Супертрюк року: бідні сліпі будуватимуть багатоповерхівку з підземними паркінгами!

23.08.2007, 17:08 Просмотров: 3 709
Маніпуляції з землею у центрі міста досягли у Кременчуці свого апогею. Усі круті хлопці хочуть звести власну круту 9-поверхівку або власний торговельний центр виключно у центрі Кременчука. А вільної землі там практично не залишилось. Тож і доводиться вдаватися до складних схем.
Идите пока погуляйте, как построим новый дом, мы вас позовем...

Все почалося з дивного рішення міськвиконкому. Розбираючи документи, «ТелеграфЪ» натрапив на дозвіл – міськвиконком дозволяв кременчуцькому підприємству УВП  УТОС (Українське товариство сліпих)  будувати  житловий  багатоповерховий  будинок з підземним паркінгом та прибудованими приміщеннями.  Ого!  Звідки у сліпих гроші на таке масштабне  будівництво?  Адже  українські сліпі,  як і інші інваліди, мають жебрацькі пенсії. Та й заробітки у них ненабагато  більші.  Яке будівництво?  Які  паркінги?  Чи сліпі – лише прикриття, а будуватиме і володітиме будівлею хтось інший?  Це й з’ясовував «ТелеграфЪ».

УТОС – це...

Повна назва підприємства – Кременчуцьке  учбово-виробниче підприємство  Українського товариства сліпих (УВП  УТОС).  Тут  працює 170 робітників. 107 з них – інваліди.  Переважна більшість – інваліди по зору  І та ІІ групи.  УТОС  виконує складальні  роботи на замовлення  кременчуцьких підприємств – «Кредмашу», заводу «Ампер», «КрАЗу».

У цьому цеху збирають сидіння для  КрАЗів.  Тут працюють виключно сліпі.  Їхній середній заробіток – 570 гривень на місяць.  Завдяки спеціальним пристроям, сліпі також збирають  захисні окуляри газозварника.

Ці два сучасних  японських отворопробивних станка  підприємство купило на гроші, отримані   від  Міністерства праці та соціальної політики.

До старих дверей цеху штамповки  тепер вже назавжди приліпився сяючий лик Господа.

Підприємство працює три дні на тиждень.  Короткий робочий тиждень пов’язаний з недостатньою кількістю замовлень.   УТОСівці вміють працювати і готові виконати будь-які збиральні роботи, аби лише вони були.
Отже, підіб’ємо підсумки.  Кременчуцький  УВП УТОС – маленьке працьовите підприємство, на якому працює усього 170 робітників і усього по три дні на тиждень.   107 з них – інваліди.  Звідки ж у такого підприємства  гроші на масштабне будівництво багатоповерхівки та  ще й  з підземним  паркінгом і прибудовами?

Великі апетити маленького УТОСа

О! Олигархи себе новый дворец построили?... Нет, это инвалиды...

Ми так і не зрозуміли, звідки ж у УТОСа кошти?   Але це лише ми нічого не розуміли.  А УТОС таки щось знав.  Про це свідчать документи.  І динаміка росту будівельних  апетитів  підприємства.  Як з’ясував «ТелеграфЪ», за останні два роки УТОС двічі звертався до міської влади за дозволом на будівництво.  І обидва рази його  отримував.  Спершу УТОС  збирався  будувати чотириповерховий  будинок.  У березні 2006 року (рішення № 315) кременчуцький міськвиконком  надав  йому дозвіл  на  будівництво.
Будівництво УТОС  так і не розпочав.  А через рік  раптом поміняв плани.  Його керівництво звернулось до міського голови пана Глухова з проханням  дозволити тепер вже  будівництво  багатоповерхівки з прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом!  Причому у самісінькому  центрі міста, там, де і клаптика  вільної землі  немає.
І що ви думаєте? Скромний УТОС отримав дозвіл на грандіозне будівництво аж бігом.  24 травня направив пропозицію.  А вже 22 червня міськвиконком дозволив йому ну буквально все – і багатоповерхівку з підземним  паркінгом зводити, і котельню знести, і гуртожиток з живими людьми з землею зрівняти.

