Наркомафія у Кременчуці, ч.3. Щоб отримати зізнання, кременчуцький ВБНОН* закриває громадян до спецприймальника

7.07.2005, 17:07 Просмотров: 1 088
У Кременчуці давно говорять, що правоохоронці вибивають зізнання, закривши підозрюваного на три доби у спецприймальнику. Саджають до спецприймальника за допомогою наркотиків – якщо громадянина затримують на вулиці з дозою наркотичної речовини, його мають право (ст. 263 КоАП) закрити на три години. В окремих випадках – на три доби.
Фото: Дмитрий Бабец

*ВБНОН – відділ по боротьбі з незаконним обігом наркотиків

У Кременчуці давно говорять, що правоохоронці вибивають зізнання, закривши  підозрюваного на три доби у спецприймальнику. Саджають до  спецприймальника  за допомогою наркотиків – якщо громадянина затримують на вулиці з дозою наркотичної речовини, його мають право (ст. 263 КоАП) закрити на  три години. В окремих випадках – на три доби. Після трьох  діб у міліцейському “профілакторії” громадянин зізнається в усіх гріхах і пише зворушливі явки з повинною до прокуратури.
“ТелеграфЪ” вирішив з’ясувати, наскільки ці чутки відповідають дійсності?  Предметом вивчення стали 225 кримінальних справ – всі справи щодо незаконного обігу наркотиків, розглянуті Автозаводський райсудом Кременчука у 2004 році. З них 20 справ містять звинувачення як у незаконному придбанні та зберіганні  наркотиків (ст. 309 ч.1; ч.2), так і в крадіжках майна (ст. 185 ч.1;2;3; 4; 5). Хоча справ усього 20, містять вони аж 148 епізодів злочинів. Пропонуємо вам аналіз кількох з них.

Міліцейська логіка: маєш чисту касету? Значить, – вкрав магнітофон!

Справа № 1 – 329/2004.
Громадянина Кудаша Кременчуцький ВБНОН (відділ по боротьбі з незаконним обігом наркотиків) затримав з наркотиками 24 січня 2003 року. Проводили затримання офіцери ВБНОН Пащенко та Матяш. Вони засвідчили, що процедура відбулася у присутності понятих С. А. Карпенка та  А. О. Поліщука (аркуші справи 133; 134; далі в тексті скорочено – а. с.). Але в судовому засіданні  понятий С. А. Карпенко заявив, що не був понятим при затриманні Кудаша, не допитувався правоохоронцями і не підписував жодних протоколів (а. с. 5). Також він засвідчив, що підпис у протоколі  (а. с. 138) не його. “ТелеграфЪ” порівняв почерк у протоколі зі зразками почерку інших понятих у справах про наркотики. На нашу думку, почерк так званого понятого Карпенка дуже схожий на почерк так званого понятого Власенка у справі Жукова (№ 1 – 347; а. с. 17).  Жуков, до речі, кричав на суді, що жодних  понятих при його затриманні не було, а наркотики підкинули правоохоронці. Йому не повірили – адже були протоколи допитів понятих. Жуков сів на 4 роки та 1 місяць.  А, можливо, понятих там насправді не було -  судячи з плутанини з підписами?
Що ж до справи Кудаша, то після скандальної заяви понятого  Карпенка суд (суддя Сировєтнік) визнав докази, здобуті за епізодом від 24 січня, здобутими незаконним чином і виправдав підсудного за цим епізодом. Але все це було потім. Спершу – одразу після затримання з наркотиками - Кудаша закрили на три доби у спецприймальнику. Наказ віддав начальник Кременчуцького ВБНОН майора міліції (2002 р.) Кононенко (а. с. 120).  Просидів Кудаш  з  17.00  24 січня до 17.00  27 січня.
27 січня – в останній день відсидки -   Кудаш раптом почав зізнаватися у різних крадіжках, вчинених у листопаді та грудні 2002 року. Перш за все розповів про насос.

