Таємницю розкрито: нардеп Шаповалов показав, як працює його «мережа»

Кременчужани знову нервують через міст. Власне, нервуємо через міст ми вже років 10, бо він аварійний. Наразі ж причиною для хвилювання стала заява Полтавського облавтодору (Служба автомобільних доріг у Полтавській області) про будівництво нового мосту через Дніпро не у Кременчуці, а біля Горішніх Плавнів. Звісно, кременчужани обурені, бо наш міст через Дніпро в аварійному стані і купа політиків – серед яких колишній президент Янукович та чинний народний депутат Шаповалов – роками обіцяли побудувати новий міст саме у Кременчуці.

Янукович, до речі, обіцяв двічі і двічі збрехав – міст не побудував і втік з країни. Шаповалов теж обіцяє новий міст ще з 2012-го року, та теж досі не побудував обіцяне.

І ось після усіх цих гучних обіцянок у пресі раптом з’являється заява Полтавського облавтодору про будівництво нового мосту біля Горішніх Плавнів. Звісно, питання мосту знову стало резонансним та актуальним.

Минулого тижня прес-служба нардепа Шаповалова повідомила, що невдовзі нардеп передасть прем’єр-міністру Гройсману майже 24 тисячі підписів кременчужан, які вимагають будівництва нового мосту саме у Кременчуці, а не біля Горішніх Плавнів. Крім того, 22 березня питання будівництва нового мосту в Кременчуці розглянуть на засіданні Комітету ВРУ з питань транспорту (нардеп Шаповалов – секретар цього Комітету). А 7-го квітня у Кременчуці відбудуться громадські слухання щодо будівництва нового мосту.

«ТелеграфЪ» з нетерпінням чекав засідання Комітету, та 22 березня воно так і не відбулося. Натомість за добу до обіцяного засідання, 21-го березня, з’явилася офіційна інформація, що Укравтодор (Державне агентство доріг) підписав меморандум про співпрацю з китайською компанією CRBC та почав роботу над спільним проектом будівництва об’їзної дороги з мостом біля Горішніх Плавнів (дорога М‑22/Е‑584 Полтава-Олександрія).
Поки виходить, що китайці разом з Укравтодором випереджають нардепа Шаповалова з його 24 тисячами підписів. Втім залишається шанс, що нардеп таки передасть їх прем’єру і ми побачимо, що з цього вийде.

Структура мережі

За сотнею старших закріплені виборчі дільниці. На кожній з них від трьох до 12 будинків. У кожному будинку – свій «домовий», який відповідає за збір підписів. З кожного будинку збирали мінімум по 15 підписів

Аналізуй це!

Натомість «ТелеграфЪ» дивує, що збір такої кількості підписів – 24 тисячі – пройшов у місті практично непомітно. Наприклад, коли галасливий нардеп Каплін у 2013-му збирав підписи кременчужан проти будівництва Біланівського ГЗК, його намети стояли на найбільш багатолюдних перехрестях. І він хвалився, що зібрав тоді 15 тисяч підписів.

А сьогодні ми бачимо, як команда нардепа Шаповалова «без шуму і пилу» непомітно і дуже швидко зібрала 24 тисячі підписів. За версією «Телеграфа», так тихо це можна зробити лише методом «від дверей до дверей» – тобто через спеціально навчених людей-агітаторів. Адже, щоб поставити свій підпис під зверненням, людина щонайменше має якось дізнатися про те, що такі підписи збирають. Натомість «ТелеграфЪ» не фіксував ані рекламних оголошень у ЗМІ про збір підписів, ані спеціальних наметів для їхнього збору. Не бачили ми вербувальників і на людних перехрестях та у супермаркетах. Залишається метод «від дверей до дверей».

Щоб підтвердити чи спростувати свою версію, «ТелеграфЪ» запитав читачів, чи підписували вони звернення Шаповалова щодо мосту, та в який спосіб вони це робили?

Голосування відбувалося на сайті «Телеграфа». Матеріал переглянули 5800 читачів, проголосували 802. Друкуємо результати голосування станом на 15.40 28.03.2017.

78,43% учасників голосування відповіли: «Не підписував, нічого про це не чув».
14,59% зазначили: «Підписав, до мене приходили додому».
2,99% відповіли: «Підписав, до мене підійшли на вулиці».

