Кременчуцькі наркоторговці працюють під прикриттям ВБНОНу*

1.07.2005, 10:07 Просмотров: 1 055
Останні два роки читачі регулярно телефонують до “Телеграфа” з типовим повідомленням: “Напишіть про те, що у нашому будинку наркотиками торгують нахабно, у всіх на очах! І ніхто цих наркоторговців не саджає!!!” Врешті “ТелеграфЪ” вирішив з’ясувати – чи насправді торгують? Чи насправді не саджають?
Предметом вивчення стали 225 кримінальних справ, розглянутих протягом 2004 року в Автозаводському суді Кременчука. Всі справи стосуються незаконного обігу наркотиків. Що ж, статистика – серйозна річ. Вона дає нам підстави стверджувати: Дійсно, торгують.

ВБНОН – відділ по боротьбі з незаконним обігом наркотиків

Журналістське розслідування проведене за сприяння Датської спілки журналістів-розслідувачів. Архів розслідування  та копії друкованих  матеріалів передані представництву Датської спілки для паралельної публікації.
Копії матеріалів  направлені Голові кримінальної палати Верховного Суду України та до Генеральної прокуратури України.

У 2004 році Автозаводський районний суд Кременчука  розглянув 225 справ щодо незаконного обігу наркотиків. 210 з них – справи, кваліфіковані за статтею 309 (ч.1; ч. 2) – придбання та зберігання наркотиків без мети збуту. Це справи наркоманів, яких ВБНОН затримав з дозою наркотичної  речовини – найчастіше, ширки (опій ацетильований, за прийнятою в Україні класифікацією - особливо небезпечний наркотик).
Об’єднує справи не лише стаття кримінального кодексу. Їх об’єднує ще одна характерна деталь – у  208-ти справах з 210-ти не  виявлений торговець наркотиками.  Продавець встановлений лише у двох справах  -  № 1 – 232/2004 та  № 1 – 820/2004. В обох випадках продавали маріхуану (легкий наркотик). Продавця із справи № 1 – 232  засудили у тому ж, 2004 році (умовно).  Справа торговця маріхуаною, який фігурував у справі  № 1 – 820,  до суду у 2004 році  так і не потрапила.
Все. Два торговця на 210 справ. Трохи замало, вам не здається? Нам теж так здалося. При цьому у кожній з 210 справ слідчий дає окреме доручення підрозділу ВБНОН – провести оперативно-розшукові заходи і встановити продавця наркотику та додаткових свідків злочину. І у кожній з 210 справ підшитий папірець – звіт про результати оперативно-розшукової роботи. Відповідь типова: “при проведенні оперативно-розшукових заходів встановити наркоторговця не представилось можливим. Додаткові свідки злочину також не встановлені”. Зазвичай, папірець підписаний або начальником кременчуцької міліції полковником Кононенком, або начальником кременчуцького ВБНОНу підполковником Кононенком.
Ось і всі результати. Невже насправді неможливо встановити наркоторговця у такому містечку, як Кременчук?  Відповідь на це запитання ми шукали  у вироках та матеріалах 225 справ – всіх, що розглядалися у суді  2004 року.  Крім того ми побували на місцях затримання наркоманів – може місце підкаже, чому кременчуцькому ВБНОНу абсолютно неможливо встановити торговця?

ТЕЛЬМАНА, 18 – місце зустрічі змінити неможливо

Фото: Дмитрий Бабец

Вулиця Тельмана, будинок 18 (Молодіжний) – ця адреса спливає майже у двадцяти справах 2004 року. Але не лише тому ми в неї вчепилися. Адреса зацікавила нас вказівками, де і як  у цьому будинку  наркоман купив наркотики.

ВОНИ купили ширку  у під’їзді будинку № 18
Справа № 1 – 358/2004.
Обвинувачувана у справі, раніше судима дівчина Олена купила ширку о 10.30 ранку у під’їзді будинку № 18. Затримали дівчину через короткий проміжок часу біля  того ж будинку № 18. Продавця не встановили.
Справа № 1 – 526/2004. Обвинувачуваний у справі, раніше судимий громадянин  купив ширку об 11.55 ранку у під’їзді будинку № 18.  Затримали його, шкодника, майже відразу, біля будинку  № 18. Продавця не встановили.

Можливо, треба було б з’ясувати, у якому саме під’їзді наркоман купив ширку? Це питання у протоколах допиту затриманого відсутнє. Чому оперативники  ВБНОНу його навіть не поставили? 

