Наскільки подорожчають цукор, хліб та молоко. Уряд відпустив ціни на харчі - кому це вигідно

8.10.2016, 08:44 Просмотров: 5 651

Наскільки подорожчають цукор, хліб  та молоко. Уряд відпустив ціни на харчі - кому це вигідно

Уряд Гройсмана на три місяці – з 1-го жовтня 2016-го до 1 січня 2017-го – призупинив державне регулювання цін на певні харчові продукти

Це продукти так званого «соціального ряду», а також дитяче харчування. Ось повний перелік продуктів, на які призупинене державне регулювання торговельних надбавок:

 

  • дитяче харчування
  • борошно
  • хліб
  • макаронні вироби
  • крупи
  • цукор
  • яловичина
  • свинина
  • м’ясо птиці
  • ковбасні вироби варені
  • молоко (пастеризоване у плівці)
  • сир
  • сметана
  • масло вершкове
  • олія соняшникова
  • яйця курячі

 

 В народі дії уряду Гройсмана охарактеризували сталим висловом «уряд відпустив ціни на харчі». Офіційно ж це називається Постанова Кабінету міністрів № 656 від 22.09.2016 або Пілотний проект щодо ціноутворення на продовольчі товари і послуги у сфері їх реалізації. У Полтавській облдержадміністрації підтвердили, що дійсно з 1-го жовтня проект набув чинності, і держрегулювання цін на зазначені вище продукти призупинене.

 

Що це означає для пересічного покупця?

 

Ще з 1996-го року в Україні було запроваджено державне регулювання торговельних надбавок та граничних рівнів рентабельності на зазначені вище харчові продукти. Наразі воно призупинене.

 

Донедавна держрегулювання регламентувалося Постановою Кабміну № 1548 від 25.12.1996, а згодом і Постановою Кабміну № 1222 від 17.10.2007. Наразі дія цих постанов призупинена.

Нагадаємо, у 1996-му були запроваджені такі обмеження торговельних надбавок:

 

  • не вище 15% мали становити граничні торговельні надбавки до оптової ціни виробника на харчові продукти із соціального переліку (дивись перелік);
  • не вище 20% мав становити граничний рівень рентабельності за надання в оренду торгових площ та торгового і холодильного обладнання на ринках, де торгують харчами;
  • не вище 10% мав становити граничний рівень рентабельності пакування продуктів із соціального переліку.

 

Крім того, встановлювалися обмеження щодо торговельних надбавок на дитяче харчування, на розмір плати за послуги, що надаються у торговельних об’єктах та на ринках, та на оптово-відпускні ціни на борошно пшеничне вищого, першого і другого сорту, борошно житнє обдирне, а також усі харчові продукти з вищезазначеного переліку.

 

Встановлювати граничні рівні рентабельності у нашому випадку була уповноважена Полтавська обласна держадміністрація. Наразі вона це не робить.

 

Кому це вигідно?

 

Скасування держрегулювання цін на популярні харчі вигідне торговельним мережам і виробникам. Кабмін, скасовуючи держрегулювання цін на харчі, обіцяв, що завдяки такому кроку «виробники харчових продуктів, а також торговельні мережі звільняться від обов’язкової декларації цін і примусового встановлення націнок, це дозволить виробникам і рітейлерам заощадити сотні мільйонів гривень щомісяця».

 

Дійсно, доки діятиме пілотний проект уряду Гройсмана, виробники та торговельні мережі будуть звільнені від обов’язкового декларування цін. Це дуже марудна процедура, регламентована Постановою Кабміну № 1222 від 17.10.2007. До цього часу виробники та торговці, якщо збиралися підвищити ціну на товар більш ніж на 1%, мали узгодити це підвищення та подати відповідні документи до територіального відділення Держцінінспекції. Причому виробник мав подати пакет документів за 10 робочих днів до запланованого підвищення ціни, а продавець – за три робочих дні.

 

Залишилось додати, що пакет документів був таки чималий – з калькуляцією собівартості виробленого продукту, обгрунтуванням необхідності підвищення ціни, економічним аналізом тощо. І Держцінінспекція могла або погодити, або відхилити спробу підвищення ціни – а тут саме і криється корупційна складова. Тож заява уряду щодо спрощення умов праці для виробників та продавців певною мірою відповідає дійсності.

 

Втім експерти свідчать, що і виробники, і продавці давно навчилися оминати держрегулювання цін. Наприклад, підвищення ціни на пастеризоване, пакетоване у плівку молоко жирністю 2,5% треба декларувати і узгоджувати. А зміну ціни на молоко жирністю 2,6% – не треба, бо такої норми немає у дозвільних документах. Отак і з’явилося у супермаркетах молоко незвичної для нас жирності 2,6% – сходіть, подивіться самі.

