Америка очима українського емігранта

13.07.2006, 18:07 Просмотров: 1 426
Матеріали про життя в Америці, які друкувались на сторінках нашої газети, викликали чималу цікавість у читачів. Нас часто просили продовжити американську тему. „ТелеграфЪ» розшукали сімейну пару, яка емігрувала до Америки і прожила там півроку..
Так виглядає типовий американський будинок. Ірина каже, що в США вони не такі добротні, як у нас - стінку можна пробити рукою

Розраховуйте лише на себе!
Кременчуцька сім'я – Ірина та Віктор – виграла лотерею Green Card рік тому. (Green Card – “зелена карта”, що дає право емігрувати до США на постійне місце проживання та мати всі права американських громадян. “ТелеграфЪ» писав про це у №31, 4 серпня 2005 року. – Ред.). Подружжя переїхало жити до Америки. Оселились вони в Атланті – штат Джорджія. Але вже за півроку Ірина разом з дітьми повернулась до України.
– Коли ми їхали в США, знали, де будемо жити і працювати, – розповідає  Ірина. –  Кілька років тому наші друзі – Олег і Інна, теж поїхали до Америки по Green Card. Вони розповідали, як вдало у них все склалося: свій будинок, класні машини, забезпечене життя… Коли Олег дізнався, що ми виграли Green Card і збираємось до Америки, запропонував на перший час оселитись у них. Таким чином нам не доведеться витрачатись на житло, мою дитину в Америці вилікують і житимемо в достатку. Ми з чоловіком довго міркували: я була на дев'ятому місяці вагітності,  термін візи закінчувався, а семирічна донька Саша постійно хворіла… Після всіх витрат на отримання Green Card і придбання квитків до Америки у нас залишилось лише 1700 доларів і купа боргів. З таким багажем ми і полетіли в США.
Намальоване життя на місці виявилось не таким вже й райським. Сімейна пара, до якої прилетіли Ірина і Віктор, виплачували величезні кредити за будинок і машину. Грошей не вистачало. Та ще й з’ясувалось, що Інна взагалі була проти приїзду гостей. Доходило до того, що Олег з Інною лаялися між собою, чи дати гостям зайве простирадло.
– За оренду маленької кімнатки в їхньому будинку ми платили 300 доларів на місяць. Аби чоловік зміг працювати, потрібно було купити машину. Все необхідне для життя та майбутньої дитини ми купляли за свої гроші. Перед пологами у нас залишилось лише 100 доларів...

Без рекомендацій на роботу не візьмуть
Без знайомств і рекомендацій в Америці на роботу не беруть. Навіть на чорну. Ірина каже, що їм пощастило – ще в Україні родичі домовились про роботу для чоловіка. “Він влаштувався копати траншеї за 10 доларів на годину, – каже вона. –  А ось інший хлопець, з яким ми познайомились вже в Америці, місяць не міг знайти робоче місце, бо не мав рекомендацій. І цілий місяць родичі слали йому гроші із Москви».
Робота залежить від знання мови: якщо добре не знаєш англійську, виконуватимеш найбруднішу роботу, знаєш – підвищать, наприклад, до бригадира.
Що стосується заробітків, то вони не такі вже й великі, як нам здається, каже Ірина. «Мій чоловік працює по 11 годин на добу. Зараз він «виріс» в ціні і отримує 15 доларів на годину. За місяць це майже 3 тисячі доларів. Для Америки це досить солідний заробіток: касир у магазині отримує близько тисячі доларів, а водій шкільного автобуса – 800 доларів».
Але найголовніше, за словами Ірини, не кількість грошей, а кредитна спроможність. Якщо банк бачить вашу платоспроможність, то дасть кредит. На ці гроші можна, наприклад, купити будинок. «Вся інформація про платоспроможність зберігається в базі даних. Якщо ти десь проштрафився, то жоден банк не позичить тобі гроші».

Без машини – ти не людина
Американське місто докорінно відрізняється від того, до якого звикли ми.
– В Атланті мешкає 5 мільйонів чоловік. Але центр міста, в якому зосереджене ділове життя, зовсім невеликий – десь 30-40 багатоповерхівок. Все інше – це subdivision – невеликі селища, сполучені головною магістраллю. В subdivision розташовані приватні будники, які стоять на пристойній відстані один від одного. Без машини тут робити нічого – далі за subdivision піти неможливо. Ходити  пішки по трасі небезпечно – машини майже “літають”, на узбіччі валяються шматки шин. Якщо не вмієш водити машину, навіть купити нічого не зможеш – магазин знаходиться дуже далеко, – розповідає Ірина.
Одного разу Віктор заблукав, а карти доріг з собою не було. Блукати по Америці довелося сім годин.

Затишний американський будинок
На будівництво величезного особняка американці витрачають близько двох місяців. „Вони не будують оселі такі добротні, як ми. Тільки дерево, гіпсокартон, зверху – вагонка. Тому і будинки такі, що можна пробити стінку рукою». Навколо розташовано газон, все красиво і доглянуто. Якщо у подвір’ї буде брудно – оштрафують. Білизну потрібно вішати так, аби її не було видно. Всі будинки в subdivision пофарбовані в одній кольоровій гамі. Аби пофарбувати оселю в інший колір, треба надіслати запит до ради subdivision.
Ірина каже, що взимку американці економлять газ – у них блакитне паливо вже давно коштує дуже дорого. «Від газових плит американці позбавляються, гріються електроенергією. Якщо в Україні будуть такі тарифи, як в Америці, то ми просто завиємо».

