«Флюорографія» совісті

13.03.2008, 15:10 Просмотров: 796
Як «ТелеграфЪ» дурив детектор брехні.
Бувальці радять: щоб обдурити детектор, потрібно повністю вжитися у роль невинної людини. Проте спеціалісти кажуть, що будь-якого актора за півгодини можна «розколоти», оскільки організм піддослідного не може обманювати сам себе – все одно сукупність графіків покаже, де брехня зарита.
Фото: Дмитрий Бабец

У великих столичних та всеукраїнських компаніях тестування на детекторі брехні проходить на рівні із профілактичними медичними оглядами. Це, за статистикою, зменшує розкрадання грошей власними працівниками. Нещодавно у Кременчуці з’явилася фірма, що пропонує перевіряти людей на поліграфі (так правильно називається детектор брехні). Репортер «Телеграфа» спробував прилад на собі та... був викритий у брехні!

Що означає пройти тест на детекторі брехні? У фільмах, буває, показують, як людина сідає у крісло, до неї кріплять багато дротів, датчиків та ставлять запитання на кшталт: «Ти вбив Машу?» Людина відповідає: «Ні». А її реакція у вигляді графіків записується на папері чи на моніторі  комп’ютера. Розумні дядечки та тітоньки довго видивляються щось поміж тих графіків та кажуть: «Він бреше! Це він убив Машу!» Ну а далі – як фантазія сценаристам підкаже: або на електричний стілець, або знайдеться якесь виправдання... У принципі, все так і відбувається. Тільки от за кадром залишається багато важливих нюансів…

Екзекуція почалася…

Колеги чи то серйозно, чи то задля гумору, вигадали питання для мого тесту: «Чи цупить репортер із редакційного принтера папір?» (він у нас завжди в дефіциті, і думки про те, що хтось його «їсть», час від часу дійсно виникають).

– Перед самим тестом ми маємо поговорити, – починає поліграфолог ТОВ «Рубікон-Консалтінг» Дмитро ЛОРЕШ. – Обговорити поставлені запитання та ваші відповіді на них. Так-так – ваші відповіді. Ми користуємося американською методикою, яка передбачає, що людина заздалегідь знає, про що її запитуватимуть. Ви можете відмовитися від тестування як зараз, так і на будь-якому з його етапів. Ви маєте також підписати документи, що добровільно погоджуєтеся на тестування.

У кріслі ви спочатку загадаєте якесь число від 6 до 12, і на всі мої запитання «чи не число N ви загадали?» відповідатимете «ні». Це необхідно для того, щоб налаштувати апарат саме під ваш організм – його реакція на правильну цифру буде відрізнятися від реакцій на неправильні.

Як виявилося, окрім головного питання «Чи берете ви з принтера папір, і про це не знають у редакції?» поліграфолог склав ще два додаткових питання: «Чи брали ви з принтера хоча б частину паперу?» та «Чи відомо вам, хто бере з принтера папір, про що не знають у редакції?» Звісно ж, на всі запитання репортер відповідав «Ні» – мовляв, ніхто нічого не цупить, бо ми білі та пухнасті:)

Сідаю на стілець: під руками, підошвами ніг та сідницями – датчики, що дозволяють поліграфологу бачити, як вовтузиться піддослідний, чи не намагається він таким чином змінити пульс чи дихання. На груди мені чіпляють два паски: один для фіксації грудного дихання, другий – черевного. «Деяких хитрунів лише нижнє дихання і видає», – посміхається до мене пан Лореш. Далі на плече одягається пристрій (точнісінько прилад для вимірювання тиску). На палець лівої та два пальці правої руки – затискувачі для вимірювання електричного опору шкіри. Все готово! Можна починати!

– Головне – заспокоїтися та не рухатися, – пояснює поліграфолог. – А то іноді у людей істерики прямо у кріслі трапляються. Почнемо з цифр… Ви загадали цифру шість?..

Пройшло хвилин десять… Тест із цифрами повторюється… Ліва рука через стиснуте плече починає затікати, дуже кортить рухатися… У якийсь момент мої органи відчуття самі стають поліграфом: я відчуваю, як повітря шарудить легенями, кров стукотить у жилах, на кінчиках пальців ніби накопичується електричний заряд…

– Ти навіщо ногами сіпаєш? – питає мене Дмитро.

– Хто? Я? Я не сіпаю… – розгублююся. – Вони самі…

Переходимо до встановлення істини – цуплю я з принтера папір чи ні… Перед очима проноситься весь час роботи в редакції… Серцебиття прискорюється...

– Так, починається протидія, – обурено заявляє Дмитро.

– Не може бути, навіть гадки не мав, – знову розгублююсь я. – Може, то через те, що я питання пригадую?

– Не треба пригадувати – розслабтеся і все…

Як розповів Дмитро, першу спробу я благополучно завалив. «Паперовий» тест повторився ще два – три рази. З кожним новим тестом я, на радість поліграфолога, заспокоювався, і він, як мені здалося, радів із того, що виходять чудові графіки… З полегшенням позбуваюся «обладунків» та хрумкаю хребтом: майже годину просидіти в кріслі – для мене це подвиг.

