Прихована загроза

15.09.2006, 19:09 Просмотров: 951
„Боротьба за душі людей” – це бізнес, переконані фахівці. На території Кременчука існує більше десятка сект, в тенета яких попадають звичайні люди. Нам розповіли, якими методами йде „зомбування” та як від цього можна вберегти себе та своїх близьких..

«Допоможіть врятувати доньку!”. З таким проханням звернулась в редакцію „Телеграфа” Наталя П. Як розповіла вона журналістам, її дочка Оксана навчається в одному з вузів міста. Спочатку все було нормально. Дівчина гарно вчилась, мала багато друзів серед одногрупників. Потім пані Наталя стала помічати, що Оксана стала мовчазною, пропадала вечорами, але не з друзями. Почала пропускати заняття. У кімнаті доньки з’явилась релігійна література та якісь касети, які дівчина часто слухала. „Бувало, вона приходить додому, а очі горять. Часом впадає у транс, ніби зомбі. Я не впізнаю свою дитину. Я якось прослідкувала, куди вона ходить, і вжахнулась. Вони на тих своїх зборищах поводяться ніби ненормальні. Та й гроші вона увесь час туди носить. Я і в інституті була, просила, щоб вплинули, заборонили ходити в ту секту. Мене ж вона зовсім не слухає. Каже, якщо встряватиму в її життя, піде з дому або щось зробить із собою...”
Пані Наталя переконана, що на її доньку вплинули або з допомогою гіпнозу, або „якогось зілля”. Із самою Оксаною нам поговорити не вдалося, вона категорично відмовляється спілкуватись будь з ким.
Ще одну історію нам розповіли працівники міліції, до яких ми звернулись за порадою.
Наприкінці серпня наряд патрульно-постової служби затримав п’яного чоловіка. Звати його Олександр. У відділку міліції він розповів наступне.
Все почалося у серпні 2003 року. Олександр тільки-но повернувся з армії. Той рік був для нього дуже важким. „Мати на заводі зламала ногу і змушена була сидіти вдома, – каже він. – Я як ужалений бігав містом у пошуках роботи, бо прожити на ті копійки, які мати отримувала на лікарняному, ми просто не могли. Але знайти роботу виявилось не просто. Кругом вимагали або вищу освіту, або досвід. Врешті-решт, влаштувався охоронцем. І коли я майже повірив, що життя налагоджується, лікарі повідомили, що матері потрібно робити операцію”. Гроші на неї треба було заробити. Тож Олександр почав підробляти вантажником на гуртовій базі. Вільного часу не вистачало катастрофічно, увесь час він проводив на роботі.
„Якось, я прийшов з роботи раніше, ніж звичайно, і побачив на кухні двох незнайомих жінок. Вони активно дискутували з матір’ю про Бога. Тоді я не надав цьому значення. Пізніше став помічати, що у нас з’явились релігійні журнали та брошурки. Я знову сприйняв це як розвагу. Але через якийсь час зникли всі гроші, які я відкладав матері на операцію. На моє запитання, де вони, мати почала розповідати щось про небесні скарби, гріхи і Бога. У неї практично не залишилось подруг, хоча раніше дружила чи не з усіма мешканцями нашого будинку. Візити двох незнайомок стали частішими, а мати увесь час десь пропадала. Коли я пробував поговорити з нею про те, що відбувається, вона кричала немов божевільна, щось типу: «Відійти від мене, сатана, заради Христа, згинь» Словом, моє життя перетворилось на пекло...”.

Що каже закон
Як кажуть правоохоронці, такі випадки далеко не єдині у нашому місті. У міліцію часто звертаються люди з проханням допомогти у подібних ситуаціях, якось вплинути на родичів, які потрапили під вплив общин. На жаль, закони України, які б мали регулювати ці питання, недосконалі і мають багато білих плям. У Кримінальному кодексі, щоправда, є стаття 181 – посягання на здоров’я людей під приводом проповідування релігійних віросповідувань чи виконання релігійних обрядів. Але довести нанесення „збитку здоров’ю і психіці” практично неможливо. Жертви, вірніше прихожани якої-небудь церкви „Сьома вода на киселі”, звертатися до лікарів не поспішають.
Діяльність же самих релігійних організацій захищена законом про свободу віросповідання. Ніякого списку заборонених тоталітарних сект і культів в Україні немає. А заборонити релігійній організації в реєстрації можна лише у випадку, якщо її діяльність суперечить чинному законодавству. Тому співробітникам міліції залишається лише розводити руками.