Темна історія про насос-трансформер

Він  розповів, як 5 грудня 2002 року йшов провулком Нечая, і, між іншим, вкрав з одного двору  водяний насос.  Відніс його до садиби незнайомого йому чоловіка і продав за 30 гривень (а. с. 102).
Того ж дня, 27 січня, ВБНОНівці оперативно прибули до садиби “незнайомого чоловіка” С. і миттєво вилучили у нього насос. Операцію провів старший оперуповноважений (далі в тексті скорочено – ст. о/у) ВБНОН Пащенко. Вилучили насос о  13.00 – за чотири години до закінчення терміну перебування Кудаша у спецприймальнику. За документами,  у присутності понятих: Поліщука А. О. та Шаріпова Ш.С. У протоколі старший оперуповноважений написав про насос скупо: “у кутку передпокою знайдений водяний насос з кабелем чорного кольору”. Марку насосу – за дивним збігом обставин – не вказав (а. с. 104). Вже потім слідчий Стаханов у протоколі огляду назвав вилучений насос “Каштаном – 2” (а. с. 105).

Дивна заява потерпілого

Крадений насос вилучили 27 січня. А заява потерпілого Б., у якого викрали насос,  з’явилася лише наступного дня  – 28 січня. Виходить, Кудаш добровільно зізнався у злочині, про який міліція  ще навіть не знала – адже коли він зізнавався, потерпілий ще не заявив про крадіжку? То чому Кудаш зізнався? А головне – чому правоохоронці не оформили його явку з повинною? Адже він сам розповів про злочин? Явка – не дрібничка, вона – фактор, який пом’якшує покарання. Чому правоохоронці порушили закон? Виглядає ця історія аж надто підозріло.
Як і  заява потерпілого. По-перше, на ній виправлені дати (а. с. 100). Причому нахабно, чорною пастою – аби видніше було, треба розуміти?  Виправлена дата подачі заяви потерпілим, і виправлена дата прийому заяви офіцером міліції (прийняв заяву ст. о/у ВБНОН Пащенко). У виправленому варіанті дата виглядає як 28.01.03. Але під цим написом проглядає інша дата: 28.02.93. Цікаво, правда?
Незважаючи на явні виправлення, документ пройшов реєстрацію у Книзі обліку інформації про злочини та пригоди (№  341, Пономарьов).  І лише на реєстраційному штампі дата стоїть без виправлень: 28.01.2003.
До речі, у заяві потерпілий громадянин Б. просить знайти його насос “Каштан”, викрадений чотири місяці тому – 5 грудня 2002 року. І знову нам дивно – чому громадянин звернувся до міліції лише через чотири місяці після крадіжки?
Як бачите, історія з переправленою заявою темна – аж чорна. Але, можливо, виправлені дати – це не так вже й важливо? Адже крадений насос все-таки вилучили? Значить, крадіжка була? На жаль, і з насосом все не так ясно. По-перше, вилучили “просто насос”, марка не вказана. Надалі слідчий визначив насос як модель “Каштан – 2”. А потерпілий  взагалі писав, що у нього викрали “просто” “Каштан”. Як повідомив “Телеграфу” заступник директора фірми “Ростра”(фірма займається реалізацією техніки, у тому числі насосів) пан Тишко, “Каштан” і “Каштан – 2” – це різні моделі насосів. Цифра “2”, скоріше за все,  вказує на модифікацію моделі насосу.
Оба-на! Схоже, викрали один насос, а міліціонери знайшли інший?

