Як кременчужани маланкують

13.01.2012, 17:53 Просмотров: 4 251


Чудовий спосіб поліпшити настрій собі та людям у Щедрий вечір

Як кременчужани маланкують
Гурт маланкарів. Фото з сімейного альбому Дмитра і Людмили. У ролі Маланки (зліва) – їхній кум Віталій

 

«ТелеграфЪ» цікавився традиціями свята Маланки та Василя зі звичаєм перевдягань, бешкетувань та їх сучасними трансформаціями.


– Знаєте, у мене є друзі, які щороку на «старий Новий рік» маланкують, – розповідала я.


– А як це? Мабуть, щедрують, співають щедрівки? – не зрозуміли мене знайомі, яким я це розповідала.


Тож сьогодні, напередодні так званого нині «старого Нового року», краще сказати Щедрого вечора, ми вирішили нагадати про давні традиції українського народу, з якими можна поліпшити настрій і собі, і своїм знайомим. Вдавнину, крім щедрувальників, по оселях ходили і маланкарі.


«Маланкування» – це цілий обряд, своєрідний український карнавал. За християнським календарем, 13 січня – свято преподобної Меланії (Меланки, Маланки), а 14 січня – свято Василя. Меланка-Вода приходить на Щедрий вечір разом із Василем-Місяцем сповістити господарів про наступні торжества та справити гостини, які в народі так і називають – гостини Меланки. З цими персонажами й пов'язані чудові обряди українців.


Дмитро, Люда та їхні куми напередодні Маланки міряють нові костюми, збираючись ходити по домівках своїх знайомих. «Вихід у люди» вони практикують уже третій рік поспіль. І переконалися: таке дозвілля – чудовий спосіб змінити обстановку. Бо в повсякденному житті всі учасники маланкування багато працюють, часто навіть у вихідні. Тож такий неординарний відпочинок залишає по собі спогади на цілий рік.


– Про традиції ми чули від старших людей, але, в основному, прочитали у книжках. Вирішили спробувати на собі. Дуже вже цікаве свято, та й донька в нас Мелана (тобто Маланка) – тож ніби на роду написано маланкувати, – розповідає кременчужанин Дмитро. – Натхненником виступив наш кум. Знайшов сценарій в Інтернеті. Ми розібрали ролі, костюми готували самі – з того, що було під рукою. А потім уже імпровізували.


Ми роздивляємося фото з цього чудового дійства, де Дмитро в образі Маланки з нафарбованим рум'янцем «в усю щоку» та гігантськими персами-кульками, як у Вірки-Сердючки.


– Сам собі я на якусь повію схожий, а кульки заважали мені за кермом машину вести. ДАІшник зупинив, подивився на нашу веселу гоп-компанію, махнув рукою – їдьте собі, – сміється Дмитро.


Вульгарна Маланка – якраз те, що треба: народні традиції дозволяють переодягненій Маланці бути нескромною, поводитися так, як не личить порядній дівчині, чіплятися до чоловіків і фамільярно розмовляти з господарями хати.


– Усі сприймали наші витівки дуже позитивно. Взагалі-то ми затіяли це для себе та своїх знайомих. Але коли виходили з машини, нас перепиняли й зовсім незнайомі люди і просили завітати до них, – розповідає Люда, дружина Дмитра, яка виконувала роль Василя, а іншого року – Корови. – Найсмішніше було, коли ми приїхали до Діминої бабусі. Їй уже за 80, вона живе одна в приватному будиночку. Постукали в шибку, бабуся вийшла, ошелешено дивиться на нас, ряжених, і якісь гроші в руці тримає. Ми їй «пустіть у хату», а вона: «Та ні, хлопці-дівчата, ось гроші я вам дам, а до хати не пущу». Вона нас не впізнала! Доки Діма не озвався: «Бабусю, це ж я!».


Як розповідають Люда та Дмитро, з кожним роком бажаючих маланкувати разом з ними стає більше.


– У 2010-му році їздили однією машиною, у 2011-му вже двома, а цьогоріч, напевне, трьома машинами поїдемо, – каже Дмитро.
– А щедрівки співаєте?
– Звичайно! Треба ж побажати господарям оселі щастя, добра і багатства на весь рік!
Ролі, які вони зазвичай виконують у своїй виставі: Маланка, Василь (переодягнена дівчина), Чорт, Коза, Корова, Піп. Цього року хочуть ще залучити Козака та Ведмедя, а, можливо, Бабу та Діда.

