидата-«сексота КДБ» поданий як інтерв’ю з реальним кандидатом на посаду міського голови Олегом Савченком. Начебто саме він розповідає, що один із кандидатів на мера багато років служив сексотом. «ТелеграфЪ» зв’язався із Савченком. Розмова відбулася така:

– Олеже Віталійовичу, у «Самій чесній газеті» надруковане інтерв’ю, де ви стверджуєте, що кандидат на посаду мера Х служив сексотом КДБ. Ви маєте офіційні документи на підтвердження цієї заяви? Вам надали доступ до архівів КДБ у Полтавській області?

– Я цього не стверджував! Я тільки говорив, що є такі чутки, є певні люди, які про це розповідали. В мене немає документів, які б це підтверджували. Щоб показати справу агента з фотографіями, то цього я не можу. Доступу до архіву КДБ у Полтавській області я не отримував.

– Скажіть, чия ця «Сама чесна газета»? Там немає вихідних даних, а ви ж із ними спілкувалися, хто робив з вами інтерв’ю?

– Якщо відверто, спілкувалися ми телефоном, і я вважав, що це зовсім інша газета. Мене вже питали, що я там наговорив. На жаль, маю визнати, що там фантазії журналіста більше, ніж моїх слів.

– Олеже Віталійовичу, у цій газеті надрукований рейтинг із заявою, що у другому турі ви перемагаєте нардепа Шаповалова і отримуєте 54% голосів виборців. Яка організація проводила це соціологічне дослідження?

– Не можу вам сказати, я такий рейтинг точно не замовляв. У мене проблеми з фінансуванням виборів, зайвих грошей немає.

Ось така розмова відбулася у «Телеграфа» з Олегом Савченком, якого у таємничій «Самій чесній газеті» презентують як головного викривальника мафії.

Сумнівні рейтинги

Як бачите, "Аvтограф" дає 26,8 % і перемогу кандидату Малецькому.

"Сама чесна газета" дає 54% і перемогу кандидату Савченко

У безоплатних газетах, розкиданих по місту, регулярно друкують рейтинги кандидатів. Як правило, там перемагає саме той кандидат, якого вихваляють у цій газеті. Втім читачі рідко звертають увагу на таку закономірність. Люди звикли довіряти рейтингам, їм досі здається, що соціологічні дослідження проводять солідні і непідкупні науковці. Дивно, що українці, і конкретно кременчужани, довіряють передвиборчим рейтингам навіть зараз, коли слоган «Продається все!» став найпопулярнішим в Україні. Пропонуємо порівняти рейтинги кандидатів, надруковані у двох різних безоплатних виданнях – AVтографі і «Самій чесній газеті».

Як ви думаєте, про що свідчить така суттєва різниця у результатах двох соціологічних досліджень? За версією «Телеграфа», така відмінність результатів свідчить про те, що рейтинги робились під конкретних кандидатів.

Ви все ще довіряєте рейтингам? Тоді вам варто знати, що, за новим законом «Про місцеві вибори», відповідно до ст. 53 «ЗМІ зобов’язані зазначити повну назву замовників опитування громадської думки». Втім жодне з видань, про які йде мова, не надрукувало даних про замовника дослідження. І не дивно – адже прізвище замовника може підказати, за чиї кошти і під кого робилось опитування.

Та із замовником теж можна схитрувати, кандидати це вже вміють – замовником соціологічного опитування може виступити якесь маловідоме громадське об’єднання (ГО), і читач ніколи не дізнається, хто цьому ГО заплатив гроші.

Тож надійніше довіряти власному враженню від кандидата. Звісно, аби скласти особисте враження, треба витратити якийсь час – послухати кандидата, з’ясувати, що він вже зробив (бо те, що обіцяє – не факт, що зробить). Тоді це буде особистий вибір і ваше рішення. Якщо ж волієте не перевтомлюватися, а довіряти рейтингам невідомого походження і бути вкотре обдуреними – що ж, це теж вибір. І теж особистий. Кожному своє.