ЇХ затримали через кілька хвилин після виходу з будинку № 18

Справа № 1 – 513/2004. О 12.00 фігурант “у невстановленої слідством особи” купив ширку “в районі будинку № 18”. О 12.20 його затримали біля будинку № 5 по проспекту 50 років Жовтня.
Справа № 1 – 602/2004. Обвинувачуваний, раніше судимий громадянин,  1 травня 2004 року об 11.30 купив ширку в районі будинку № 18.  Через кілька хвилин його затримали біля будинку № 13 по проспекту 50 років Жовтня. Той самий громадянин  4 травня  о 16.00 знову купив ширку в районі будинку № 18.  Вибачте за нудні деталі, але його знову через кілька хвилин затримали біля будинку № 13 по проспекту 50 років Жовтня. В обох випадках продавця не встановили.
Справа № 1 – 690/2004. Раніше не судимий, наївний громадянин на свою біду 18 серпня 2004 року, о 9.00, купив ширку у невстановленої слідством особи в районі зловісного будинку № 18.  О 9.20 бідолаху  затримали з цією ширкою біля будинку № 13 по проспекту 50 років Жовтня.

У цих справах відразу впадає в очі термін часу – наркоманів дуже швидко затримали. Фактично, через двадцять хвилин після купівлі. Хто попередив ВБНОН?  Як взагалі ВБНОН міг відстежити покупців, якщо не вів їх від самого будинку № 18?

ВІДВІДИНИ будинку № 18 коштували їм кілька років колонії

Справа  № 1 – 523/2004. Засуджений  Башкатов двічі купував ширку у будинку № 18 – 16 та 23 березня 2004 року. Обидва рази його затримував ВБНОН. Зрештою громадянин сів на 2 роки 6 місяців.
Справа  № 1 – 637/2004. Раніше судимого  Беззубенкова затримали біля будинку № 18 з ширкою, купленою у невстановленої слідством особи на ринку “Аврора”.  Вини своєї  у судовому засіданні він не визнав, стверджував, що наркотики йому підкинули опера.
Нещасливий громадянин Беззубенков отримав 5 років і 1 місяць колонії.
Справа № 1 – 781/2004. Раніше судимий Дарморос 14 вересня 2004 року купив ширку у районі будинку № 18. Це коштувало йому 2 роки та 1 місяць позбавлення волі.     

Фігурантів у цих справах об’єднує одне – їх “пасли”. Двоє за попередніми вироками мали іспитовий термін (раніше це називалося “умовне покарання”). Відповідно, правоохоронці  тримали їх у полі зору. Щодо третього у правоохоронців було величезне бажання якось довести його  чисельні крадіжки. За дивним збігом обставин, після затримання з наркотиками, громадянин почав писати одну за одною явки з повинною – про крадіжки.
Дивно ще одне – якщо їх “випасли” біля будинку № 18, ВБНОН мав би зацікавитись, хто продає хлопцям ширку? Не зацікавились. В усякому разі, в матеріалах справ цікавість не відображена.
Хроніку  затримань біля будинку № 18 ми навели для того, щоби ви могли зробити власні висновки щодо ситуації. У нас же склалося враження, що ВБНОН чудово знав, хто торгує наркотиками у будинку № 18. І просто чекав жертви під під’їздом.

