До Грузії за 50 доларів

14.09.2013, 08:30 Просмотров: 5 131 Комментариев: 18

До Грузії за 50 доларів
Кременчужанин Микола Герасимов за 35 днів із мінімумом грошей об’їхав та обійшов Закавказзя та Грузію. Побачив давні храми, печерне місто, побував на грузинському весіллі, нагодував салом неформалів та щасливо оминув контртерористичну операцію

До Грузії за 50 доларів

Полишивши всі справи та звільнившись з роботи, 28-річний мандрівник-початківець Микола Герасимов разом із напарницею Дашею більше місяця подорожував Грузією.
Перетнути кордони легше, ніж прохідну вагонобудівного заводу


Коля та Даша виїхали автостопом з Харкова 19 червня. На одній із трас на Донеччині їх підібрав «будиночок на колесах» – познайомилися з хлопцями, що пишуть Книгу рекордів України, та якийсь час подорожували з ними. Біля Ростова заночували просто неба в наметі, а наступного дня вже були у Владикавказі.


– У Владикавказі пробули близько тижня, – розповідає Коля. – День – у Чечні, у Грозному, який зараз став, немов маленький Дубаї: місцеві жителі його відреставрували.
Мандрівник каже: про війну в Чечні нагадує лише те, що через кожні 500 метрів стоїть військовий з автоматом. Та попри все, у неспокійних регіонах – Інгушетії, Чечні, Осетії та Кабардино-Балкарії – був найкращий автостоп.


– Нас підвозив хлопець, який працює у спецназі, лазить по горах і ловить ваххабітів, а нещодавно виписався з лікарні – лежав там, бо підірвався на гранаті. От сідаємо ми до нього в авто, а він запитує: «Вам не страшно?». Ми відповідаємо: «А вам?»...

 

Через кордон до Грузії ми дісталися дуже легко, хоча там були кілометрові автомобільні черги. Кордон «Росія-Україна» – пішохідний: паспорт показав – і все. А от «Росія-Грузія» – автомобільний, пішки не можна. Та ми пішли до початку черги, і нас перевезла жінка, яка їхала прямо в Тбілісі. Набагато важче перетнути прохідну вагонобудівного заводу, ніж ці кордони, – розповідає Микола.

 

До Грузії за 50 доларів
Секрети Тбілісі, українське сало і грузинські неформали


У Тбілісі переночували біля річки, серед пальм. Зранку пішли мандрувати старовинним містом – щоб його добре оглянути, не вистачить і тижня, зауважує Микола. Увесь вантаж (і запаси їжі з дому) – із собою. Там і чималий шматок сала. Нести його було важко: з’їсти все ніяк не виходило, а викинути шкода.


– Поїхали на старий іподром у Тбілісі. Там сиділа неформальна молодь. Дізналися, що ми з України – зраділи (взагалі грузини люблять українців). Вони сиділи, пили чачу, запивали водою – таке от сумне дозвілля у тбіліських неформалів. Але ми дістали сало…  Вони виголошували за нас безліч тостів, довгих, правда, на грузинській мові, але красивих. Микола розповів «Телеграфу», що в Тбілісі вдавалося їздити автобусами безкоштовно. Сидиш отак з рюкзаком, з покерфейсом: «Тікетс?» – «Ноу», «Вот із йо кантрі?» – «Юкрейн», «Нельзя так, билеты надо покупать, это нехорошо» – і все. Ми не купували квитки.


Після Тбілісі покупалися у морі в Кабулетті, Микола порівнює це містечко з Градизьком.


До Грузії за 50 доларів
– Підвозив нас чоловік на ім’я Заза. Виявляється, він три роки прожив на Раківці, – дивується Микола.


Наступний пункт призначення – Сванетія. І знову мандрівники дивувалися грузинській гостинності. Місцевий мешканець показав родинний храм, де зберігаються сімейні реліквії – медальйон ХІІ сторіччя, дерев’яна книга. Всередині вівтаря – отвір, де лежить частина розп’яття Христа. Таких храмів усього в Грузії три (і це один із них).


– Дивовижно, що мені як зовсім чужій людині він не побоявся показати такі цінності. Вони не кажуть «туристи з України», кажуть – «гості з України», – каже Микола.


Мандрівник розповів, що їх безкоштовно залишали на нічліг, навіть годували чудовими стравами:


– Я не знайшов у Тбілісі смачне хачапурі, але коли тебе от пригощають домашнім – то це щось неймовірне. Найсмачніше – це кундарі, щось на зразок хачапурі, але з січеним м’ясом та приправами.

