Діти-індиго: феномен у вашій хаті

29.06.2006, 17:06 Просмотров: 2 460
Ваша дитина мудра не по роках і, як на ваш погляд, аж занадто самостійна? Придивіться до неї уважніше. Можливо, у вашій родині росте особливий малюк з гарною назвою „індиго”..

Учені стверджують, що останнім часом народжуються особливі діти. Це просвітлені маленькі мудреці, які з дитинства відрізняються могутньою інтуїцією. Екстрасенси стверджують, що ці діти мають ауру насиченого синього відтінку, тобто кольору індиго. У „аквамаринових” малюків інші функції внутрішніх органів, імунна система у декілька разів сильніша, ніж у звичайної людини, вони мають дещо змінену структуру ДНК. Пояснити цей феномен ніхто так і не зумів, а назва „діти-індиго” прижилася.
Поки вчені досліджують незвичайних малюків з усіх боків, свою думку про „фіалкових” дітей оприлюднили релігійні діячі. Вони в один голос стверджують, що ці діти – посланники Бога. Існує думка, що діти-індиго приходять для того, щоб урятувати світ. Виявляється, їх появу перебачили ще індійці майя. У їхньому пророцтві говориться, що в 2012 році відбудеться урочистий „великий перехід”. Його суть полягає в тому, що Сонце і Земля вишикуються в одну лінію з центром Галактики, і тривимірна модель світу перестане існувати. Люди почнуть жити у чотиривимірному просторі, хоча, можливо, це зможуть зробити тільки ті, чия свідомість „доросте”. Екстрасенси стверджують, що діти-індиго цього рівня вже досягли.
Ще 30 років тому про „фіалкових” дітей ніхто навіть не чув. У 70-х роках таких дітей народжувалося неймовірно мало. Ще через сторіччя вони складали 15 відсотків від загальної кількості дітей на планеті.  Наприкінці 90-х їх стало народжуватися більше, ніж середньостатистичних дітей. На думку багатьох дослідників, зараз 90 відсотків дітей молодших десяти років належать до групи індиго.
Психолог МПП „Віком” Крістіна Петриченко вважає, що поява таких особливих дітей має досить просте пояснення. „Подивіться, людство зробило величезний крок уперед, прогрес рухається надшвидкими темпами, –  розповідає вона. – Весь світ сприяє ранньому розвитку дітей”. Пані Петриченко стверджує, що і майбутні мами по-іншому ставляться до дитини, яка ще не з’явилась на світ, вони більш обізнані, досвідчені і починають виховувати малюка ще в утробі. „Через три тижні в ембріона починає формуватися нервова система, а на 50-ий день дитина вже відчуває те, що переживає мама, – пояснює Крістіна Петриченко. – Сучасні мами добре знають про це. Батьки починають спілкуватися з малюком, коли він ще „в животику”. Мама розповідає йому про світ навколо, про гарні місця, що вона бачить, про родичів і друзів, співає йому пісень”.
Як би там не було, а „фіалкові” дітки за інтелектуальними здібностями і пізнанням світу залишають своїх власних батьків, а тим паче – ровесників, далеко позаду. Причому самі діти прекрасно це усвідомлюють. Діти-індиго, як правило, надто чутливі, активні і неуважні, але вони мають особливі здібності і потребують нестандартних методів виховання. Психологи радять ставитися до них, як до дорослих, якого б віку вони не були.