Від „психологічного гіпнозу” рятувати важко
Психолог Ярослав Ткаченко вже досить давно займається вивченням різного роду сект, культів і древніх обрядів. Нещодавно він почав працювати над кандидатською дисертацією з цієї теми. „ТелеграфЪ” попросив Ярослава пояснити, як вдається сектантам залучати до себе людей, впливати на їх свідомість та як уберегти від їхнього впливу близьких.

– Що таке секта? І чи можна численні «нетрадиційні» церкви називати сектами?
– У традиційному визначенні, секта – це таємне формування, яке має пірамідальну структуру, обмежену кількість членів, які намагаються всіляко і непомітно впливати на суспільство. Щодо нетрадиційних церков, то, на мою думку, деякі з них за своєю структурою і методами впливу цілком схожі на середньовічні культи. А деякі без будь-яких докорів сумління навіть застосовують на своїх прихожанах новітні розробки вчених в галузі контролю над свідомістю людини.
– А скільки подібних церков є у Кременчуці?
– На жаль, конкретно по нашому місту у мене таких даних зараз немає. Може, трохи пізніше я зможу відповісти вам на це запитання. Проте без сумніву такі організації у місті діють.
– Які із відомих сект є найбільш небезпечними?
– Вони всі в тій чи іншій мірі небезпечні. Деякі секти позбавляють людей життя, приносячи їх у жертву. Наприклад, такий обряд практикували сатаністи. Проте в наш час принесення людей у жертву зустрічаються вкрай рідко. Сучасні прихильники сатани пояснюють це тим, що їх кумир був архангелом, і це робить його менш кровожерливим на відміну від демонів. Зараз сатаністи зазвичай приносять у жертву тварин: котів, кіз, курей.
Інші секти вбивають духовну сутність людини, позбавляючи її власної думки, здібності самостійно приймати рішення. Таким чином людина перетворюється у робота, який беззаперечно виконує всі накази свого господаря.
– А чим небезпечні демоністи?
– Це найбільш жорстока секта. Я не можу говорити про їх діяльність в Україні, але в кінці 80-х був випадок, який сколихнув увесь західний світ.
Наприкінці 50-х років група із 80 віруючих на чолі з пастором Джонсом вирішила сховатись від усіх і зблизитись із Господом в джунглях Амазонки. Тривалий час про секту нічого не було чути, і про них усі забули. Але у 80-х на общину випадково натрапила група зоологів. Можливо, намагаючись приховати своє місце розташування, пастор Джонс наказав вбити непроханих гостей. Потім, зрозумівши, що зниклих зоологів шукатимуть, він збирає паству і проповідує про те, що до нього приходив Бог, який запрошує тепер всю їх общину в Рай. А щоб прискорити возз’єднання, дозволяє здійснити масове самогубство.
Через кілька місяців група, яка шукала зниклих зоологів, натрапила на місце розташування общини. Те, що вони побачили, вжахнуло. На невеликому майдані лежало близько тисячі трупів, більшість із яких дитячі. Там же валялась відеокамера одного із загиблих зоологів. На плівку хтось із смертників зняв кадри проповіді Джонса про його зустріч з Богом. Під час неї матері змушували своїх дітей пити смертельний відвар. Причому робили вони це цілком свідомо. А тих, хто не хотів „іти до Бога”, до смерті забивали палицями.
– Яким чином люди потрапляють у секти?
– Способів дуже багато. Все залежать від типу релігійної організації і ступеню її розвитку. Наприклад, члени секти чи братства можуть відвідувати різноманітні молодіжні тусовки. Там вони знайомляться, розповідають молодим людям історії про чаклунство, виклик духів і т.п. При цьому досвідченим поглядом виділяють тих, кого приваблюють таємниці і обряди і запрошують їх відвідати месу. На жаль, у більшості випадків цікавість бере верх.
Нетрадиційні церкви використовують більш підступні методи. Їх адепти цілими днями гасають вулицями міста, шукаючи морально подавлених, розбитих горем і психологічно слабких людей. А коли знаходять, всіляко намагаються переконати людину відвідати їх церкву. Мовляв, там можна знайти відповіді на всі питання і проблеми. При цьому щедро прикрашають розповіді прикладами із власного життя чи життя знайомих. На таку психологічну хитрість попадається більшість.
– Які методи застосовуються, аби втримати людину?