– Дякую за співпрацю. Завтра будуть результати, – прощається зі мною Дмитро.


«Попався!»

Наступного дня, коли я поглинав обід із печива, мені принесли результати тесту… На листку значилося: «Репортер, відповідаючи «Ні» на питання «Чи берете ви з принтера папір, і про це не знають у редакції?» – брехав!» А-а-а-а! Люди добрі, що ж це коїться? Я нічого не брав! Колеги сміються та жартують: «Він ще й інших здасть! Тест показує, що він знає, хто ще цупить папір!» Мені не до жартів. Я біжу до пана Лореша з’ясовувати, чи не наплутав він бува чогось?

– Ні, все сходиться, – почув я відповідь. – Маємо явно виражену реакцію організму на те, що ви казали неправду.

– І що мені тепер робити? Заспокоїтися та розслабитися?..

 

Що роблять із брехунами?

– По-перше, людина може ще раз пройти тест, якщо вона вважає, що потрібні додаткові або більш коректні питання, – каже Дмитро ЛОРЕШ.

– По-друге, тест можна пройти в іншому місці з іншим спеціалістом. Якщо замовнику дослідження стало відомо, що працівник «зав’язаний» у фінансових махінаціях, то його стараються перевести на іншу ділянку робіт – туди, де він не зможе красти, або вводять регулярну перевірку на брехню.

Звільнення – це не вихід, оскільки у наших судах результати дослідження на поліграфі не приймаються за доказ. Є випадки, коли люди доводили через суд незаконність звільнення. До того ж у деяких компаніях 80% працівників залучені до обкрадання підприємства. Усіх одразу не заміниш.

Трохи статистики

5% від місячного обігу втрачають Європейські підприємства в результаті шахрайських дій. Про ситуацію у країнах СНД статистика мовчить…

У торговельних організаціях США щорічно крадеться близько $40 мільярдів. Половину з них повертають ті заклади, що використовують технології поліграфічних досліджень.

Головні клієнти поліграфологів – фінансові структури, але є і приватні звернення: стосовно подружніх зрад, недобросовісності няньок, прибиральниць. Із кожним роком число клієнтів у поліграфологів збільшується удвічі. У Києві на сьогодні мінімальна черга на послуги поліграфолога – два тижні.

«Піддослідні» регулярно пропонують поліграфологам гроші, особливо коли справа у подружній зраді… 

Чи можна обдурити поліграф?

Чим не електричний стілець? Майже страта… Коштує таке задоволення від $100. «Вирок» – упродовж доби. Сеанс відбувається лише з 8.00 до 17.00 – період біологічної активності людини. «Від таких обстежень у багатьох людей долі вирішуються, тому поспішати нікуди не треба, – каже поліграфолог. – На людях без глибоких патологій у психіці прилад працює з гарантією результату 100%».
Фото: Дмитрий Бабец

В Інтернеті є поради, як можна обдурити поліграф. Перш за все, можна випити спиртного або заспокійливого. Також радять відповідати на питання автоматично, не звертаючи на них уваги. Найбільш екстремальний спосіб – завдавати собі болю (кнопка у взутті, стискання м’язів). Спеціалісти скептично ставляться до цих рекомендацій, мовляв, від правди таким чином не втечеш – прилад все одно зафіксує, що людина «крутить», а досвідчений поліграфолог виведе на чисту воду. Як кажуть, поліграф – це лише інструмент у руках спеціаліста.  

Лікнеп

На екрані поліграфолог бачить чотири основні графіки: зміни грудного та черевного дихання, серцебиття та електроопору шкіри.
Фото: Дмитрий Бабец

Поліграф (більш знайомий людям, як «детектор брехні») – це технічний пристрій для дослідження психофізіологічних реакцій людини, який одночасно реєструє параметри дихання, серцево-судинної активності, електричного опору шкіри та інші. Завдяки вивченню реакцій «піддослідного» на ті чи інші питання, спеціаліст-поліграфолог робить висновок – бреше людина чи ні. Використовуються поліграфи у багатьох країнах світу, перш за все, – у спецслужбах та фінансових корпораціях. У Верховній Раді України вже кілька років «припадає пилом» законопроект, за яким чиновники мають проходити тестування на детекторі брехні. Лежатиме він там, певно, ще довго…

Італійці – першопрохідці

Інструментальну реєстрацію брехні розпочав у 1877 році італійській фізіолог Анжело Моссо – він встановив, що, коли людину налякати, то в неї змінюється частота серцебиття. Перший практичний досвід детекції брехні належить знову ж таки італійцю – Чезаре Ломброзо. У 1881 році він на допитах підозрюваних у злочинах використовував пристрій, що реєстрував зміни тиску крові.   

Перший прообраз сучасного поліграфа створив у 1921 році співробітник поліції штату Каліфорнія Джон Ларсон – пристрій одночасно вимірював зміни артеріального тиску, пульсу та дихання. У 1933 році учень Ларсона – Леонард Кілер сконструював переносний поліграф, у який додав канал вимірювання опору шкіри. У подальшому Кілер організував серійний випуск цих поліграфів.



 
0
Автор: konstantinov
Теги:
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.


Вверх