А ваша дитина, часом, не індиго?
Придивіться уважно до свого чада. Цілком імовірно, що саме ви  – „щасливий власник” особливої дитини.
• Дослідників вражає цілком дорослий погляд немовляти. На відміну від інших малюків, які не можуть сфокусувати погляд, дитина-індиго дивиться вам просто у вічі і не по-дитячому пильно. „З першої хвилини появи на світ вони пізнають батьків і родичів, розрізняють обличчя і голоси, ніби ви вже сто років знайомі” – каже Крістіна Петриченко.
• У них висока самооцінка. Індиго відчувають, що вони „варті того, щоб тут бути” і дуже дивуються, якщо інші не розділяють цієї думки. Всі індиго живуть з відчуттям власної величності і поводять себе відповідно. У них немає абсолютних авторитетів, вони не вважають за потрібне пояснювати свої вчинки і визнають тільки свободу вибору. У них своє власне бачення світу і вони притримуються його за будь-яку ціну. „Діти-індиго чітко знають, чого вони хочуть, – стверджує Крістіна Петриченко. – Але ще краще вони знають, чого не хочуть”.
• Вони не виконують наказів і спілкуються з дорослими на рівних. Якщо індиго відчувають себе винними, то самі себе карають. „Цілком нормальна картина, коли таке „фіалкове” дитя скаже мамі: „Я сама знаю, що винна. Я вже стала у куток”,  розповідає – пані Петриченко. – І що ти з таким дитям зробиш?”
• Така дитина може погано навчатися в школі і вважатися „складним” підлітком, але тести і контрольні легко здає на „відмінно”.
• На жорсткі накази діти-індиго не реагують або бурхливо виявляють протест. Але якщо пояснити своє прохання, то виконують його старанно і охоче.
• Можуть повчати батьків і, як правило, дивують їх своєю життєвою мудрістю не по роках. „Діти-індиго нерідко примушують своїх батьків почувати себе дурниками,  –пояснює Крістіна Петриченко. – Вони задають такі розумні питання, що легко заганяють вас у тупик, і ви просто не знаєте, що відповісти”.
• Нерідко „аквамаринові” діти володіють яскраво вираженими екстрасенсорними здібностями.
• Не виносять нудьги і безглуздого очікування, наприклад, ненавидять стояти у чергах. Вони просто вищі за те, щоб виконувати звичайні дії чи притримуватися традицій. Якщо процес не вимагає творчого мислення, діти-індиго втрачають до нього будь-який інтерес.
• Займаються кількома справами одночасно.
• Надзвичайно легко справляються з технікою.
• Легко знаходять спільну мову з тваринами.
• Коли таку дитину не приймають, вона віддає перевагу самотності. Якщо „фіалкове” дитя знаходиться не в своєму колі, то здається відлюдькуватим. У випадку, коли поряд немає нікого з подібним способом мислення, вони „йдуть у себе”. Школа є для них дуже складною у соціальному плані.
• Вони намагаються все дослідити і вивчити самостійно. Полюбляють експериментувати. Занурюються в справу з головою, якщо вона приваблює.
• Вони бачать найкращі способи, як зробити будь-що і вдома, і в школі, тому їх сприймають як „чудеса системи”.
• Не соромляться сказати, якщо їм щось потрібно.

Ці діти не просто вундеркінди, маленькі генії чи „малюки-старички”. Це новий, особливий „підвид”. І що характерно, всі вони спеціалізуються в якій-небудь галузі знань.

Гуманісти
Покликання „аквамаринових” дітей цього типу – робота з людьми. Це майбутні лікарі, юристи, вчителі, політики, бізнесмени, діячі науки. У них тверді переконання. Вони дуже комунікабельні і здатні розговорити будь-кого. Фізично вони незграбні, можуть врізатися в стіни, не помічати порогів. Вони не розуміють, як можна грати з однією іграшкою. Ці діти дістають всі свої іграшки одразу і нерідко до жодної не торкаються. Примушувати їх наводити порядок – марна праця.

Концептуалісти
Це майбутні архітектори, інженери, дизайнери, астронавти, військові і мандрівники. Такі діти цілком занурюються у свої проекти. Ці діти мають гарну статуру. Вони – природжені лідери. В дитинстві об’єктом управління для хлопчиків стають мами, а для дівчаток – татусі. Якщо один з батьків іде, це стає чи не найбільшою трагедією в житті таких індиго. Ці „фіалкові” діти дуже схильні до поганих звичок, особливо у підлітковому періоді.

Художники
Індиго цього типу поки що рідко зустрічаються. Зазвичай вони мають легку статуру. До якої б сфери людської діяльності вони не подалися, завжди зберігають творчий підхід. У віці чотирьох-десяти років ці діти де тільки себе не пробують – відвідують гуртки, клуби, студії, малюють, співають, танцюють, грають у футбол і займаються боксом. Коли досягають підліткового віку, вони обирають якусь одну галузь і стають у ній майстрами.

