А наша Свєта наближає весну!

3.04.2008, 00:00 Просмотров: 904
В українських селах була така стара традиція – наближати весну..
Фото: Дмитрий Бабец

Жінки пекли  пухких  «жайворонків»,  діти  носили їх  по хатах та співали веснянки – аби весна скоріше приходила.  Може, десь у селах і досі печуть «жайворонків».  Але у нашому місті винайшли  інший  спосіб наближати  весну.  І зробила це наша колега Свєта.  Одного формально весняного, але реально похмурого ранку вона прийшла до редакції у дуже незвичному  прикиді.  Такому незвичному, що співробітники один за одним підходили до неї і запитували: «Свєта, ти чого?» - на що Свєта радісно відповідала: «Ребята, а я весну приближаю!  Вот вам же весело – и хорошо!»

Задля того, щоби наблизити  весну, Свєта  зробила  екстремальну зачіску та одягла екстремальний  жовтогарячий  костюмчик.  Спершу про зачіску – бо вона того варта! Адже  своїми  власними «очумелыми  ручками»  Свєта  виготовила  цілих  70  папільйоток.  Для цього треба було спершу  нарізати 70 ганчірочок,  потім накрутити на них 70  папірців – причому не простих, а з глянцевого журналу.  Аби було приємніше крутити, Свєта вибрала сторінки з портретами Анастасії  Волочкової – дійсно, дуже декоративної пані.  Але найскладніше  було викласти папільйотки  бездоганно рівними рядками на голові.  І це Свєті вдалося!   В результаті,  після  двогодинних вправ, наступного дня вона мала вражаюче кучеряву голівку – яка, по ідеї, мала наблизити весну. Або хоча би весняний настрій.

На додачу до зачіски, Свєта змайструвала такий же вражаючий костюмчик.  Знову-таки, власними руками!  Бо наша Свєта ще й вміє кроїти та шити. Навіть має спеціальний 4-й розряд!  До речі, отримала вона його не так давно, коли працювала костюмером у якомусь дуже драматичному театрі на Півночі.  От скажіть, що робить звичайна  доросла  жінка, коли їй раптом спадає на думку навчитися танцювати сальсу або співати, як  Гвен Стефані?  Вона заламує руки, робить страшне обличчя «про війну», готує трагічний монолог і йде виголошувати його чоловіку – як раз, коли той  захоплено дивиться футбол.  Жінка закриває своїм гнучким (або не дуже)  тілом телевізор і починає щось таке: «О, ти, невдячний і бездушний! Коли б я не згаяла на тебе все своє життя, коли б я не згубила на тебе свою квітучу молодість, я  б давно стала знаменитою танцівницею (співачкою, моделлю, шльондрою та ін.)!» Виговорившись, звичайна жінка спокійно йде на кухню і більше  не вчиться танцювати сальсу.

А наша Свєта зробила  інакше.  Вона не пішла звинувачувати чоловіка.  Бо вона пішла  до директора професійного училища.  І - радісно посміхнувшись - сказала йому, що хоче навчитися добре шити.   Училище було пострадянське, тож відповіли Свєті грубо: «Женш-ш-ш-ина, куди ви припхалися?!  Про що ви раніше думали?!  Набір студентів лише до 25 років! Так що йдіть звідси – і прямо к бісу!!!»  Ага, не на ту натрапили!  Ні к якому бісу Свєта не пішла.  Вона знову посміхнулася, і залишилася вчитися.  І що ви думаєте?  Провчилася два роки і отримала 4-й розряд!  І професію закрійниці.

Завдяки чому тепер і сконструювала  вражаючий  жовтогарячий  костюмчик  власного дизайну.  А жовтогарячий  він тому, що - на думку Свєти -  це  дуже позитивний  колір, який пробуджує, наповнює енергією і надихає  якнайвеселіше  зустрічати  весну.

Ми Свєту уважно вислухали, потім уважно роздивилися, а потім вирішили – вона  таки має рацію.  Весна,  панове,  це не лише сезонна застуда та авітаміноз!  Весна –  це ще й купа  радості  від  нового  сліпучого  костюмчика!  Ось так.  Тож, якщо вам більше нічого робити, починаємо радіти.  Бо ми того варті.
 



 
0
Теги: Свєта
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.

Информация

Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.


Вверх