Поняті, які пишуть різними почерками

Сумніви  у цій справі викликає не лише плутанина з марками насоса. Поняті, при яких цей нещасний насос вилучали -  фігури досить сумнівні .  Нагадаємо, насос  вилучили в присутності понятих  А. О. Поліщука та Ш. С. Шаріпова.  Можливо, “ТелеграфЪ” і не звернув би уваги на цю пару, коли б на неї ще раніше не звернув увагу суддя Ященко у справі Легези (№ 1 – 312/2004; кримінальна справа № 04315033). У постанові по справі № 1 – 312 суддя зазначив: “в усіх протоколах оперативних закупок 4 та 5.03.03. зазначені одні й ті самі поняті – Поліщук А. О. та Шаріпов Ш. С., але їхні підписи на різних протоколах суттєво відрізняються, а в трьох протоколах виправлені дати, у зв’язку з чим дані докази не можуть бути визнані судом допустимими (а. с. 15-20, т.1). 
Порівнявши заяву судді з ситуацією, яка склалася у справі з модифікованим насосом, “ТелеграфЪ” дійшов висновку, що ми знову маємо пару підставних понятих. Суддя зазначив, що підписи понятих різняться. То які підписи та зразки почерку вважати дійсними? Чи можемо ми бути переконані, що у протоколі вилучення насоса підписалися саме Поліщук та Шаріпов? А може, їх там взагалі не було? І насос лівий?
На користь версії підставних понятих свідчить і той факт, що Поліщук зазначений понятим ще й  при затриманні Кудаша з наркотиками. А епізод цей у суді розвалився. Не було там понятих (дивись початок тексту).
Ось така темнюща історія вийшла з цим насосом. Темна і довга. Але не остання. Розповімо вам ще коротеньку історію про нещасливого Кудаша та його касету.

З’являється касета...

Після спецприймальника Кудаш зізнався не лише у крадіжці насоса. Ще він розповів про крадіжку магнітофона 4 грудня 2002 року. Історія проста: зайшов до бабусі свого приятеля, побачив на підвіконні магнітофон. Вийшов. Украв. Крадене відвіз до Світловодська, там продав циганці за 30 гривень (а. с. 88; а. с. 97).
Ні бабуся, ні онук, якому належав магнітофон, на Кудаша не показували. Магнітофон здимів. Тобто слідство мало  лише зізнання підозрюваного. Зізнання мало. Раптом у суді гад підозрюваний “пойдет в отказ” -  відмовиться від власних свідчень? Розвалиться тоді епізод. І ось, щоб він не розвалився, з’являється касета.
9 квітня Кудаш зізнався у крадіжці магнітофона. Того самого дня – 9 квітня -  з лівої кишені куртки Кудаша оперативники вилучають аудіокасету, яка зовні (прозорий корпус, коричнева плівка) схожа на касету, яка начебто знаходилась у краденому магнітофоні! Супер, правда? Так вчасно з’явилась ця касета! До речі, вилучали її не вдома у Кудаша, і не на вулиці. А у кабінеті № 301, в Автозаводському райвідділі міліції (а. с. 89). Виходить, Кудаш сам приніс з дому до райвідділу касету, щоб її у нього вилучили? Який послужливий злочинець!  Адже неможливо повірити, що Кудаш  тягав касету у кишені цілих чотири місяці, а опера її “випадково” вилучили  у кабінеті № 301?
До речі, Кудаш зізнався у крадіжці магнітофона 9 квітня; касету у нього вилучили теж 9 квітня; і потерпілий Ч. подав заяву про крадіжку магнітофона теж 9 квітня. Все -  в один день. Знову виходить, що Кудаш зізнався у злочині, про який міліція ще не знала. А потерпілий заявив про крадіжку аж через чотири місяці. Хіба лише він?
Всі потерпілі у справі (п’ять осіб) чомусь понаписували заяви до міліції через два, а то й чотири місяці після крадіжки. Дивно це виглядає. І неправдоподібно. Якщо міліціонери не знали про крадіжки, не було про що питати підозрюваного  Кудаша. Як нам здається, заяви потерпілих все-таки були. Але без дати. Міліціонери про заяви знали.  Кудаша вони теж знали – крадій, їхній клієнт. Закривши хлопця у спецприймальнику, оперативники потроху “примірювали” на нього крадіжки. Дуже зручно. Нагадаємо, у крадіжках Кудаш почав зізнаватися саме після спецприймальника.
А те, що насправді про крадіжки міліцію повідомляли одразу, підтвердили кілька потерпілих.
До речі, Кудашу після зізнання про крадіжку магнітофона теж мали оформити явку з повинною – адже він зізнався у злочині, про який не знала міліція. Чому не оформили?

