Перемогти можна: син кременчуцького художника Шингура повернув батьківську спадщину

26.11.2012, 09:18 Просмотров: 3 441 Комментариев: 11

Перемогти можна: син кременчуцького художника Шингура повернув батьківську спадщину

«ТелеграфЪ» радий повідомити, що в природі таки існують кременчужани, яким вдається домогтися обгрунтованого рішення суду. І повернути батьківську спадщину, яка сумнівним шляхом стала власністю третіх осіб.

Рік тому, у липні 2011 року «ТелеграфЪ»  надрукував похмуру історію з похмурою назвою – «Угода з мерцем» («ТЪ» №29). Ми розповіли про те, як квартира відомого кременчуцького художника Віктора Шингура після його смерті дивним чином дісталась громадянці Л. – співробітниці кременчуцької приватної управляючої компанії «Житлорембудсервіс».

 

Художник помер, а власницею його квартири стала співробітниця «Житлорембудсервісу»

 

Художник помер 28 листопада 2008 року. А коли його сини (вони живуть у Києві) спробували отримати спадщину – квартиру батька на вулиці 60-річчя Жовтня у Кременчуці – з’ясувалося, що вона вже приватизована невідомо звідки вигулькнувшою громадянкою Л. І громадянка не просто виламала двері та вселилася, а отримала цілком офіційний ордер на вселення. А ордер їй видав Кременчуцький міськвиконком (рішення №301 від 16.04.2010). Причому ордер видали, не зважаючи на те, що покійний художник все ще був зареєстрований у квартирі – а за українським законом, ордер на вселення видається лише на повністю вивільнене житло! Та міськвиконком на таку дрібницю уваги не звернув. І чиновники міського квартирного управління та УЖКГ, які готували документи, теж уваги на таку деталь не звернули.

 

Тож громадянка Л. отримала офіційний ордер на вселення у квартиру художника, в’їхала туди, і швиденько подала до кременчуцького управління житлово-комунального господарства (УЖКГ) заяву на приватизацію квартири. Заяву задовольнили, квартиру громадянка приватизувала – не зважаючи на те, що покійний художник Шингур ще у 2005 році отримав свідоцтво на право власності на житло. Тобто, громадянка приватизувала на себе квартиру, вже раніше приватизовану художником. І це знову-таки нікого в органах влади не зацікавило.

 

Угода з мерцем

 

Як же громадянка Л. отримала доступ до квартири померлого художника та можливість її приватизувати? Таку фантастичну можливість вона отримала, у тому числі, і завдяки довідкам про склад сім’ї та реєстрацію. Це стандартна форма довідки, яка обов’язково подається при оформленні документів на квартиру. «ТелеграфЪ» назбирав цілу колекцію довідок, поданих громадянкою Л. до різних інстанцій. Одна з них – довідка від 11.06.2010 – стала підставою для того, щоб назвати ту похмуру статтю про квартиру художника «Угодою з мерцем». І ось чому.

 

Бо у тій довідці про стан сім’ї було вказано, що наймач квартири – громадянка Л., і вона зареєстрована в квартирі з травня 2010 року. А художник Шингур, виявляється, лише піднаймач – хоча й зареєстрований у ній з грудня 1988 року. Як піднаймач, щоб зареєструватися, він мав укласти угоду піднайму з головним наймачем квартири – громадянкою Л. А вона стала наймачем квартири у 2010 році. Виходить, і угоду піднайму вони уклали у 2010 році, раніше не могли. Та як вони її уклали? Адже художник помер у 2008 році! У 2010-му угоду піднайму міг укласти хіба що його дух. Або ж сама громадянка Л. мала зв’язки «на тому світі», щоб укладати такі угоди. Тому ми й назвали матеріал «Угодою з мерцем».

Втім, розбіжності в датах, які так зацікавили «ТелеграфЪ», не справили жодного враження на посадовців, які дозволили громадянці Л. вселитися в квартиру художника і приватизувати її. Найцікавіше ж те, що всі довідки про склад сім’ї, завдяки яким громадянка Л. отримала ордер на вселення та приватизувала житло, видавала приватна управляюча компанія «Житлорембудсервіс». А громадянка Л. у той час працювала саме у «Житлорембудсервісі». Тому у «Телеграфа» і виникло питання: це помилки чи свідома фальсифікація документів з корисливою метою?

 

Матеріал «Угода з мерцем» «ТелеграфЪ» надрукував 21 липня 2011 року – до нас звернувся син покійного художника Шингура пан Олександр. Він розповів, що звернувся до суду з метою захистити свої права на законну спадщину. Інтереси пана Олександра в суді представляв відомий кременчуцький адвокат пан Лореш. Справа мандрувала по судах довгих два роки.

 

Суди


Кременчуцький Автозаводський районний суд відмовив сину художника Шингура у задоволенні позову (рішення від 30 листопада 2011р.).

 

Апеляційний суд Полтавської області скасував рішення Автозаводського районного суду і ухвалив нове рішення, яким визнав за сином художника право власності на квартиру батька в порядку спадкування за законом (рішення від 6 березня 2012 р.). Суд постановив витребувати квартиру із незаконного володіння третьою особою. Бо колишня співробітниця «Житлорембудсервісу» громадянка Л. після приватизації квартири художника дуже швидко продала її третій особі – громадянці Р., яка квартиру купила і подарувала своїй доньці.