 


 А так виглядає у цьому веселому гурті Василь

 

«Подаруйте Васильчикові на сорочку та труси»

У народознавчих матеріалах ми знайшли традиції маланкування, основних персонажів цього дійства та ролі, які вони виконують.
Маланка (переодягнений хлопець). Танцює, співає та грає роль незграби: робить безлад у хаті, через усе перечіпається, перекидає воду. Береться замітати або підмазувати піч.
Василь (переодягнена дівчина). Це ніби «молодий», інколи має свою ватагу та «наречену».


Дід та Баба. На Буковині дід ходив із ціпом, виваркою, ополоником, ножицями для стрижки овець, а Баба – з ручною прядкою та згортком у вигляді сповитої дитини. Дід запитував, чи не потрібно молотити пшеницю, варити сир або стригти овець. Баба ж зверталася до господарів під час маланкування зі словами: «Подаруйте Васильчикові на сорочку та труси». Дід то сварився з Бабою, то обіймався.


Циган та циганка. Циган нишпорить усюди і просить солонини, бо, мовляв, дитина ошпарилася і треба її змастити. Циганка ворожить.
Коза, Чорт, Ведмідь, Журавель, Корова, Солдат, Генерал, Лікар (перелік не є вичерпним, бо в різних регіонах шанували різних персонажів, інколи навіть перевдягалися у багатьом відомих людей). Усі грають, танцюють, намагаються схопити зі столу все, що потрапить під руку. Коза не слухається свого пастуха Діда, намагається перевернути хату «догори дригом». Символічним є обряд «умирання» та «оживання» Кози – щоб її порятувати, викликають інших персонажів. У цих ритуалах втілено стародавні уявлення про коловорот у природі: умирання, засинання її восени та воскресіння навесні. Коза начебто будила сили природи, спрямовуючи їх на новий урожай. Вважалося, «де коза ходить, там добре родить».
Жандарм стереже, щоб маланкарі та щедрувальники не наробили збитків господарям. Втім, у сучасних умовах це може бути міліціонер, бо традиції трансформуються. Зокрема, на Західній Україні у ватагах маланкарів з радянських часів з'явилися «фінінспектор» (нині податківець), автоінспектор (нині ДАІшник) – він зупиняє машини, імітує технічний огляд, вимагає хабар.

 

Коли маланкують, коли посівають


Зранку на Щедрий вечір або на Маланки (два свята об'єднані в одне) починають готувати другу обрядову кутю – щедру. На відміну від багатої, але пісної куті, яку готують на Свят-вечір напередодні Різдва, кутю на Щедрий вечір можна було заправляти скоромними продуктами. Крім того, господині печуть млинці, готують пироги та вареники з сиром, щоб обдаровувати щедрувальників та посівальників.


Звечора і до півночі щедрувальники та маланкарі обходять оселі. За давньою традицією, новорічні обходи, як і різдвяних колядників, відбуваються після заходу сонця, тобто тоді, коли володарює усяка нечиста сила. Щедрують зазвичай дівчата-підлітки.


А маланкують, або «водять Маланку», парубоцькі гурти. Маланкарі висловлюють добрі побажання, веселять піснями, танцями, жартівливими сценками.
Ще був звичай після закінчення обходів палити «Діда», або «Дідуха», – снопи соломи, що стояли на покуті від Святого вечора до Нового року. Потім стрибали через багаття. Це мало очистити від спілкування з нечистою силою.


А наступного дня, коли починає світати, хлопці йдуть посівати зерном (дівчата по хатах уже не ходять). Зерно беруть у рукавицю або в торбину. Спочатку йдуть до хрещених батьків та інших родичів і близьких. Зайшовши до хати, посівальник сіє зерном і вітає усіх з Новим роком.

 

 Як кременчужани маланкують
Репетиція перед цьогорічним святом: Люда міряє костюм Корови

 

Як кременчужани маланкують
 Дмитра-Маланку не впізнала рідна бабуся – не хотіла пускати до хати 

  
При підготовці публікації використані матеріали сайтів mamajeva-sloboda.ua, intkonf.org, podarynok.at.ua

0
Автор: donchenko
Теги:
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.

Читайте также:



Вверх