 

Дозволено все!

Дозвіл міськвиконкому (№ 627, від 22.06.2007) на будівництво  дуже дивний сам по собі.  От читаєш його, і розумієш – закону в окремо взятому місті Кременчуці немає.  Є лише  феодальне  право. Але такі заяви треба аргументувати. Тож аргументуємо.
Кременчуцький УТОС має у постійному користуванні земельну ділянку в центрі міста – на вулиці Цюрупи, 25 (державний  акт від 28.09.2001).   Ділянка отримана для експлуатації та обслуговування гуртожитку УТОС.  Гуртожиток на ній і стоїть.  Міськвиконком дозволив підприємству будувати на цій ділянці багатоповерхівку. Відповідно, цільове призначення ділянки змінюється – замість обслуговування гуртожитку тут розвернуть будівництво. За українськими законами, у таких випадках треба офіційно оформляти  зміну цільового призначення землі.  Відповідно до п. 2  Постанови Кабміну № 502 (від 11 квітня 2002 р.),  «зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за поданням заяви її власника до міської ради...) Далі сесія міської ради, у даному випадку кременчуцької,  має затвердити зміну цільового призначення землі.
Але ніяка сесія нічого не затверджувала. Просто міськвиконком на чолі з міським головою  узяв тихим сапом і дозволив будівництво. І  не лише будівництво.  Пункт 2 рішення дозволяє «знесення існуючих будівель гуртожитку та колишньої котельні на вулиці Цюрупи, 25».

Документи, яких ніхто не бачив

«ТелеграфЪ» спробував з’ясувати, чи має УТОС офіційно засвідчене  через  БТІ право власності на приміщення гуртожитку, який  влада дозволила знести?  Звісно ж, ми звернулися до БТІ.  І...не  отримали копій документів.  Ні офіційним порядком, ні навіть через  квартирних агентів, які, як відомо, можуть дістати все. Натомість отримали дивну інформацію – причому з двох різних джерел. Інформація така: документи на приміщення гуртожитку з архіву вилучені, доступ до них обмежений.
Дива. Що такого загадкового може бути у документах про право власності на будівлю гуртожитку?  Прямо  Х-файли якісь. Чи, можливо, документів взагалі не існує? Про це «ТелеграфЪ» запитав директора УТОСу пана Гришина. Пан директор запевнив: «У нас все є, земля наша. Приміщення гуртожитку місту не належить».
Якщо пан директор так кажуть, маємо вірити. Хоча  паралельно  «ТелеграфЪ»  отримав довідку з інформаційного центру господарського суду Полтавської області про те, що у березні 2007 року УВП УТОС, код 05477505, подавав позовну заяву. Суд залишив її без розгляду з формальних підстав.
Нагадаємо, через полтавський  господарський суд підприємства, як правило, намагаються закріпити за собою право власності на об’єкт, по якому бракує необхідних  документів.

 

А сліпих куди?

Сліпі, які живуть у цьому гуртожитку, свято вірять, що директор УТОС Юрій Юрійович нізащо не викине їх на вулицю. Адже їм нікуди йти.  Марія Богданівна, наприклад, живе тут давно, бо жодних родичів у неї немає.  Трьом сиротам зі Світловодського інтернату для сліпих теж податися нікуди.  Тут вони живуть, а через дорогу ходять на роботу. Це важлива деталь – гуртожиток сліпих стоїть поруч із самим підприємством УТОС. Тож сліпим не доводиться блукати містом, поки доберуться на роботу.  Якщо їх звідси відселять, виникне  проблема – як дістатися до роботи?