 

Наскільки подорожчають цукор, хліб  та молоко. Уряд відпустив ціни на харчі - кому це вигідно

 

За такою ж схемою з’явилася і сметана жирністю 21%, а не 15% або 20%.

 

Кому це невигідно?

 

Урядовий пілотний проект невигідний покупцям. Недарма в урядовому прес-релізі згадувались переваги, які проект несе торговельним мережам, і не згадувались переваги, які він принесе покупцям. Власне, покупці просто заплатять за експеримент Кабміну. І, скоріше за все, платити доведеться за вищими цінами. Чимало експертів вважають, що внаслідок урядового експерименту ціни на харчі зростуть.

 

Наскільки подорожчають цукор, хліб  та молоко. Уряд відпустив ціни на харчі - кому це вигідно

Доктор економічних наук Алла Касич каже:

 

– Безумовно, ціни зростуть. Більшою мірою вони зростуть у тих секторах, де найменше діють ринкові закони, де зберігається високий рівень монополізації ринку виробниками чи трейдерами. Що стосується покупців, то вони за всіх випадків у найменш вигідній ситуації: держава вводить податки – більшу їх частку сплачує споживач, скасують Постанову 1996 року – ціни зростуть – тягар ляже на споживачів.

 

Директор Асоціації постачальників торговельних мереж Олексій Дорошенко (Київ) вважає, що:

 

– Рітейлери піднімуть ціни на соціальні групи харчових продуктів на 10–15%. Адже реалізувати у торговельній мережі товар, який має націнку 10%, невигідно, бо на інших продовольчих товарах мережі заробляють мінімум 20–25%.

 

Водночас Олексій Дорошенко не вважає, що продовольчі товари з соціального списку подорожчають одразу на 10–15%. На його думку, у найближчу декаду їхня вартість може підвищитися на 1–2%. Такий прогноз стосується м’яса та молочних продуктів – причому сир та масло можуть здорожчати більше, ніж молоко. Дорожчатимуть, на думку експерта, і овочі, але помірно – на 1–2%.

 

Наскільки подорожчають цукор, хліб  та молоко. Уряд відпустив ціни на харчі - кому це вигідно

Натомість начальник Кременчуцького міського управління розвитку підприємництва, торгівлі, побуту та регуляторної політики Людмила Жорняк сподівається, що ціни на харчі соціального ряду не зростуть:

 

– На мою думку, злету цін не буде, – каже Людмила Жорняк. – Куди ж іще вище? У нас із вами просто немає грошей на нові ціни. Недарма ж сьогодні кожна торговельна мережа влаштовує безперервні акції, вони змагаються за покупця. Різниця цін у різних магазинах дуже значна, ми моніторимо ціни, бачимо. За такої різниці людина може походити, пошукати добру акційну ціну і знайти її – іншого виходу для покупців я не бачу. Щодо держрегулювання, то підприємці давно навчилися його обходити. Та й інспекція по цінах вже тривалий час не працює, тобто реального контролю немає. Щодо обов’язкового декларування зміни ціни, то можу сказати, що дотримувались цієї вимоги міські хлібокомбінати, вони надавали відповідні документи, можливо, дотримуються великі мережі, але роздрібна торгівля – навряд чи. Тож якщо продукти і подорожчають, то не через скасування держрегулювання, а через коливання курсу долара та зростання цін на енергоносії.

 

Отже, відповідальні експерти не пророкують стрімкого та значного зростання цін на харчі через скасування держрегулювання. Водночас вони нагадують про щорічні сезонні коливання ціни – так восени традиційно зростає вартість курячих яєць, далі дорожчатиме молочна продукція. Вищими будуть ціни і на овочі нового врожаю. Ну й маємо пам’ятати про курс долара.

 

 Особисто «ТелеграфЪ» сподівається на гречку, точніше, на повчальну історію, яка сталася влітку. Пам’ятаєте, влітку гречка несподівано і стрімко здорожчала – деінде аж до 40 гривень за кілограм. Раніше так стрімко та суттєво вона дорожчала лише при уряді Азарова. Тоді в людей було більше грошей і вони кинулись скуповувати гидку промислову гречку, яку уряд завіз із Китаю. Наразі ж грошей у громадян обмаль, тож після здорожчання гречки влітку 2016-го вони просто припинили її купувати – їли собі молоду картоплю. І що? Та нічого. Наразі кілограм гречки коштує 25–27 гривень, а не 40.

 

Коментар економіста для допитливих читачів

З’ясувавши в експертів, що ціни на звичні харчі таки зростуть, "ТелеграфЪ" спробував знайти раціональне зерно у діях уряду Гройсмана. Ми запитали фахового економіста, доктора економічних наук. професора Аллу Касич, як вона оцінює урядове рішення:

 

– Як ви оцінюєте дане рішення уряду?

