Ефектний нокаут

21.09.2006, 19:09 Просмотров: 1 515
Про несподівану перемогу на Чемпіонаті Європі нашого земляка «ТелеграфЪ» уже повідомляв на спортивній сторінці. Аби ближче познайомитись з боксером, репортерам довелося перетворитися в легкоатлетів. Ми переслідували Дениса кілька тижнів, щоб взяти інтерв’ю, бо спортсмен постійно зайнятий на зборах та тренуваннях. Крім того, він продовжує навчання в Полтавському педінституті.

Боксер із Кременчука Денис Пояцика – сенсація року

Вирішальний бій

Денис - п’ятий Чемпіон Європи за історію вільної України. Останнім був Олег Мошкін з Миколаєва, котрий одним із перших зустрічав Дениса після перемоги в Пловдиві.
Кожного дня, крім неділі, у Дениса по два тренування. Силові вправи, тренування «на лапах» для відточування ударів. Нинішній успіх Дениса Пояцики важливий тим, що Чемпіонат Европи-2006 є одним з основних турнірів в олімпійському циклі, котрий закінчиться в Пекіні-2008.

Із перемогою Чемпіона Дениса Пояцику одним із перших вітав тренер Збірної України Дмитро Сосновський (посередині)

- Як у тебе справи в інституті?
- На всі лекції не встигаю, але сесію здав добре. Нам, боксерам допомагає одна викладачка з гімнастики. Дає літературу, радить, де її дістати. Вона добре ставиться до боксерів. Не любить футболістів. Та й справді - у всіх новинах один футбол. А я навіть не дивився Чемпіонату. Думаю, що українській збірній дивом пощастило, що вони вийшли в чвертьфінал.
- Куди ти від’їжджаєш незабаром?
 - Це підготовка до Кубку світу в Баку. Він пройде в жовтні. Це будуть командні змагання. Готуватися збірна буде два тижні. І це буде вельми жорстке тренування.
- Боксеру треба бути злим чи агресивним?
- Ні, звичайно. Треба бути жорстким на рингу. Хоча в житті в тебе може бути м’який характер. Це як робота. Треба розуміти, що на рингу або ти переможеш, або подолають тебе.
В дитинстві мені не раз брови сікли. На тренуванні. Я в травмопункт, як в гості приходив. Мене вже зустрічали словами: «О! Денис! Знову ти!»
- А образа виникає на того хто вдарив?
- Звичайно. Так обличчя зіпсували! Але потім проходить. Вороги ми тільки на рингу.
- Як перейти цей бар’єр?
- Це такий спорт. Коли виходиш на ринг, стараєшся сильно не бити. Але після першого сильного удару виникає щось на зразок бажання помсти. Але загалом ми як одна дружна сім’я. Крім того ми всі одного віку.
- Як ти увійшов до збірної?

У бокс Дениса Пояцику (в центрі) привів ще в шкільному віці молодший брат (у центрі зліва)

-У березні проходив Чемпіонат України, де в результаті відбору я потрапив до збірної України.
- Які найсильніші враження від Чемпіонату Європи?
- В ньому брало участь 43 країни. Отож, було зворушливо, коли на ринг винесли саме український прапор. Мене схопили на руки наші і підкидали у повітря. Та й взагалі запам’яталися ті два с половиною тижні в Болгарії.
- Як ти відпочивав після чемпіонату Європи?
- Я був в Алушті. Трохи прибавив у вазі – 3кг (сміється).
- А форму не втратив?
- Та трохи є. Зараз відновив тренування. Відчуваю, що вже не така швидкість, коли біжиш.
- Іншими видами спорту займаєшся?
- Я так викладаюсь на своїх тренуваннях, що не встигаю займатися ще чимось. Плавання входить в комплекс тренувань. Двічі на тиждень ми бігаємо на пляжі – крос по піску на прискорення. Це доволі велике навантаження.
- Хто виступає основним противником на тренуваннях?
- Михайло Іванович Мельник. Він завжди зі мною.
- Чому, крім боксу, він тобі навчає?
- Буває, що тренер учить, як себе взагалі вести з людьми, як розставляти акценти у відносинах з ними.
- Як сім’я ставиться до твого захоплення?
- Мама в дитинстві казала: навіщо воно тобі? А потім якось само собою все стало звичним. Зараз коли приїхав з Криму, мама кепкувала: «Нічого собі - пузо відростив. Ану бігом іди тренуйся. Скажу Михайлу Івановичу, щоб тебе поганяв».
Взагалі вона не пропускає мої бої, дивиться по телевізору, а потім критикує. Звичайно, з огляду на коментаторські зауваження. Розпитує, які помилки були, влаштовує справжній допит. Батько іронізує над мамою, хоча розуміється на боксі краще.
- А як ти потрапив у бокс?
- Мій молодший брат пішов на секцію боксу. Потім один за одним пішли дворові друзі. Врешті з усіх залишаюсь я один. Вже 11 років.
- А був випадок, коли доводилося застосувати боксерські здібності в житті?
- Колись в глибокому дитинстві виясняли відносини з кимось-там. Але я сам ні до кого не лізу.
- Як твоя дівчина ставиться до твого заняття боксом?
- Сумує, коли я їду на збори. Я з’являюсь лише на тиждень і знову їду.
- А ти відчув особливу увагу з боку дівчат після перемоги?
- Та хто мене з дівчат знає? Хто з них дивиться спортивні новини? Хіба що старі друзі згадали про мене.
- Ти добре забезпечений матеріально?
- Мені платять і збірна, і клуб щомісячно, є міська стипендія, всього потроху. Але це невеликі гроші. Наприклад перший номер в Росії отримує шість тисяч доларів кожного місяця від спонсорів збірної. Клуб «Легіон» замовляє екіпіровку в Німеччині, якої у нас не купиш. Приблизно 500 доларів для кожного спортсмена.
- Ти перейдеш у професійний бокс?
- Навіть не знаю. Прагнення в мене є. Інакше який сенс тренуватися? Наступного року в Москві пройде Чемпіонат світу, потім Олімпіада в Китаї. Там буде видно.
- Що тобі більше хочеться грошей чи слави?
- Грошей ніколи багато не буває (сміється). А слава? Що таке слава? Я б не хотів щоб у мене не було особистого життя.
- Чого ти боїшся?
- Пошкодити руки. Руки для боксера те саме, що для піаніста чи скрипаля.



 
0
Автор: editor
Теги:
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.


Вверх