Можливо, члени міськвиконкому – на чолі з міським головою паном Глуховим – забули, але в  гуртожитку УТОС  на Цюрупи, 25 живуть люди.  Переважно сліпі – інваліди І та ІІ групи.  Їх там небагато – 20 осіб.  Але ж перш, ніж дозволяти знесення гуртожитку необхідно вирішити, куди відселити сліпих, хіба ні?   Згідно зі статтею 47  Конституції  України, кожен має право на житло.  Ніхто не  може бути примусово позбавлений  житла інакше,  як на підставі закону за рішенням суду.  То на якій підставі міськвиконком дав дозвіл зносити гуртожиток раніше, ніж пройшло повне відселення його мешканців?  Адже це незаконно. 
Лише місяць тому «ТелеграфЪ» писав, що прокуратура Кременчука внесла протест на протиправне  рішення XIII сесії  міської ради V скликання, яка дозволила зносити житловий будинок № 13 на вулиці Бутиріна раніше, ніж звідти відселили людей.
Пройшов місяць, і знову – тепер уже міськвиконком – дозволяє зносити будинок з живими людьми.  При цьому жодним чином не поцікавившись, де ж житимуть сліпі мешканці знесеного  гуртожитку?
Ну, якщо це нецікаво міськвиконкому, зате це цікаво «Телеграфу».  Як нам стало відомо, 5 червня в УТОСі  пройшли  спільні  збори двох профспілок – галузевої та вільних профспілок.  Керівництво УТОСа просило згоди профспілок  на знесення гуртожитку та будівництво багатоповерхівки з підземними  паркінгами.  Профспілки згоду дали.  На збори запросили і мешканців гуртожитку, який має бути знесений.  Їм запропонували пошукати,  де б вони могли пожити, поки триватиме будівництво -  2-3, ну, максимум 4 роки. Наприклад, у родичів, якщо є.  Або деінде.
Взагалі-то пропозиція незаконна. Люди не повинні шукати, де їм жити. Це підприємство має надати їм житло на період будівництва. Тож ми звернулись за коментарями до директора УТОС пана Гришина. Розмова вийшла така:
- Пане директор, нам стало відомо, що 5 червня на профспілкових зборах мешканцям гуртожитку запропонували переселитися на період будівництва  до родичів або деінде?
- Такої пропозиції не було. Це був один з варіантів.  Не пам’ятаю, хто його запропонував.
- Куди ви плануєте  відселити мешканців гуртожитку на період будівництва?
- Про це мова поки що не йде.  Ми лише отримали рішення міськвиконкому. Тепер вийдемо  на міністерство, шукатимемо гроші на будівництво.
- Але ж відселення теж потребує коштів. Ви збираєтесь просити гроші на будівництво, навіть не порахувавши, скільки  вам  коштуватиме  відселення?
- Я вже пояснив: це питання навіть не стоїть!
- А де люди житимуть після завершення будівництва?
- Всі, хто стоїть на черзі, отримають квартири!
- У вас на черзі 14 осіб. Усі вони отримають житло у новому будинку?
- Всі! Однозначно! А на першому поверсі будинку буде новий гуртожиток!
- Круто. А як отримають?
- У розстрочку.
- Хіба людина з зарплатою у 570 гривень виплатить розстрочку за нову квартиру у центрі міста?
- Реальна вартість квартир набагато нижча, ніж ринкова.

А гроші де?!

Як бачите, у керівника підприємства плани грандіозні.  Але ж за які гроші він збирається їх реалізувати? Про це ми й запитали пана директора:
- Юрію Юрійовичу, спершу ви планували будувати 4-поверхівку. Тепер ви збираєтесь зводити 9-поверхівку з підземними паркінгами. Ви знайшли додаткове джерело фінансування?
- А хто вам сказав, що це буде 9-поверхівка?  Питання ще не вирішене.
- А навіщо вам підземні паркінги? Я зроду не бачила сліпого за кермом «Лексуса»?
- У підземні гаражі ми ставитимемо машини.
- Слухайте, а де ви знайшли гроші на таке масштабне будівництво?
- Поки що це лише рішення міськвиконкому.  Якщо міністерство праці  не дасть нам гроші, немає про що говорити.
- Якщо міністерство не дасть вам грошей, ви передасте функції замовника будівництва іншій  організації?
- Поки що у цьому немає сенсу.
- Ми маємо інформацію, що надалі ви передасте функції замовника депутату обласної  ради пану Левченку, точніше, підприємству «Фрасмо», яким він керує.
- Якби таких, як Левченко, було більше,  було б добре!  Він нам стільки допоміг – і ремонти у гуртожитку робив, і душову поставив, і ще багато чого допоміг!
- Ви вели з ним переговори?
- Я до нього ще не звертався.
- А він до вас?
- Коли б він звертався, я б вам сказав.
Ось так ми поговорили з директором УТОСа.  Але ж питання залишились. Про те, що право на будівництво навороченої  багатоповерхівки  перейде  до депутата обласної ради, генерального директора СП «Фрасмо»  могутнього пана Левченка, давно теревенять у міськвиконкомі.  Про те саме шепочуть у БТІ.  Однопартійці  пана  гендиректора кажуть те саме. Виходить, усе це – підлі плітки?