Дочка громадянки Р. звернулася до суду з касаційною скаргою. Вона просила скасувати рішення апеляційного суду, та залишити рішення суду першої інстанції (Автозаводського) без змін.

 

У жовтні 2012 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ відхилив касаційну скаргу дочки громадянки Р. І залишив рішення апеляційного суду Полтавської області без змін. Ухвала суду оскарженню не підлягає. Тобто, син художника Шингура таки отримає батьківську спадщину.

 

Коментарі

 

Ось як прокоментував «Телеграфу» подію адвокат пан Лореш, який представляв інтереси сина Шингура в суді:

 

– В процесі розгляду цивільної справи як апеляційним так і касаційним судом були встановлені факти порушення прав спадкоємця Олександра Шингура. Суди дійшли висновку про законність вимог щодо повернення квартири. Наразі по справі відкрите виконавче провадження. У найближчий час судові виконавці повернуть спадкоємцю його спадщину.

 Це була досить складна справа, складність якої полягала у встановленні часу виникнення права власності на квартиру: з моменту прийняття рішення органом приватизації або з часу реєстрації права власності в органах МБТІ. Ми довели, що після того, як покійний художник Шингур отримав свідоцтво на право власності на житло в органі приватизації (УЖКГ), він набув право власності на квартиру, незважаючи на те, що не встиг за життя оформити документи в МБТІ.

Зі свого боку я хочу висловити подяку юридичному відділу Кременчуцького міського управління внутрішніх справ (юрисконсульту Бублику О.І), а також юристам УЖКГ та міськвиконкому (юрисконсульту Кононенку В.А.) за те, що вони грунтовно вивчили обставини справи, підтримали законність вимог мого клієнта та наполягали на задоволенні позовних вимог.

 

Втім, я здивований позицією Кременчуцької міської прокуратури. Ми вважаємо, що квартира покійного пана Шингура вибула з володіння його спадкоємця внаслідок протиправних дій. Рік тому до міської прокуратури було подано заяву про злочин. Мета заяви – проведення перевірки на наявність ознак злочину під час незаконного заволодіння квартирою померлого. У січні 2012 року з міської прокуратури надійшла відповідь про те, що попередня постанова про відмову у порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину скасована, триває перевірка. Відтоді – жодної інформації по справі, а перевірка триває майже рік.

 

Ось такі історії з батьківською спадщиною відбувалися в Кременчуці протягом 2010-2012 років. 

0
Теги:

Комментарии: 11

0
26 ноября 2012 09:28

У січні 2012 року з міської прокуратури надійшла відповідь про те, що попередня постанова про відмову у порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину скасована, триває перевірка.

Дійсно у чому тут злочин? У нас це скоро стане нормою. І покійник - це ще квіточки, скоро живих-здорових під зад ногою!

0
1 264
26 ноября 2012 10:06

А Солоневич Е., которая умерла в 2004 году, случайно после своей смерти не завещала приватизированную квартиру городу? wink
см.статью "В Кременчуге работники исполкома, ЖЭПа и управляющей компании взломали замок в квартире, где жили люди"

Может у юристов исполкома это завещание где-то есть? А сын и не в курсе дела?

0
0
26 ноября 2012 10:14

А
громадянка Л.
і досі "працює" не покладаючи рук!
А Автозаводський суд можна розпускати, нашо годувати суддів, якщо законне рішення приходиться шукати десь за межами міста?

0
0
26 ноября 2012 10:46

"Кременчуцький Автозаводський районний суд відмовив сину художника Шингура у задоволенні позову (рішення від 30 листопада 2011р.)" - фамилию судьи в студию! Город должен знать своих у***! Оговорился: героев.

0
0
26 ноября 2012 11:04

если человек борется и не хворый на голову - обязательно победит. А пенять на судей - это малодушие.

0
0
26 ноября 2012 13:57

А кто судья?! Интересно то как.

0
4 603
26 ноября 2012 14:25

а сколько еще таких квартир...

0
329
14 января 2013 17:30

КременЪ: если человек борется и не хворый на голову - обязательно победит. А пенять на судей - это малодушие.
Не смешите мои тапочки, уважаемый. Вы сталкивались хоть раз с нашим самым продажным судом в мире?
Суды сейчас представляют обычную коммерческую структуру и если дело не резонансное, то обычно выигрывает тот, кто больше заплатил.

0
0
14 января 2013 19:24

с судом сталкивался и много раз. И ваши заявления о продажности не признаю. Есть такое явление. Но оно не носит системного характера, а продажность - это результат тех людей, кто ходит в этот суд. Не трогайте судей, ищите дьявола в самоих себе.

0
0
18 сентября 2013 11:59

КременЪ, сам судья что ли? Иль адвокат?

0
0
18 сентября 2013 12:56

тебе то это зачем ? Не согласен - приводи примеры. время, сюжет, участники. Я всякие "чесалки" слышал.

0
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.


Вверх