Куди зникли двері?

Засудженого  Кудаша  визнали  винним  у крадіжках металевих дверей (два комплекти) та водостоків (а. с. 25). Стандартні металеві двері – як засвідчили “ Телеграфу” виробники – 80-90 кілограмів. Кудаш – чоловік далеко не атлетичної статури.  На думку виробників, навряд чи він міг винести двері сам. Та ще й дотягти до покупця.
Тоді там працювала група? Чому на це не звернув уваги слідчий? А, можливо, Кудаш взагалі не крав цих дверей?
Судячи з матеріалів справи,  двері і водостоки міліціонери все-таки знайшли. Але не зрозуміло, куди вони поділися потім? “Сохранных записок», які б свідчили про передачу дверей потерпілій Ш., ми не побачили.  “ТелеграфЪ”  зв’язався з потерпілою Ш. і запитав, чи повернули їй знайдене майно? Пані Ш. повідомила, що ні дверей, ні водостоків їй після суду не повернули.
Панове міліціонери, де металеві  двері? А разом з ними і водостоки?

Хто виніс рулон ковроліну?

Засудженого Кудаша також визнали винним у крадіжці рулону корабельного ковроліну (довжина – 27м; ширина – 2,7 м;). За матеріалами справи, Кудаш виніс ковролін із садиби громадянина С. “ТелеграфЪ” звернувся за коментарем до спеціалістів магазину “Наш пол”. Як нам пояснили, корабельний ковролін має більшу вагу у порівнянні з побутовими типами ковролінів. Якщо побутовий ковролін важить у середньому 1 кг 300 г квадратний метр, то вага корабельного сягає 2 кілограмів. Тобто, рулон корабельного ковроліну довжиною 27 м і шириною 2,7 м важитиме 145,8 кг (72,9 кв. м.). Про крадіжку саме такого рулону заявив потерпілий С. (а. с. 44).
Яким чином один Кудаш міг витягти і віднести покупцю 145-кілограмовий рулон? Виходить,  там працювала група? Але про групу у матеріалах справи нема жодного слова. До речі, групі потрібен був би транспорт. Про транспорт теж нема ні слова.
Можливо, Кудаш взагалі не крав цей ковролін? Просто сів за чужий злочин?

Як пишуться явки з повинною у Кременчуці

Справа № 1 – 523/2004
Громадянина Башкатова Кременчуцький ВБНОН затримав з наркотиками 16 березня 2004 року. А 17 березня  затриманий написав свою першу явку з повинною. Дуже зворушливу. Башкатов писав, що усвідомив свою злочинну діяльність, тому зізнається, що в середині січня 2004 року йшов повз фірму “Склосервіс” і раптом викрав свердла у магазині “Будівельні матеріали”. Які й продав того ж дня на Ново-Іванівському ринку (а. с. 5).
Далі явки з повинною пішли косяком. Схоже, зустріч з ВБНОНом  призвела до повного перевороту внутрішнього світу Башкатова. Він зізнався, що, проходячи повз той самий “Склосервіс”, потягнув з магазину “Будівельні матеріали” електролобзик (а. с. 32). А ще раз проходячи повз те саме місце, прихопив із собою наждачні кола для “болгарки” (а. с. 18). І все-все продав на Новоіванівському ринку задешево.
Здавалося б, покаявся чоловік – про що ще говорити? Поговорити є про що. Прикол у тому, що всі явки з повинною – крім першої – без дати. Стоїть лише місяць і рік. Числа нема. Дивно.
На відсутність у документах  дат мала б звернути увагу суддя Сировєтнік. Мала б, але не звернула. Башкатов сів на 2 роки і 6 місяців. Але на цьому його проблеми не скінчилися. Вже коли він сидів проти нього порушили ще одну кримінальну справу (№ 1 – 746/2004) – за новими обставинами, які стали відомі слідству. Як виявилось, Башкатов встиг перед самою відсидкою ще раз, 11.08.04, купити наркотики. І його знову затримали. А після цього він зізнався ще у кількох крадіжках. Звичайно, отримав новий строк. У сумі – 3 роки колонії.

