Потоківського інтернату більше немає

24.12.2009, 12:07 Просмотров: 1 475
Читачі «Телеграфа» не збиратимуть подарунків вихованцям Потоківського інтернату. Бо інтернату більше немає..

Прем’єр скаржиться на кризу. Кандидати у президенти скаржаться на кризу. Депутати міськради скаржаться на кризу. А читачі «Телеграфа» і нині, незважаючи на фінансову кризу, готові були збирати кошти на новорічні подарунки вихованцям Потоківської спеціальної школи-інтернату для дітей, що потребують розумової корекції. Вже з листопаду читачі почали телефонувати до редакції – запитували, коли почнемо збір коштів та подарунків? У грудні вони питали, чому ми не збираємо подарунки?

От сьогодні, одразу усім ми відповідаємо – подарунки не збираємо, бо немає більше Потоківського інтернату. Знищили його. Більшість дітей звідти перевели ще на початку навчального року. До листопаду в інтернаті залишилося 30 малих. Потім їх відправили на карантин по домівках. А звідти діти вже не повернулись – їх розвезли по інших інтернатах регіону. Формально інтернат припинив діяльність через аварійний стан будівель – на це є відповідні листи головного санітарного лікаря області та керівництва обласної освіти. У закладі залишилась група викладачів та виконуючий обов’язки директора. Що з ними буде далі, невідомо. Бо подальша доля інтернату не вирішена. Адже затвердженого кошторису капітального ремонту не існує. Затвердженого проекту капітального ремонту теж не існує. А, головне, коштів на ремонт теж не існує. Їх не виділила ані обласна рада, ані уряд, ані будь-хто інший. То про який ремонт йде мова? Паперовий? Між тим, будівлі дійсно старі. Якщо вони простоять рік без опалення, без догляду та без ремонту, їм кінець.

І за це, схоже, ніхто не відповість. Ані за знищення дитячого закладу, ані за знищення його матеріальної бази. Нагадаємо, ініціаторами ліквідації Потоківського інтернату були дві особи – віце-губернатор пані Мякушко та голова обласної ради пан Удовіченко. Голова обласної ради неодноразово у публічних виступах наголошував, що область не повинна нести фінансові витрати по утриманню такого нерентабельного та неефективного закладу, як Потоківський інтернат. Зрештою прагматичний пан свого досяг – депутати облради не кинулись рятувати інтернат.

Пані Мякушко поставилась до проблеми більш романтично. Вона неодноразово пояснювала пресі, і конкретно «Телеграфу», що Потоківський інтернат – як і всі інші сиротинці – віджив своє. І пані Мякушко – на виконання програми Президента – докладає масу зусиль, аби запхати кожну бідну дитину у прийомну родину. Бо це так по-європейськи. А сиротинці – то страшні залишки темного тоталітарного минулого. Пані віце-губернатор присягалася «Телеграфу», що на місці зруйнованого Потоківського інтернату вона зведе розкішний центр реабілітації для прийомних сімей.

У січні вибори президента. Губернатори – президентська креатура. Тож зміниться керманич держави, поміняють і губернаторів. Нові приведуть своїх прибічників. І, скоріше за все, пані віце-губернатор поїде в іншу область – реалізувати програми іншого президента. Або ще щось робитиме. А хто замість неї зводитиме розкішний реабілітаційний центр? Це наочний приклад безвідповідальності та безкарності державних клерків. Один клерк пошкодував коштів (до речі, не своїх) на малих безхатченків. Другий клерк будував повітряні замки та повітряні реабілітаційні центри. І що? Клерки не потонуть. Видряпаються. А інтернату більше не існує. Це справді кінець.

Через рік ми розповімо вам, який реабілітаційний – або косметичний – центр побудують на місці дитячого інтернату.

Фото: Дмитрий Бабец

Це – Віка. Вона жила у селі з доброю, але напівсліпою бабусею. Коли дитину привезли до інтернату, вона їла борщ руками – бо не знала ложки. І ховалася від людей під парту та під ліжко. За п’ять років читачі «Телеграфа» надарували їй величезну купу новорічних подарунків. Лише минулого року Віка отримала три чи чотири ляльки Барбі. Але всі свої іграшки вона без жалю міняє на їжу. Все ще не може наїстися.

Фото: Дмитрий Бабец

Історичний корпус Потоківського інтернату – свого часу його побудував граф Стокасімов. Піонерку поставили у радянські часи. А ніс у неї відвалився вже у незалежній Україні – бо всі ці роки в інтернаті не робили капітальних ремонтів.

Фото: Дмитрий Бабец

Тут більше ніхто не живе...

Фото: Дмитрий Бабец

Це Ліндочка – улюблениця малечі, дуже лагідний собака. Дітей в інтернаті більше немає. Їдальні теж. У порожньому дворі залишилась Лінда та її малесеньке цуценя, яке вона ховає під будкою.



 
0
Теги: інтернат
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.

Информация

Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.


Вверх