 

Печерне місто

До Грузії за 50 доларів
Побували мандрівники в печерному місті Вардзії, заснованому в ХІІ сторіччі.


– Це прямовисна скеля, десь п’ять поверхів ідуть вирубані печери – не маленькі келії, а високі кімнати, просторі зали, – розповідає Коля. – Дійсно схоже на місто. Ще там є й монастир. Ми полізли в це печерне поселення о п’ятій вечора, до монастиря трохи не долізли. Там не вулички, а вирубані сходи, стежечки, все продумано.

 

Грузинське весілля: «Захади, дарагой, гостем будешь»


Майже випадково мандрівники потрапили до краю вина – Кахетії.


– Зупинилася велика вантажівка, водій сказав: «Захади, дарагой, гостем будешь, паехали ко мне, я в Кахетии живу». Ми поїхали, і вийшло так, що потрапили на весілля його племінника. Прийшли сусіди з усієї вулиці – чоловік 40. Велика честь для мене – виголосити тост. На весіллі ми майже не пили, лише трохи ковтнули вина. Зранку наречений каже: «Николай, вино попробовать хочешь?». Я купився на слово «попробовать». Але «скуштувати» – це «за тебе, за мене, за батьків, за жінок, за померлих і за Бога». Правда, було легке сп’яніння – і все. Зранку наступного дня нас ледве відпустили: «Куда? Мы же еще туда и туда с тобой собирались».


Як кременчужани в контртерористичну операцію потрапили


Подорож пройшла спокійно. Рушаючи у зворотній шлях, Микола згадав слова знайомого любителя подорожей з Чернігова – мовляв, якщо ти не був у міліції на Закавказзі, то це не повна мандрівка.


– І ось, переночувавши в одного водія, який нас підвозив, ми вийшли з поселення на Закавказзі, типу як у нас Молодіжний. Дивимося – далі стоять хлопці з автоматами. Ну, стоять – то й стоять. Питаємо у місцевих – кажуть, у них це звична справа. Ідемо – ще люди з автоматами, перевірили документи. Далі автоматників ще більше… З нами розмовляла працівник еміграційної служби – сказала, що заберуть «оформляти». Приїжджає ГАЗель – там три автоматники у бронежилетах, у касках. Кажуть: «Залазьте в клітку, закривати не будемо». Привозять нас до будинку дитячої творчості «Веселка». Навколо нього – мішки з піском, автоматники, бронетехніка. Зняли відбитки пальців лазерною апаратурою, сфотографували. Кажу їм – фото хоч пришліть. Далі ми ще довго писали пояснювальні, нас відпустили. Наприкінці сказали, що це було відпрацювання контртерористичної операції.
Благополучно подорожні дісталися Росії, а з Ростова їхали у кузові вантажівки КамАЗ просто неба. Так само попутками потрапили до України.

 

КОШТОРИС


З бюджету кременчуцькі мандрівники виділили на харчі 25 гривень на день на двох:


– овочі – 10 гривень (3 грн за кг);
– сир – 5 гривень (25 грн за кг);
– пляшка води «Боржомі» (у них не дуже цінується) – 5 грн;
– Хліб чи фрукти – 5 грн (2 грн – персики, нектарини).


Пити воду можна з фонтанчиків: вони є всюди, а якщо ні – заходиш на будь-яке подвір’я, просиш води – і тобі дають.


В Грузії ходить валюта ларі – близько 5 гривень (із собою взяли телефон, планшетний комп’ютер).

Дзвінки: сімка – 5 ларі, 3 із них – на рахунку, 1 грн – дзвінок додому (1 хв).


Загалом, на мандрівку витратили по 50 доларів кожен.

 

"Кременчуцький Телеграф", №35, від 29 серпня 2013 року

0
Автор: malyarenko
Теги: Грузия

Комментарии: 18

0
14 сентября 2013 09:40

Грузины хороший народ, думаю , живя в таком красивом месте плохим быть невозможно ))

0
0
14 сентября 2013 10:52

они всех плохих к нам выгоняют. Тут им лафа. Помню выловили одну группу /барсеточники/))), а они ни в какую...я -не я и хата не моя. Ага.) а потом оставили одних в кабинете с нашим работником. А он грузинский язык лучше русского знал.) Трепались они долго, на своем.) Потом Валерчик начал им вопросы задавать.) После этого они уже не отпирались)))

0
3 493
14 сентября 2013 13:16

С трудом верится в почти что коммунистическое путешествие. Смелая девочка Даша, не побоялась прогуляться по таким криминальным местам, где ***!

