70-річна пані Людмила успішно рятує потопаючих!

8.05.2008, 15:01 Просмотров: 1 233
Ви часом не фанат Памели Андерсон? Якщо так, тоді не ображайтесь, але ми просто змушені сказати – усі «спасатели Малибу» разом з розкішною Памелою відпочивають!.
Із травня по жовтень, щодня, о сьомій ранку, за будь-якої погоди пані Людмила починає свій заплив
Фото: Дмитрий Бабец

Бо у нас у Кременчуці є власна пані Людмила, яка робить речі, що й не снилися  голлівудській зірці.  Памелі, звісно, є чим пишатися – такий бюст один на тисячу.  Але навряд чи вона б спромоглася щось  зробити у холодній  дніпровській воді та ще й при нашій течії.  А от пані Людмила може.

Уявіть собі, маленька жінка самотужки врятувала дорослого дядю та його п’ятирічного сина.  Сталося  це  не вчора, а трохи раніше.  Був кінець вересня - неділя чи, може, субота.  Вода у Дніпрі – градусів 13.  І от пані Людмила почала свій щоденний заплив.  А, треба сказати, плаває вона щодня – причому з травня по жовтень.  Ну, пливе наша пані Людмила у своїй блакитній гумовій  шапочці від острова Фантазія вверх.  Гребе проти течії, бо таке у неї щоденне тренування.   На маршруті все нормально – гребок, видох під праву руку, знову гребок і знову видох.  Аж раптом щось привернуло її увагу.  Підняла голову, подивилась на берег – а там народ бігає, щось кричить.  Але через шапочку не чути. Дослухалась пані Людмила і почула: «Тонуть! Тонуть!»  Почала роздивлятися навкруги – де ж тонуть? Коли бачить – позаду, десь на середині між Фантазією та берегом – стирчить чоловіча голова та шия.  А за шию вчепився якийсь малий.  Ну, пані Людмила розвернулась і з крейсерською  швидкістю понеслась до потопаючих.  Як грамотний рятівник, малого обережно відірвала від татусевої шиї,  потім пірнула під невдах та й почала їх буксувати до берега.  Нічого, витягла.  Поки тягла, масовка  берегом  бігала, демонструвала хвилювання.

Потопаючими виявились батько та його п’ятирічний син.  З якогось дива вони вирішили перепливти з Фантазії на берег.  Але у холодній воді батьку звела ноги судорога – тому вони й застрягли посередині протоки.   

Пані Людмила розтерла малого, знайшла їхні речі, допомогла одягтися та й пішла додому.  Народ залишився порепетувати – висловити співчуття і таке інше. Хто ті люди, наша плавчиха так і не дізналась. І ось, користуючись нагодою, передає їм через газету привіт і побажання жити довго і щасливо.

До речі, ці двоє – не єдині, кого вона витягла з води. Довелося якось двох неуважних бабусь діставати з каналу.  Знаєте станцію човнів під мостом, у Крюкові? А канал, який там прорили для шлюпок, пам’ятаєте? Ну, так одного разу прийшли туди дві бабусі шкарпетки  випрати. А береги каналу піщані та сипучі. От вони під бабусями і посунулись.  І гепнулись наші прачки у воду.  Звісно, замість того, щоби пливти, почали кричати та ковтати воду.  Пані Людмила – бо крім неї поблизу нікого не було – їх витягла.  А бабусі, коли прийшли до тями, страшенно бідкались, що загубили свої дорогоцінні  шкарпетки.  

Була й ще одна врятована – дівчина.  Причому не просто дівчина, а наречена.  Її довелось рятувати аж у Нових Санжарах.  Пані Людмила там відпочивала у санаторії.  І, як завжди, найбільше часу проводила на річці.  А там Псел – річка наче й невеличка, але з норовом.  Ну, пані Людмилу річковий норов мало хвилював.  Вона там залюбки  наввипередки з малими пацанами стрибала з «тарзанки»  та намотувала   кілометри  брасом. Отак одного разу пливла, аж раптом побачила голову. Причому німу.  Голова мовчки то виринала на поверхню, то зникала під водою.  Довелося розібратися з цією незрозумілою головою.  Як виявилось, вона належала симпатичній дівчині, яка дуже погано плавала.  Отак, поки вона хлюпалась біля бережка, течія і винесла її на середину Псла.  Та ще й затягла під осоки. Звідти її і побачити ніхто не міг.  А у дівчини від переляку ще й спазм стався – вона навіть крикнути не могла. Ну що? Витягла пані Людмила і дівчину. Пацани  їй  теж допомогли. А наступного дня до врятованого дівча приїхав наречений.  Йому розповіли цю страшну історію, від якої у хлопця холонула кров та ворушилося волосся на голові. Вкрай схвильований наречений мерщій  повів обох  дам – і потопаючу, і її рятівницю – до станційного буфета, чи навіть кафе. І там вони дружно приходили до тями від усіх цих  жахів життя.   Нічого посиділи.  Душевно.

Ну як, сподобалась вам  історія про кременчуцьку  рятівницю? Нам так страшенно сподобалась.  Яка пані! Справжній  бойовий  плавець!  До речі, тренер з художньої гімнастики і дружина найвідомішого кременчуцького перекладача. Та ще й мати двох надзвичайно позитивних дорослих дітей.



 
0
Теги:
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.

Информация

Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.


Вверх