Як бачимо, лише 2,99% повідомили, що до них підійшли на вулиці, натомість 14,59% зазначили, що з підписним листом до них приходили додому. На нашу думку, такий результат опитування дає підстави вважати, що люди нардепа дійсно збирали підписи методом «від дверей до дверей» – тобто ходили агітатори. Натомість, щоб швидко зібрати 24 тисячі підписів, потрібна купа людей. Є підстави вважати, що така купа існує.

В цій історії не варто забувати ще про одну цифру – 78,43% читачів зазначили, що взагалі нічого не підписували, бо нічого не знали про такий збір підписів. За версією «Телеграфа», це може свідчити про те, що агітатори ходили не до кожної квартири, а лише туди, де знали мешканців і були впевнені, що ті підпишуть звернення – такий метод економить час та сили, які не треба витрачати на умовляння незнайомих громадян, які не впевнені, що хочуть щось підписати.

Власне, «ТелеграфЪ» має кілька джерел інформації у мережі агітаторів, які працювали на виборах Шаповалова, а згодом і на виборах Малецького. Тож після голосування на сайті ми зателефонували одному такому джерелу і запитали, як відбувався збір підписів за новий міст. Ось що розповіло «джерело»:

– Усе робили дуже швидко, у вівторок вночі (21-го березня) підписи вже мали бути у Києві. Працювали як завжди. Кожен старший на дільниці (виборчі дільниці) має у підпорядкуванні ще кілька осіб, відповідальних за конкретні будинки. Залежно від розміру дільниці, у старшого може бути під контролем від 3 до 10–12 будинків. У кожному будинку працює людина, яка там живе – це дуже важливо, бо така людина знає сусідів, а вони знають її і довіряють. З кожного будинку мали зібрати по 15 підписів. Звісно, ми ходили до тих людей, яких знаємо, і були впевнені, що вони підпишуть звернення. Ці люди активно виходять на суботники тощо, і звернення вони теж підписали – адже тема резонансна, міст важливий для всіх нас.

Тож і опитування на сайті, і розповідь відповідної особи фактично підтверджують версію «Телеграфа» про те, що 24 тисячі підписів для нардепа Шаповалова зібрала саме мережа агітаторів. Чому нам важливо про це розповісти? Тому що саме існування мережі, за версією «Телеграфа», сприяло перемозі кандидата Шаповалова на парламентських виборах 2014-го року, коли він вдруге став народним депутатом від Кременчука. Вперше його обрали до Верховної Ради у 2012-му. Цілком імовірно, що тоді кременчужани голосували за кандидата, сподіваючись на позитивні результати його роботи. Натомість у 2014-му, коли після Революції Гідності та повстання проти режиму Януковича кременчужани знову обрали нардепом Шаповалова, який з 2012 по 2014-й, до самої втечі Януковича, просидів у фракції Партії регіонів, виникло чимало питань – наприклад, за які значні заслуги перед містом фігуранта вдруге обрали нардепом?

Натомість, коли працює численна мережа агітаторів, питання заслуг фігуранта відходить на задній план – бо є добре організована група осіб, яка обійде потрібні будинки та потрібні квартири і переконає їхніх мешканців проголосувати саме за цього кандидата.
Це технології. І вони діють.

Історична довідка «Телеграфа»:

Перед вами історична сторінка – Програма кандидата Юрія Шаповалова від 18-го жовтня 2012-го року (його перші вибори до Верховної Ради).

Читаємо пункт 7:

– Прийняття державної програми з будівництва мостового переходу в Кременчуці. Забезпечити щорічне виділення коштів з державного бюджету на будівництво мосту та контроль за їх цільовим використанням.

Відтоді як кандидат Шаповалов це пообіцяв і став народним депутатом Шаповаловим, пройшло п’ять років. Обіцянка не виконана. Аж раптом через п’ять років нардеп кинувся збирати підписи за будівництво мосту у Кременчуці. Що ж, слідкуватимемо, яка доля спіткає ці підписи. Та пам’ятатимемо, що вперше новий міст Шаповалов пообіцяв на виборах. Невже повернення до теми мосту – це провісник чергових виборів?