Кременчуцька «мерія» за часів Російської імперії

8.12.2006, 17:12 Просмотров: 845
7 грудня в Україні відзначається День міського самоврядування. Цього дня молодь стажуватиметься у мерії. «ТелеграфЪ» вирішив з нагоди свята зробити невеличкий екскурс в історію.
А.Ізюмов - останній дореволюційний мер Кременчука. І єдиний, чиє фото збереглося

7 грудня в Україні відзначається День міського самоврядування. Цього дня молодь стажуватиметься у мерії. Молоді активісти зможуть посидіти у кабінетах, разом із керівниками міста вирішуватимуть місцеві проблеми. «ТелеграфЪ» вирішив з нагоди свята зробити невеличкий екскурс в історію та познайомити кременчужанам з тими, хто керував містом за часів царської Росії.

Жінки не мали права вибирати «мера»
На той час, як виявилося, виборчим правом користувалися лише міські жителі-чоловіки. І лише ті, які досягли 25-річного віку. Та й це ще не все. Ці представники сильної половини людства повинні були мати особистий прибуток не менший від 50 карбованців асигнаціями на рік. А в останній третині XIX століття взагалі вибирати голову міста мали право лише власники нерухомості, які платили місту податки. Усі інші мешканці Кременчука – робітники, ремісники, дрібні службовці – були позбавлені цього права. До виборів все ще не допускалися жінки та особи, які не мали 25 років.

Зарплатня міського голови була у чотири рази більша, ніж у лікаря
Міський голова, члени управи, а також невеликий штат службовців працювали на постійній основі, їм виплачували жалування.
Отже, на початку XX століття вони отримували (карбованців на рік):
кременчуцький мер - 3500
члени управи -
1200
міський секретар - 2000
міський лікар -
800
міський архітектор  -
2400
міський технік -
1200
На той час органи місцевого самоврядування завідували міськими фінансами, майном, благоустроєм, санітарним станом, народною освітою, пожежною справою, благодійними закладами. Головним джерелом надходження до міської казни були міські податки та благодійні внески. Міська дума мала право вилучати податок з нерухомості, але не більше одного відсотка від її вартості, а також з місцевої торгівлі та промисловості. Місто мало і своїх депутатів. Тоді їх називали гласними. Вони засідали у міській думі.

Отже, Кременчуком керували:
Степан Мільков (у деяких джерелах Мальков, фото не збереглося)
з 1785 року (дня заснування Кременчука) 
За часів «мера» Мількова до Кременчука приїжджала Катерина II (1787 рік). Саме він керував приготуванням міста до приїзду цариці, виконуючи всі накази «зверху». Три дні перебувала «її величність» у Кременчуці, три дні вирувало місто, а його мешканці робили все, аби догодити цариці. Свій візит Катерина ІІ згадувала словами: «Кременчуг – прелестнейшая местность, какую только я видела в своей жизни: все здесь прелестно».

До кінця XVIII століття посаду міського голови у Кременчуці займали Привалов, Аршинов, Савченко. Проте найбільше відомостей залишилися лише про Привалова.

Федір Привалов 
кінець ХVІІІ ст. 
У 1793 році він був нагороджений золотою медаллю «за відмінні та похвальні діяння під час Турецької війни та старанність на службі».  Головна заслуга Привалова – зведення наплавного мосту через Дніпро в 1791 році. З ним пов’язане також і спорудження першої будівлі Кременчуцької міської думи та магістрату.

Меншиков 
початок XIX ст. 
Саме він у 1802 році подав клопотання Малоросійському генералу-губернатору князю Куракіну про план і проект майбутнього Успенського собору.

А.Ізюмов 
1884 – 1917 роки 
Обирався на посаду міського голови кілька строків підряд. Загалом на посаді мера був 33 роки. З історичних джерел відомо, що Ізюмов брав активну участь у благодійних акціях міста. Він також став засновником Олексіївського комерційного училища та започаткував виплату стипендії кращим учням цього навчального закладу. За його головування у місті була побудована народна аудиторія, запущений перший електричний трамвай. Ізюмов займався розведенням голубів та вивів власну породу, яку називають Крюківською (Ізюмівською).

У 1917 році місцеве самоврядування було ліквідовано. Владу почали уособлювати місцеві ради народних депутатів. Про людей, які керували містом після 1917 року читайте у наступному номері «Телеграфу».

Дякуємо за допомогу у підготовці матеріалу Кременчуцький краєзнавчий музей.

Людмила ЧВАНЬКО



 
0
Автор: editor
Теги:
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.

Информация

Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.


Вверх