Говорить меценат

Пан Левченко

Про це «ТелеграфЪ» запитав самого фігуранта. Пан Левченко перебував на відпочинку та лікуванні за межами міста, але його служба спрацювала оперативно – розмова телефоном відбулась:
- Пане Левченко, «ТелеграфЪ» отримав  інформацію про те, що у майбутньому функції замовника будівництва багатоповерхівки на Цюрупи, 25 від УТОСа перейдуть до вас, точніше, до вашої компанії.  Ця інформація відповідає дійсності?
- Ні, абсолютно не відповідає! Там  нічого немає і не може бути! Якщо вони коли-небудь вирішать, що не впораються із будівництвом – а вирішує не директор, а товариство сліпих – так ось, якщо вони вирішать і звернуться по допомогу, ми розглянемо їхню пропозицію усі разом – з найбільш вагомими керівниками підприємств міста, і, можливо, десь якимось чином візьмемо участь у будівництві. Зараз ми сліпим  просто допомагаємо. І не словом, а ділом!
- Так, керівництво УТОС розповідало, що ви  допомогли провести ремонти гуртожитку, встановили душові кабінки.
- Допомогу ми їм надаємо давно. І не лише з душовими. Через депутата Ради Карнауха та спікера Мороза – я особисто з ним розмовляв -  ми допомогли УТОСу отримати 1 мільйон 200 тисяч гривень від Міністерства праці. Вони на них станки закупили – ви ж їх бачили?  Сліпим ми допомагаємо постійно, бо й сам Гришин – директор УТОСа – член соцпартії з 1992 року. Тому усі питання ми їм вирішуємо.  А з будівництвом  я  особисто допоміг.  Бо вони навіть не знали, куди йти та до кого звертатися. Я, якщо так можна сказати, за руку  привів Гришина до Глухова, щоб він пояснив, чого вони хочуть.  Наше завдання – допомогти сліпим отримати якнайбільше коштів на будівництво від міністерства.  Я вам скажу – допомагати сліпим – це свята  святих. На сьогоднішній день вони все будують для себе, і жоден з нас відношення до цього не має!    
Отже, панове, ми отримали відповіді аж на два запитання, які нас цікавили.  По-перше, ми дізналися, що впливовий бізнесмен  пан  Левченко  абсолютно безкорисливо допомагає кременчуцьким  сліпим.  По-друге, ми нарешті  зрозуміли,  чому скромний УТОС так оперативно отримав усі дозволи у міськвиконкомі – адже йому безкорисливо  допомагав  пан  Левченко.

Коментар юриста

Юрист проекту «Квартира під прицілом» фахівець з цивільного права, приватний нотаріус Світлана Дудкіна вважає:
- Відповідно до ст. 132 Житлового Кодексу України (ЖКУ),  у разі знесення гуртожитку, його мешканців  мають виселити та надати іншу житлову площу, вони не повинні вирішувати це питання самостійно.  Відповідно до ст. 114 ЖКУ, нове приміщення має знаходитись у межах даного населеного пункту та відповідати встановленим санітарним і технічним нормам.  Я би не радила мешканцям гуртожитку виселятися раніше, ніж вони отримають інше приміщення для проживання.  В українських судах (у Житомирі та на Західній Україні) вже розглядаються аналогічні справи про виселення з гуртожитків у зв’язку з їх знесенням.  Як правило, навіть, якщо суд виносить рішення на користь колишніх мешканців гуртожитку, такі рішення не виконуються – дуже  складно  заселити людей у знесені гутрожитки.