Засуджений – рекордсмен!

Справа № 1 – 143/2004.
Події цієї справи розгорталися за тим же сценарієм, що і в наведених вище. Різниця – у кількості викраденого. Громадянина Іванця затримали з наркотиками 24 квітня 2003 року. Після цього він визнав, що у лютому та березні викрав 1 кілометр і 400 метрів електричного дроту. Кожного разу крав рівно по 100 метрів. І так чотирнадцять разів. Переважно на вулиці Кірова. І завжди о першій годині ночі. Прямо якась ритуальна крадіжка виходить.
Незрозуміло, що змусило Іванця визнати цю масштабну крадіжку. Крім неї, підсудний вчинив ще чотири. Але там більш-менш все ясно – свідки, речові докази.

КОМЕНТАР
Таких справ чимало. І майже всіх  їх об’єднує схожа  деталь – у суді обвинувачувані, як правило, визнавали крадіжки. Але заперечували, що у них вилучали наркотики. Чимало засуджених стверджували, що наркотики їм підкинули правоохоронці – Воля (справа № 1 – 130/2004); Пушкар (№ 1 – 64/2004); Баранов (№ 1 – 38/2004). Воля, до речі, стверджував, що його били. Йому навіть лікували у центральній районній лікарні флегмону гомілки. Але факт побиття співробітниками міліції довести не вдалося.
Схоже, у Кременчуці, щоб отримати зізнання, дійсно саджають громадян до спецприймальника. Використовуючи наркотики. Ну то й що з того?
Один щирий опер так пояснив кореспонденту “Телеграфа” ситуацію: “Слухай, а чого ти хотіла? Нормально! Ось дивись: наприклад, наш фігурант шурує по автомобілях – краде магнітоли та інше. Як ти його хлопнеш? Треба пасти. Треба, щоб опер за ним ходив цілий день. А якщо наш кадр не стане сьогодні красти? Виходить, день пропав. А оперів, між іншим, не вистачає. І справ у кожного з них – до біса! Ну, а закрив, поговорив, і...сама розумієш”.
До речі, з автомобільними крадіями саме так і виходить. Наприклад, підсудний у справі № 1 – 130 3 та 6 вересня пошурував у машинах. А 12 вересня його затримали з наркотиками. І...самі розумієте.
І ось саме у цьому місці пересічний громадянин, особливо автомобіліст, подумає: а так їм, гадам, і треба! Подумає і – помилиться. Ми повертаємось до того, з чого почали серію “Наркомафія у Кременчуці” (“ТЪ” № 25) – система не працює вибірково. Ніхто не ламатиме відпрацьовану схему. Якщо правоохоронці підкидають наркотики крадіям, вони підкинуть їх і законослухняному громадянину – щоб довести те, що їм треба. Це – пряма і безпосередня небезпека.
P. S. “ТелеграфЪ” за власним переконанням не досліджував, якими методами отримують зізнання у спецприймальниках. Громадянин може зізнатися добровільно. Його зізнання можуть отримати за дозу – якщо він наркоман і у нього ломка. Можуть застосувати тортури. Але дізнатися про це точно – практично неможливо. Чужих до спецприймальників не пускають. Там лише міліціонери і затримані. На нашу думку, немає підстав абсолютно довіряти ані свідченням затриманих, ані заявам міліціонерів. Запитання залишається відкритим: що роблять з людьми у спецприймальнику такого, після чого вони, як правило, зізнаються у будь-яких злочинах?



 
0
Теги:
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.


Вверх