Ті, що живуть у всіх вимірах
Ці „аквамаринові” дітки можуть бути страшними забіяками. Вони навіть не думають до когось чи чогось пристосовуватись. Вони знають все про все, з пелюшок повчають батьків і завжди все роблять самостійно. З таких дітей виростають видатні особи. Вони з тих, хто несе у світ нові філософії і релігії.

Як виховувати „фіалкове” дитя
Діти-індиго – це велике щастя і ще більший клопіт одночасно. Крістіна Петриченко радить виховувати їх дуже обережно. Звичайні методи тут не спрацюють.
• Поважайте точку зору дитини. Завжди надавайте їй можливість вибирати.
• Не примушуйте її робити те, чого вона не хоче. Все одно у вас нічого не вийде. З „фіалковим” дитям треба домовлятись. Завжди пояснюйте йому, чому ви даєте такі інструкції. При цьому вслухайтесь у свої слова: чи не звучать вони на кшталт „Я кажу, значить, так треба”. Якщо так, то поверніться до початку і перефразуйте свої інструкції. Дитина поважатиме вас за це. Індиго завжди аналізують інструкції, перш ніж взятися за виконання.  Якщо віддавати накази диктаторським тоном, то „аквамаринові” нащадки просто відмежуються від вас. Вони не будуть слухатися, а навпаки, ще й знайдуть купу причин, чому це погано. „Будь-які діти швидко накоплюють негатив, – пояснює Крістіна Петриченко. – А діти-індиго – тим більше. Вони копіюють манеру спілкування дорослих, тому не дивуйтесь, якщо ваше чадо почне чинити з вами так, як ви поводитеся з ним. А що, вам можна, а йому ні? Будь-яка агресія викличе в ньому аналогічну хвилю жорстокості ”. Завойовуйте їхню довіру чесно. Зробіть їх партнерами в їх власному вихованні.
• Ніколи не принижуйте. Уникайте критики. Завжди давайте „фіалковій” дитині зрозуміти, що ви підтримуєте її. Вона буде прислухатись до ваших слів і ще не раз здивує. Не примушуйте дитину робити будь-що, дозвольте їй діяти з натхненням.
• Поки дитина маленька, пояснюйте їй свої вчинки, чому і як ви це робите. Це вимагає неймовірного терпіння, але таким чином вона почне вас розуміти і поважати. Спілкування з дитиною-індиго дуже нелегке, але неймовірно цікаве.
• Не кажіть дитині-індиго, хто вона зараз чи ким вона буде у майбутньому. Вона знає це краще за вас. Дозвольте їй вирішувати, не примушуйте продовжувати вашу династію, не залучайте до сімейного бізнесу тільки тому, що ваша сім’я робила це з покоління в покоління. Ця дитина глуха до подібних аргументів.
• Визначайте для „аквамаринових” дітей межі дозволеного, але зберігайте при цьому творчий підхід до виховання. „Добре показувати все на прикладі, – рекомендує пані Петриченко. – Кричати „Не дражни кицю, а то вкусить!” – безглуздо. Або докладно поясніть, або нехай таки киця цапне. Вдруге пояснювати не доведеться”. Дозвольте дитині самій встановити для себе рамки – при підтримці дорослих вони охоче на це йдуть.
• Давайте вихід безмежній фізичній енергії свого особливого чада.
• Спілкуйтеся з дитиною на рівних, але не покладайте на неї „дорослі” обов’язки. Не спілкуйтеся з нею зверхньо. Проявляйте до них не менше поваги, ніж до старших членів сім’ї. Якщо ви кажете, що любите свою дитину, але ставитесь до неї зневажливо, вона ні за які гроші вам не повірить.
• Слухайте своє „фіалкове” чадо! Вони знають стільки, скільки вам і не снилося.

Дітей потрібно просто любити. Не так вже й важливо, індиго росте у родині, чи ні,  якщо батьки впевнені, що їхня дитина неповторна, найрозумніша та найталановитіша. Якщо сприймати своє чадо таким, воно обов’язково виявить всі ці якості.



 
0
Автор: editor
Теги:
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.

Информация

Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.


Вверх