ТУТ живе наркоторговець – стверджують мешканці будинку № 18

Фото: Дмитрий Бабец

Після вивчення документів нам залишилося лише одне – їхати на місце. Ми поїхали. Чесно кажучи, їздили туди зо два тижні. Спершу мешканці зловісного будинку № 18 поводились обережно – який же дурень показуватиме першому ліпшому, де торгують наркотиками?  Але зрештою громадян  – як кажуть – прорвало. Ми почули і побачили багато цікавого.
Будинок № 18  - стара типова “хрущоба” – панельна п’ятиповерхівка, у якій мешканці знають один одного з 1969 року. Спробуй, приховай тут що-небудь. Тим більше, виробництво ширки. Коли ширку варять, сморід від розчинників – особливо влітку, коли вікна відчинені – жити не дає. Та й “народна тропа” до продавця не заростає. Як висловився один з мешканців: “Та до нас ходили, як до Мавзолею – суцільний потік!”  Розповідають про цю точку сумні речі. Одного разу, влітку, приходила до торговця стара жінка – просила: ти мене двадцять років знаєш, дай для сина у борг! Я з пенсії все поверну! Кажуть, пожалів її торговець – дав дозу. Іншого разу приходила  інтелігентна пані – дуже кричала на торговця, говорила, що писала вже міліцейському керівництву аж у Полтаву -  щоб припинили торгівлю.  Розповідала, що її син кинув інститут, виніс все з квартири, дружина від нього втекла. Все – через наркотики.
Мешканці будинку розповідають, що останнім часом потік наркоманів зменшився. Тепер торговець розвозить  замовлення на таксі. А наркомани зв’язуються з ним по мобільному зв’язку. Дивно, звідки цивільні громадяни знають про такі специфічні речі? Хіба що бачили?
Втім, громадяни ще багато чого знають. Наприклад, мешканці будинку стверджують, що їхній торговець давно б вже кинув торгувати – здоров’я  вже не те, сам “ширяється” -  коли б міліціонери його не змушували. Ну, це, звичайно, обманюють громадяни. Точніше, помиляються з висновками. Не можуть наші героїчні міліціонери з ВБНОНу йти “подельниками”  зі старим наркоманом!
Але, якщо вони не “подельники”, чому не перевернули догори дном будинок № 18, і не встановили, хто тут торгує наркотиками? 
Справедливості  заради маємо зазначити – будинок № 18 не єдине, і навіть не головне лігво наркоторговців у Кременчуці. Жвава торгівля триває і на 3-му Занасипу, і на Хорольській, і на Молодіжному, і на Луговій. А коли запитуєш оперів, чому велика  Маня  вільно торгує наркотою, а не сидить у спецприймальнику, опери сміються: ти що, Маню жоден стілець у відділку не витримає! Маня, діцйсно, жінка дебела. А стільці у райвідділах хлипкі. Але хіба це серйозна причина, щоби не затримувати торговку наркотиками?
Наркоточок у Кременчуці  вдосталь. І відстежити їх  найпростіше саме за рапортами співробітників ВБНОНу. Навряд чи  кореспондент “Телеграфу” вийшов би на будинок № 18, коли б не така кількість рапортів про затриманих  біля цього будинку наркоманів.

Циганка звинувачує ВБНОН

У 1998-му в кременчуцькому ВБНОНі стався  скандал. За  зачиненими дверима – як це прийнято у правоохоронних органах. Деталі скандалу знають чотири офіцери ВБНОНу.  І обмежене коло офіцерів іншої служби. А також кілька цивільних осіб.
Історія така. У 1998-му двоє активних оперів проводили огляд квартири відомої наркоторговки. Тоді ще особи ромської національності торгували у Кременчуці не ширкою, а маковою соломою. Солому опери знайшли у подушках, викладених стосом на ліжку. Огляд проводили з понятими. Коли почали вилучати солому, торговка зарепетувала: ви що, здуріли?! Я вам щомісяця плачу, а ви – гади – у мене зілля вилучаєте?! На біса?!
Оперативники запитали, кому пані платить. Пані відповіла. Після цього наївні опери подалися ставити запитання своїм  командирам.
Після цього випадку двом згаданим оперативникам довелося залишити кременчуцький ВБНОН. Керував підрозділом на той час товариш Рубан. Його правою рукою  вважався товариш Кононенко – нинішній керівник підрозділу.    

ПРОВУЛОК Луговий – 'Миссия невыполнима'

Фото: Дмитрий Бабец

Провулок Луговий розташований на сумнозвісній Ревівці, яку більшість кременчужан вважають розсадником наркотичної зарази. Згідно з рапортами офіцерів ВБНОН, у 2004 році в провулку Луговому йшла дуже жвава торгівля наркотиками.  Тут купували наркотики фігуранти у справах №№ 1 – 294; 1 – 298; 1 – 359; 1 – 433; 1 – 525; 1 – 535. Все відбувалося за типовою схемою: підсудна купила ширку у провулку Луговому. Через кілька хвилин її затримали. Продавця не встановили.  Наступного дня вона знову купила ширку. Її знову затримали. А продавця не встановили.
Ми поїхали подивитися на цей зловісний провулок, де неможливо виявити наркоторговця. Такий собі провулочок (на фото) – півтора десятки хат. Стільки ж говірких пенсіонерів. Показали нам будинок, який роки зо три тому знімали особи ромської національності – приторговували ширкою. Але вони давно з’їхали. З того часу у провулку тихо.
Дивно. Провулок малесенький. Переорати його геть увесь – для суперменів з ВБНОН  справа трьох годин. Аби було бажання. Ще дивніше, що мешканці провулку навіть не пам’ятають, коли востаннє до них приходили міліціянти. Минулого – 2004-го – року точно не приходили. Як же у такому випадку профі з ВБНОНу виявляють наркоторговця? Один маленький наркоман трохи почухав потилицю, і так відповів: а навіщо їм з’ясовувати? Вони й так знають!