Що ховається у тіні?

Вас у цій історії нічого не дивує?  Нас, наприклад,  дивує кілька речей.  По-перше, скромне і небагате підприємство УТОС раптом вирішує будувати  4-поверхівку, потім його апетит різко зростає  і 4-поверхівка перетворюється на багатоповерхівку з підземними паркінгами та прибудованими приміщеннями.  По-друге, скромне і небагате  підприємство УТОС миттєво (причому двічі)  отримує у міськвиконкомі дозвіл на будівництво.  По-третє, директор УТОС,  зібравшись зводити багатоповерхівку з підземними паркінгами, навіть  не може відповісти, на які гроші він це робитиме.  І це – найголовніше.  Адже директор УТОС   Юрій Юрійович Гришин аж ніяк не справляє враження легковажної або некомпетентної людини. Скоріше, навпаки.  За чотири  роки він витягнув УТОС  з боргової ями та хронічних збитків.  Навряд чи такий господарник може нафантазувати собі – так просто, по приколу – нереальну 9-поверхівку з навороченими підземними паркінгами.   Як правило, такі люди мають цілком реальний план.  Але  чому він його не світить? Щоб не сушити собі голову, ми узяли і звернулися за коментарем до співвласника однієї з трьох  найпотужніших  кременчуцьких будівельних компаній.  Людина на земельно-будівельних оборудках собаку з’їла (і не одну). Ось нехай вона нам  все і пояснить.  Вона нам і пояснила (надаємо мовою оригіналу):
- Ларо, чого ти взагалі паришся? Сиди спокійно і чекай наступного рішення міськвиконкому.  Воно буде про те, що твій УТОС передає функції замовника будівництва  відомій особі.  Це станеться, як тільки УТОСівці розроблять хоча б ескізний проект – має ж бути предмет торгу. Може, ще робочі креслення зроблять.  До речі, з чого вони платитимуть за документацію?  Документація на таку  наворочену  9-поверхівку з підземними гаражами та прибудовами, та ще й з прив’язкою коштуватиме до  мільйона гривень.  Треба розуміти, вони їх у папіка і візьмуть.  А далі буде так: на етапі передачі функцій замовника десь загубляться первісні  зобов’язання сторін. Наприклад, сліпим обіцяють аж 14 квартир, а дадуть 3, ну, 4. Знову ж таки, дадуть у кредит. І пропишуть умови: якщо сліпі не виплачують  вчасно кредит, квартири вони втрачають.  Ще питання, як вони взагалі повернуться у свій  гуртожиток. Там багато питань. А папік, що за цим стоїть, красень. Ти уяви – він не просто отримує земельну ділянку у центрі міста і будує, що хоче.  Він економить страшні гроші на будівництві у центрі міста.  Адже тут уже є всі інженерні  комунікації, отже не треба на них витрачатися.  Ти хоч  знаєш, що підготовка інженерних  ділянок  тягне до 40 % від  вартості будівництва? Одне слово – красень!
А що, панове, схоже, наш візаві правий.  Як ми переконалися,  всі учасники проекту виключно білі і пухнасті.   Тож, мабуть, варто посидіти і почекати ще одного рішення міськвиконкому. Чомусь нам здається, що десь після виборів воно і з’явиться. Тоді ми обов’язково великими літерами  напишемо,  хто будуватиме на землі сліпих свої підземні паркінги.  А також куди  і на яких умовах переселять сліпих з гуртожитку. До нових хвилюючих зустрічей, панове.

Матеріал підготовлений за сприяння Датської асоціації журналістів - розслідувачів.



 
0
Теги:
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.

Информация

Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.


Вверх