 

– Обмеження впливу держави на економіку в умовах ринку завжди сприймається позитивно, однак, коли дійсно працюють ринкові закони. На ситуацію з Постановою 1996 року в Україні, як і на будь-яку економічну проблему, слід подивитись з різних боків. З одного боку, з 1996 до 2016 року в Україні діяла система державного регулювання цін, коли держава регулювала граничні рівні цін, використовувала нормативи рентабельності, торговельні надбавки, оптово-відпускні ціни на цілий перелік продуктів харчування. Це означає, що ринкова економіка, як така, була «відсутня» на ринках великої кількості продукції. З цих позицій дії уряду Гройсмана можна вважати такими, що спрямовані на поширення законів ринку на всі сектори економіки та сегменти ринку, а відтак, економісти сприймають його позитивно.

  З іншого боку, виникає питання наскільки ринок у нас «цивілізований», тобто наскільки закони попиту та пропозиції визначають ситуацію на ньому та, що найголовніше, формують ціни. Перевагою ринку є те, що у разі зростання попиту він в автоматичному режимі за рахунок збільшення виробництва та пропозиції регулює ціни в сторону зниження. Але ж ринки багатьох товарів та послуг в Україні є занадто монополізованими, і це, швидше, монополія не виробників, а монополія трейдерів (посередників).

 

– Як урядове рішення вплине на виробників? На продавців?

 

– Можна дати відповідь: не факт, що позитивно. А мало б позитивно, оскільки обмеження рівня рентабельності протягом такого тривалого проміжку часу фактично знижувало рівень прибутку підприємств, який вони могли б протягом цих років спрямовувати на модернізацію виробництва, що в решті-решт призводило б до зниження витратності виробництва та зниження цін на продукцію.

 

Головною метою введення постанови 1996 року було регулювання цін на ряд видів продукції задля забезпечення їх (цін) відповідності рівню платоспроможності споживачів. І в 1990-х, коли спостерігались високі темпи інфляції і виробництво багатьох видів продукції в Україні ще було неналагодженим, це виглядало досить логічним та соціально-справедливим. З часом ситуація змінювалась і слід було ці обмеження скасувати, ще на початку 2000-х.

 

Якщо взяти до уваги той факт, що найважливішою ознакою ринкової економіки є вільне співвідношення попиту та пропозиції, то фактично формується висновок про те, що в Україні ринкові закони в повній мірі не запрацювали і через більш, ніж 20 років з початку реформ.

 

 

– Урядове рішення – це послідовна політика щодо мінімізації втручання уряду в ціноутворення чи щось інше?

 

– Декларативні цілі урядового кроку виглядають дуже гарно: «Метою ухваленої постанови є зниження адміністративного тиску на бізнес, усунення надмірного втручання держави в економічні процеси, розвиток конкуренції та дебюрократизація (дерегуляція) у сфері ціноутворення».

Серед аргументів уряду приводяться дані, що «Попередні дослідження демонструють, що адміністративне регулювання цін неефективне. А ціни на продукти, які штучно регулюються, ростуть в середньому на 20% швидше, ніж ціни на решту продуктів».

Однак це викликало б довіру, коли б держава здійснювала комплексні заходи з реформування економіки, які б були спрямовані, перш за все, на детінізацію, демонополізацію, деолігархізацію, деофшоризацію. Пріоритети, думаю, зрозумілі для всіх. Поки що у нас декларуються дерегуляція та децентралізація, що означає по-факту фрагментарний підхід до реформ та гарантує відсутність системних змін, яких конче потребує економіка. А як наслідок відбувається консервація нереформованої системи.

 

– Чи є підстави підозрювати, що дане урядове рішення спрямоване на користь конкретної групи галузевих виробників? Чи продавців? Наприклад, зернотрейдерів чи ще когось?

 

– Найголовніша мета – це щоб в результаті реформування зростали прибутки виробників, які за рахунок конкуренції і забезпечать якісні та кількісні характеристики розвитку тих чи інших ринків. Однак це відбудеться не миттєво і не в усіх секторах. Стосовно ринку сільсько-господарської продукції питання слушне, адже сам виробник (фермер) не реалізує продукцію напряму споживачеві – він діє через посередників, які і далі будуть диктувати свої умови і виробнику, і споживачеві. Головним у нас є не виробник, а посередник, а так не має бути. Обмеження рівня рентабельності та заборона операцій з офшорними зонами – це те, що певною мірою могло б вирішити ситуацію на стадії посередництва, однак ми як завжди розпочинаєм не з того боку.

 

 

Теги:
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.


Вверх