Як тебе не любити, місто моє

6.10.2006, 13:10 Просмотров: 1 056
...кожен справжній кременчужанин на День міста повинен: випити, з’їсти «гарячого песика», насмітити, віддавити комусь ногу, купити собі «вуха» або блимаючого ошийника та подивитися на зірок естради.
ПІД ДОЩЕМ. 29 вересня біля пам‘ятника Воїну-визволителю відбувся урочистий мітинг. Мабуть, від вібрацій трагічного голосу ведучої церемонії, почалася добряча злива. Ветерани з усмішкою спостерігали, як розбігаються в різні боки школярі, військові, можновл

Безпосередньо День міста 29 вересня відзначився мітингами на кладовищах, покладанням квітів до пам’ятників, спогадами, спогадами... та зливою з громом і блискавкою.
Наступного, власне «святкувального», дня почали пробуджувати настрій у кременчужан спортсмени. Вже зранку в центрі міста можна була побачити баскетболістів та легкоатлетів. Їх підтримали творчі колективи Кременчука та інших міст, які виступали біля палаців культури, в парках та на інших площадках. Але основна маса бажаючих «відірватися» (весело і корисно провести час – Авт.) прийшла на площу Перемоги ближче до четвертої. Діти просили щось їм купити, молоді люди вирішували – пити багато чи не дуже. Всі чекали на «зірок» та блукали між атракціонами і виставленими тут же автомобілями. Невибагливим учасникам народних гулянь, судячи з настрою, було добре – принцип «хліба та видовищ» дотримано. А про якість видовищ нехай сперечаються естети. Як і про необхідність біотуалетів. А, справді, навіщо вони, коли під вікнами міськвиконкому ростуть такі чудові ялинки?
Цьогорічне свято мало чим відрізнялося від попередніх. Якщо дивитися поглядом гостя міста, то можна зробити висновок, що кожен справжній кременчужанин на День міста повинен: випити, з’їсти «гарячого песика», насмітити, віддавити комусь ногу, купити собі «вуха» або блимаючого ошийника та подивитися на зірок естради. О, мало не забув, – задерти голову та поверещати на феєрверкове небо…
…День міста пройшов і… крапка.

У ІНВАЛІДНИХ КОЛЯСКАХ. Від площі Перемоги до площі Незалежності бігли та їхали члени кременчуцького товариства інвалідів. Після фінішу всі пішли до кафе святкувати. У цьому змаганні кожен з них був переможцем

УМІЛІ РУКИ. Кременчуцький краєзнавчий музей до Дня міста «заснував» святкове «Місто майстрів». Місцеві народні умільці виставили кременчужанам на огляд свої вишиванки, «ложки-плошки», мальовані й вишивані картини, дерев’яні статуетки та інші гарненькі та корисні речі 

РОЗДИРАЮЧИ ОДЯГ. Щоб виграти мобільний телефон, треба було розірвати на якомога більше шматків власну футболку. Переможниця конкурсу зі свого новенького топіка створила 31 шматочок. Один хлопець, крім футболки пошматав ще й кофтину, але це йому не допомогло

ІЗ М’ЯЧЕМ. На площі Незалежності відбулася першість міста із стрітболу серед дітей та юнаків. Більше 80 юних баскетболістів з 21 команд під звуки репу змагалися за право називатися першими

СЕРЕД КВІТІВ. Ось таке «Осіннє сонечко» світило відвідувачам фестивалю хризантем, що відбувся 30 вересня на бульварі Пушкіна. Дитячі колективи шкіл та дитсадків виставили свої композиції із квітів на огляд кременчужан. «Захищати» роботи довелося піснями й танцями

У ВЕРТОЛЬОТІ. Кременчуцький льотний коледж виставив на оглядини свій новенький гелікоптер, що виготовили полтавські виробники. Діюча машина коштуватиме 105 тисяч забитих єнотиків (по-банківському – у.о.)

НА ПЛЕЧАХ КОХАНИХ. А ось до чого надихають пісні Альони Вінницької: «высоко сидеть – далеко глядеть» і ніколи не злазити

ПРО НАБОЛІЛЕ. Майже як у Юрія Шевчука: «Это все, что останется  после меня... это все, что з собой не возьму...»



 
0
Автор: editor
Теги:
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.

Информация

Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.


Вверх