Як майдан та АТО вплинули на злочинність у Кременчуці

– 2014-й – найдраматичніший рік для України. Спочатку – революція, потім – війна, – як це вплинуло на масштаби і характер злочинності в Кременчуці?

– Наслідки даних подій справили негативний вплив на оперативну ситуацію в нашому місті. Були зафіксовані спроби дестабілізації ситуації на території Кременчука. На кожні такі спроби ми відповідно реагували. В революційний і воєнний період скоєні резонансні злочини, які не пов'язані з подіями в Києві та східних регіонах України (вбивство судді та вбивство мера – ред.). Та в цілому ситуація стабільна.

– Як вплинули події 2014-го на саму міліцію? Чи змінює міліціонера участь у бойових діях? Як?

– Міліція стала більшою мірою відкритою для громадян своєї країни. У зоні бойових дій у міліціонера підвищується почуття обов'язку, допомоги та чуйності, що є невід'ємною рисою працівника міліції в повсякденній роботі.

– Як змінилася злочинність, якщо порівнювати з минулим роком?

– У порівнянні з 9 місяцями минулого року, коли не було ані Майдану, ані війни, у нас злочинність не збільшилася. Навіть зафіксовано деякий спад. Кременчук завжди був непростим містом у криміногенному плані: через забезпеченість людей на нормальному рівні він завжди був цікавим так званим гастролерам.

– Як на картину злочинності вплинуло зростання безробіття, зупинка великих заводів?

– Я не бачу збільшення злочинності в тих районах, де обіцяли (Раківка, Крюків – ред.). В ході проведення досудових розслідувань затримані особи все частіше аргументують свої протиправні дії відсутністю коштів. Кажуть, що «нема роботи, нема роботи», а вони її і не шукали. Раніше засуджені її і не шукають. Робота в місті є. Не Кременчуку жалітися. Але працювати вони не хочуть. Замість цього ­– вкрав або забрав мобілку – ось тобі і тисяча гривень. Дві – дві тисячі гривень. Ось тобі і зарплата, за яку місяць треба горбатитися на підприємстві.

Тюрма – АТО – транзит

– Кременчужан лякали амністією цього року, що в серпні буде наплив звільнених злочинців. Він відбувся?

– Ми цього не спостерігаємо через те, що йде війна і багатьох з них завело саме туди. Дехто, кого ми розшукуємо – саме там. Їхати їх звідти забирати, надягати кайданки – нібито неетично. Це навіть не палка на два кінці. Потрібно, щоб суспільство зрозуміло це. Дуже непроста ситуація, але контрольована.

– Як на рівень злочинності впливає те, що зараз у судах частіше відпускають злодіїв та грабіжників на умовні терміни, а не відправляють за грати?

– Потрібно підходити диференційовано. Закоренілих злочинців, вбивць потрібно ізолювати від суспільства. Не можна їх відпускати під заставу чи на підписку. Кого втримає підписка із нашим Кримом та Сходом? Знявся з місця і розчинився там. Як їх там знайти? Із Росією зараз немає співпраці. Якщо раніше наших злочинців там затримували і передавали нам на кордоні, то зараз цього немає. Проте впливати на суддів ми не маємо ніякого права, та й вони нас не послухають. В них є свої документи, якими вони регламентують свою роботу і за якими вони приймають рішення.

– Як зміниться злочинність у найближчий рік?

– Дай Бог, війна скінчиться. І з тих регіонів до нас повернуться ті, хто й до того жив нечесно. Тільки тепер вони загартовані, вміють стріляти і готові до рішучих дій.

– Повториться ситуація з Афганістаном, коли багато людей не знайшли себе у цивільному житті?

– Можливо. Не хотілося б, але можливо. Цей процес потрібно зупинити до того, як його наслідки почнуть загрожувати громадянам. Не вся зброя залишається в зоні АТО, це факт, а скільки її «пішло» під час захоплень відділів міліції, СБУ…

«Суспільство не готове ще взяти на себе відповідальність за носіння зброї»

– Як захищатися громадянам?

– Давайте не будемо даремно витрачати слова й вигадувати, а будемо працювати і показувати позитивні результати. Захищати громадян – це робота міліції. А індивідуальні елементарні засоби захисту громадян – це увага й акуратність.

– Чи є необхідність громадянам озброюватися (звісно, в рамках законодавства) для захисту себе, рідних і своєї власності?

– Знаєте, це дуже проблемне питання, яке має обговорюватися. Я вважаю, що на сьогодні наше суспільство не готове ще взяти на себе відповідальність за носіння зброї. Без цієї моральної готовності володіння зброєю може мати дуже важкі наслідки. Люди хочуть озброюватися, але ми не даємо. В нас і без того дуже озброєне місто. Перш за все – мисливською зброєю.

Реформи – люстрація – довіра

– Чи необхідно віддавати права громадам на призначення керівників міліції?

– Я згоден із тим, що необхідна децентралізація влади. Але ми маємо підкорятися міністерству. Якщо міліцію буде обирати народ, то він і має питати з неї, я згоден. Міліція має бути народною, але, в такому разі, народ має довіряти міліції...

– Як ви ставитеся до ініціативи підпорядкувати міліцію місцевій владі?

– Міліція має бути розділена на дві гілки – на кримінальну та міліцію громадського порядку. Це простіше за просте, і в європейських країнах зробили саме так. Кримінальна міліція має напряму підпорядковуватися Міністерству і займатися виключно розкриттям злочинів, це найголовніше в роботі міліції. Всю ж міліцію громадської безпеки необхідно віддати на місця – ДАІ, дільничних, патрульну службу. Це ті, кого громадяни найчастіше бачать і саме по їх діяльності дають оцінку всій міліції.