С трудом верится в почти что коммунистическое путешествие. Смелая девочка Даша, не побоялась прогуляться по таким криминальным местам, где ***!

0
0
14 сентября 2013 22:18

Кобулети и Градижск сравнивать это прикольно. Даже рядом не стоят. В Кобулети люди большей частью беднее живут, да и все другое там.

0
0
14 сентября 2013 22:21

С трудом верится в почти что коммунистическое путешествие. Смелая девочка Даша, не побоялась прогуляться по таким криминальным местам, где ***!
Туся, если Чечня,то я согласен что это криминальные места,а Грузия это совсем другая цивилизация,и народ гостеприемный особенно если ты с Украины.

0
3 493
14 сентября 2013 23:04

litvin,
Остановить домик на колесах. напичканный пацанами. Неизвестно. что в их головах. Переночевать у совершенно незнакомых людей. Зачем искать себе на задницу преключения, ввиде изнасилования, кражи или просто разбоя. В мире много зла и насилия, чем доброты. Это просто легкомыслие и дуристика, а не путешествие. Вы, лично не станете таким образом колесить по свету, правда же?

litvin,
Остановить домик на колесах. напичканный пацанами. Неизвестно. что в их головах. Переночевать у совершенно незнакомых людей. Зачем искать себе на задницу преключения, ввиде изнасилования, кражи или просто разбоя. В мире много зла и насилия, чем доброты. Это просто легкомыслие и дуристика, а не путешествие. Вы, лично не станете таким образом колесить по свету, правда же?

0
54
15 сентября 2013 12:55

Туся, Вы знаете сколько людей по миру путуешествуют автостопом? да риск определенный есть, но он есть даже если вы просто идете по улице

0
0
15 сентября 2013 22:29

Туся, мне Вас искренне жаль. Вы ведь дальше экрана своего компьютера ничего не видели) Еще и пугаете людей, для которых, может, еще не всё потеряно. Развлекайтесь здесь и дальше. Удачного сиденья в интернете)

0
0
15 сентября 2013 22:47

Иногда нужно с чего-то начать...Оторвать руки от клавиатуры и жопу от стула,и в конце концов,увидеть ЖИЗНЬ не в виртуальном мире.Но,как говорится:"Без фанатизма"-с чувством самосохранения.После чего поделиться впечатлениями с теми кто этого сделать не смог.

0
0
16 сентября 2013 07:35

Туся, на самом деле добра в мире больше. И всё зависит только от человека: если он добр и настроен на хорошие мысли, то на своем пути он будет встречать именно таких же хороших и отзывчивых людей. А если же Вы считаете, что вокруг одни убийцы и маньяки... что ж... они Вас обязательно найдут)) И если Вы думаете, что в Вашем городе безопасней, чем в остальном мире, могу сказать только одно - ВПЕЧАТЛЯЮЩЕЕ ЗАБЛУЖДЕНИЕ!
Берегите себя.

0
0
16 сентября 2013 16:54

Я искрене завидую. Уже несколько лет хочу поехать своим ходом Грузию посмотреть.

0
0
18 сентября 2013 19:01

че так мало фоток?

0
0
19 сентября 2013 20:45

Мне попался один грузин, уже больше года не оставляет в покое !!! Оказалось альфонс и мошенник! Я бы с ними была по осторожнее !!! angry И он обманул не одну женщину.

0
351
21 сентября 2013 16:20

ksy3490,
в семье не без урода! а в общем Грузия и народ доброжелательный...

0
0
22 сентября 2013 00:19

Я искренне завидую. Уже несколько лет хочу поехать своим ходом Грузию посмотреть.
поехали волошина

0
0
30 сентября 2013 08:51

Молодец! Я поддерживаю! очень здорово что у нас есть романтики и экстремалы! Для такого похода еще и мозги нужно, подумать как обезопасить себя, прокормить и выйти с той или иной ситуации. Это хорошая школа жизни и реальная. А здешний народ только тупит в сети и завидует.

0
0
3 октября 2013 12:02

Заза? Берия? Вот уж мир тесен. Не думал, что услышу весточку о нём

0
0
7 октября 2013 21:42

замечательно, в общественном транспорте - "украина" идем в евросоюз, вот покатаемся, имдж - все

0
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.

Информация

Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.


Вверх