Настукати на ближнього – святе!
Американці – в основній своїй масі, люди віруючі і законослухняні. І закону, і слова Божого дотримуються однаково.
– Вони як слухняні діти, все роблять згідно із законом – допомагають своїй країні. Двоє наших сусідів живуть на відстані п'яти будинків один від одного. Один подав на іншого позов до суду, бо той спорудив будинок на декілька метрів ближче до дороги, ніж належить, – каже Ірина.
Особливо обережно на очах у американців  потрібно поводитися з дітьми. Причому, зі своїми власними.
– Ми сідали в машину, дитина капризувала, чоловік почав її заштовхувати. Наш знайомий зупинив його, пояснюючи: нехай робить що хоче. Якщо хтось побачить і скаже в поліції, що ви навіть лише шльопнули дитину, це може стати приводом аби забрати її з сім'ї. До речі, ми зараз маємо знайому родину віруючих, у яких через непорозуміння забрали дитину і віддали іншим людям. Ще дитину до 12 років не можна залишати одну. Як вдома, так і на вулиці. Чоловік поїхав забирати доньку зі школи і спізнився на 10 хвилин. Її вже забрав наш сусід. Він пояснив нам: якщо дитина на вулиці одна, її забере поліція, батьків оштрафують і винесуть попередження. Добре, що сусід забрав дитину і не «накапав»  у поліцію. Хоча міг це зробити».

Можливості медицини безмежні! Обмежені можливості пацієнтів
Кожний штат в Америці – своя маленька держава із своїми міні-законами. У штаті Джорджія тим, хто приїжджав сюди жити, раніше видавали «medicate» – страховку на здоров'я. За декілька років до приїзду Ірини та Віктора, її видачу відмінили.
– Ми розраховували, що матимемо медичну страховку, бо моя дочка часто хворіє, а лікувати її в Америці – дуже дорого. За пологи і післяпологове обстеження нам виставили рахунок на 13 тисяч доларів. Таких грошей у нас не було. До речі, коли нам виписували рахунок, то дивились не лише на нашу платоспроможність, але й на достаток тих, у кого ми зупинились. Інна, у якої ми мешкали, цим була дуже незадоволена». Щоб не розплачуватися за пологи, подружжя було змушене звернутись в одну із соціальних служб. Грошей з них не вирахували, але те, що вони не змогли самі розрахуватись за пологи, може позначитися на кредитній історії.
Медицина – одне з найдорожчих задоволень в Америці. Наприклад, звичайна пломба обійдеться у 50 доларів, запротезувати зуб у нелегального стоматолога – 2,5 тисячі доларів, а в легального – 5 тисяч. Ірина каже, що її американські знайомі позбавлятися від зубних проблем літають в сусідні країни – купити квитки виходить у декілька разів дешевше.
Консультація лікаря також виливається в копієчку: «Щоб звозити малюка до лікаря, чоловік відпрошується з роботи. При цьому він втрачає годину-дві робочого часу, тобто 30 доларів. Прийом лікаря коштує 65 доларів, за аналізи ми заплатили 30 доларів. Всього один візит обійшовся в 125 доларів. Якось ми спізнились до лікаря на 15 хвилин. Нас не прийняли: дорога, діти, і те, що ти спеціально відпрошувався з роботи, тут нікого не хвилює», – ділиться Ірина.
Із  серйозними проблемами, високою температурою лікар не приймає – вас відразу везуть до госпіталю. Скільки ви заплатите за вашу температуру – невідомо. «Якщо у вас не буде грошей на лікування, вам все одно допоможуть, але потім, щоб розрахуватись, вас можуть змусити навіть продати своє майно. І з вилучених, наприклад, за будинок грошей, вирахують необхідну суму», – каже Ірина.
Антибіотиків без рецепту лікаря ви не купите в жодній аптеці. «Тобто, щоразу, коли виникають проблеми, навіть якщо я знаю, що мені приймати, доводиться йти до лікаря, платити за візит, аби він виписав ліки».

Надкушені огірки можна повернути
Особливої уваги заслуговує американське ставлення до прав споживачів. Якщо ви зберегли чек, то будь-який куплений товар зможете повернути протягом трьох місяців (90 днів) з часу покупки. Купили туфлі, відламався каблук – повернули. Поносили куртку, набридла – повернули. Те саме стосується і продуктів. Якщо вас щось не влаштувало, то повернути можна і надкушений хліб, і відкриту банку огірків. Причому вартість товару повертається повністю.
– А їжа тут несмачна!, – скаржиться Ірина. – Яловичина пахне котами, свинина божевільно жирна, огірки схожі на кабачки, і хліб не такий... Хіба що стегенця такі як у нас.
Що стосується одягу, то якщо пощастить, можна і фірмову річ придбати зовсім не дорого: на товар, що полежав, знижують ціну.

«Оббиралівка» від 911
З американськими рятівниками по 911 поводитись потрібно обережно. Ірина каже, що їм розповіли про те, як одній пані, яка у дорозі відчула себе зле, викликали вертоліт служби порятунку. Чоловіку довелося рік чи два відпрацьовувати нездужання своє дружини.



 
0
Автор: mudraya
Теги:
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.

Информация

Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.


Вверх