– Всі їх неможливо навіть перерахувати. Особливо багато методів впливу застосовують нетрадиційні церкви. Новачка оточують увагою, добротою, загалом усім тим, чого йому не вистачає. Вміло використовують потребу людини у спілкуванні, розумінні, значимості для оточуючих. Людей, що приходять, обнімають, цілують, називають братом чи сестрою.
– Застосовуються лише психологічні прийоми утримання під впливом?
– Психологічні методи підсилюються і фізіологічно. Заходячи в церкву, ми відчуваємо певний запах. При цьому не замислюємося, як він впливає на наш організм. А це не що інше, як аромотерапія, яка діє заспокійливо.
Або пастор під час проповіді часто закликає підняти руки якомога вище над головою. Оскільки прихожанам доводиться досить довго стояти з піднятими руками, це призводить до збою у кровообігу, тим самим зменшується кількість кисню, який поступає у мозок. Це затрудняє процес мислення, пастору починають просто вірити.
Застосовується, наприклад, важка фізична праця, обмеження сну до 3-4 годин, безкінечне читання одних і тих же релігійних книг (дуже часто прихожанам наказують читати молитву чи книгу десятки, а буває і сотні, разів нібито для того, щоб заслужити любов Бога), прослуховування специфічної музики, співання псалмів хором – все це відомі методи психологічного впливу з елементами гіпнозу.
Колись мені потрапила до рук молитва, слова у якій мали певну закономірність у розташуванні і давали так звані „установки”.
А деякі культи у суміш, якою причащають своїх адептів, непомітно підмішують наркотичні речовини, і через якийсь час їх прихожани просто не можуть жити без такого причастя.
– А були випадки застосування серйозних наукових технологій впливу на свідомість?
– З цього приводу є лише неофіційні дані. Наприклад, заяви про те, що Кривоногов до заснування білого братства працював у науково-дослідному інституті над створенням приладу, що змінює коливання хвиль кори головного мозку. Це пояснює неможливість реабілітувати адептів, які зазнали сильної зміни свідомості. Принаймні саме до цієї версії схиляються вчені, які займались реабілітацією адептів білого братства.
– У чому найбільша небезпека впливу на свідомість?
– Уже через рік після таких методів „обробки”, навіть без застосування приладів, подібних „зомбі” можна послати куди завгодно і наказати зробити що завгодно – спалити себе живцем, підірвати церкву, убити „чужого”... Настає моральна деградація, руйнуються сім’ї, люди рвуть зв’язки з близькими, друзями, які не розділяють їхню віру, адепти кидають дітей, навчання, роботу. Вони починають служити тоталітарній секті живому „богу” – гуру, учителю.
– А яким боком тут замішані гроші?
– На мою думку, саме вони є причиною появи такої кількості нетрадиційних церков в Україні. Пам’ятаєте вираз Р.Хабборта, творця церкви Саєнтології „Якщо хочете швидко стати багатим, створіть свою релігію”. Підприємливі люди швиденько скористались цією порадою. А гроші тут робляться на всьому. Релігійна література, обов’язкова десятина, робота на „учителя”. По мірі просування у „осягненні вищого Розуму” від членів секти (церкви, братства) вимагають все більшого. Часто люди віддають дорогоцінні сімейні реліквії, машини, квартири.
– Як можна допомогти людям, які вже потрапили під вплив?
– Все залежить від ступеню цього впливу і строку перебування у секті. Якщо ви помітили, що хтось із близьких почав відвідувати якісь зібрання, проповіді, це свідчить, що він не зміг знайти розуміння і підтримки у дорогих для нього людей. Значить, з ним потрібно проводити якомога більше часу. Сходіть з цією людиною у кіно, кафе. Ефективними будуть активні види відпочинку. При цьому бажано витримувати пропорцію: на одного адепта, як мінімум, троє близьких людей.  Всі вони повинні прислухатись і підтримувати цю людину.  Причому це треба робити, як під час відпочинку, так і щоденно хоча б протягом року.
Якщо ж ваш близький перебуває у секті тривалий час, це ускладнює завдання, і без допомоги спеціальних реабілітаційних центрів вам не обійтись.

Данило МАТЯШ



 
0
Автор: editor
Теги:
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.

Информация

Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.


Вверх