Цимлянська, 17 – мерці торгують наркотиками

Фото: Дмитрий Бабец

Цимлянська, 17 – найгірше місце на Ревівці. Якщо вірити рапортам офіцерів ВБНОНу, торгівля наркотиками тут триває цілодобово. Протягом 2004 року адреса засвітилася у справах: №№ 1 – 46; 1 – 132; 1 -  157; 1 – 172; 1 – 178; 1 – 348. За рапотрами ВБНОНу,  десятки наркоманів купували тут наркотики у 2004 році. Питання лише – у кого вони їх купували?
Цимлянська, 17 – дійсно, зловісна адреса. У минулому. Ще рік тому тут жила мама Жана – найвідоміша на Ревівці  бандерша, яка торгувала ширкою. Оперативники вилучали у мами Жани шарку, “по-простому” розлиту у півлітрові пляшки з-під “Пепсі-коли”. Складала вона пляшечки прямо під подушку – так м’якше спати. Але мама Жана більше року тому померла. На початку 2004 року – 10 лютого - помер і Вітчигжанов – громадянин, який звинувачувався у торгівлі наркотиками саме на Цимлянській, 17. Ще 25 грудня 2003 (!) року Автозаводський суд на 2 роки позбавив волі громадянку Мартиненко – наркоманку без постійного місця проживання, яка тимчасово проживала на Цимлянській, 17 і теж звинувачувалась у торгівлі наркотиками.
Як бачите, всі мертві. Або сидять. Тоді хто продавав наркоманам ширку у 2004 році? Мерці у холодні місячні ночі? Навряд чи. На Цимлянській собак до біса. Пес мерця завжди чує. Коли б мерці тут торгували, спасу від собачого виття не було б. А мешканці кажуть – все спокійно. Собаки не нервують.
Схоже, стару, порожню адресу ВБНОН підкидає суду. Навіщо?

КОМЕНТАР

Що ж, час робити висновки. Що ми маємо? По-перше, ми маємо 208 кримінальних справ, у яких не встановлений наркоторговець. По-друге, ми маємо пояснення самих оперативників (говорити вони готові, але лише на умовах повної анонімності).
Пояснення такі. Продавці відомі. Але їх не зазначають уматеріалах, бо довести факт збуту важко. Якщо факт збуту слідчий виділить в окреме впровадження (окрему кримінальну справу), а довести цей збут оперативники не зможуть, справа  висітиме на відділі “глухарем”. Кому це потрібно?
“Глухарі”,  звичайно, нікому не потрібні. Але це не виправдання для того, щоб не виконувати роботу, за яку тобі платять платники податків – а платять вони за боротьбу з наркобізнесом.
Втім, “ТелеграфЪ” отримав і інше пояснення ситуації з наркоторговцями, що склалася у Кременчуці.  Звучить воно дещо брутально, але колоритно. Надаємо мовою оригіналу: “Ти що, дитина мала?! Не розумієш?! Усі наркоточки в місті набиті. Працюють під прикриттям Коня. І з відома Коня. Кременчук – це теплиця!!! В ній вирощують толкачів (наркоторговців). Бо вони дають врожай.  По-перше – грошей! По-друге – план по валу розкритих злочинів! Тобі толкач здасть десять, двадцять наркош. Ось тобі і план! Невже важко зрозуміти?!”
Зрозуміти не важко. Важко довести. Журналісту, на якого не працює розкішний Закон “Про ОРД” (оперативно-розшукову діяльність) – практично неможливо. Корисний  закон. Необхідний для справжньої роботи. Водночас  він  може виправдати будь-які міліцейські зловживання. У тому числі – і те, що наркоторговець все ще не сидить, і щотижневі візити до нього (причому на власному, новенькому зеленому ДЕО-ланусі).  Закон про ОРД і  вчасно заведена справа з характерними нулями виправдає будь-які результати роботи. Навіть, якщо результат називається несимпатичним словом “пшик”. Про це – у матеріалі на стор. 9.

У наступному номері читайте “Наркомафія, ч.3”



 
0
Теги:
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.

Информация

Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.


Вверх