Скромний міліцейський бізнес або Генерал та його роль в квартирному питанні

8.06.2006, 16:06 Просмотров: 1 494
Громадяни стоять у черзі на квартиру по п’ятнадцять років. Звісно, їх цікавить, як можна отримати трикімнатну квартиру за півроку? “ТелеграфЪ” це теж зацікавило..
Мал. Дмитра БАБЦЯ

Міліціонери до газет звертаються дуже рідко – все-таки вони більше звикли допитувати, аніж доповідати. Але цього разу до редакції звернулося аж два офіцери міліції одразу. Їх цікавило однакове питання: “От поясніть мені, як це  людина отримує трикімнатну квартиру, прослуживши в Кременчуці якихось півроку? А я стою на черзі ...надцять років, вислугу маю ...надцять років, а квартири і досі нема?! Та й чи буде?!! (термін вислуги та перебування на черзі не вказаний на прохання респондентів).
Ну, якщо офіцер міліції не знає, яким чином  його колега  отримує за півроку квартиру, журналісту ще складніше про це дізнатися.  Але  треба було, то й дізналися. Картина вийшла невесела – житлом міліціонерів не балують.  На черзі у міському управлінні стоїть 95 правоохоронців.  У 2004-му році жоден міліціонер житла в Кременчуці не отримав. У 2005-му отримали  п’ятеро – Бенза, Криворучко, Палій, Петришин та Шутяк.  Бенза та Криворучко служать в Кременчуці давно. Старшина  Бенза простояв на черзі близько 20-ти років, весь цей час жив з сім’єю у малосімейці. Помічник чергового Криворучко теж вистояв у черзі близько 15-ти років. А ось  офіцери Палій, Петришин та Шутяк і року ще в Кременчуці не відслужили – прибули до міста 25 липня 2005 року, після ротації командного складу Кременчуцького управління внутрішніх справ. Масова ротація тоді пройшла у зв’язку з новими революційними віяннями – революційний міністр МВС пан Луценко вирішив перетасувати “колоду” – поперекидати міліцейських  керівників з насиджених місць на нові. Вважалося, що це сприятиме  боротьбі з корупцією.  Відповідно, до обласного управління внутрішніх справ прийшов новий начальник – генерал-майор Керницький. А за ним  прийшли його  люди.
 
“Пришел, увидел, получил”
Полковник  Шутяк  прибув з Донеччини. Прослужив у Кременчуці менше семи місяців.  За цей час встиг отримати квартиру, і відбув до Києва.
Підполковник Палій та майор Петришин затримались у Кременчуці трохи довше – вони й зараз тут. Квартири теж отримали на диво швидко. По прибутті на місце служби їм виділили (рішення міськвиконкому № 1157 від 05.12.2005)  по трикімнатній службовій квартирі у новому будинку на Молодіжному.
А вже через два місяці – 17.02.2006 р. - міськвиконком виніс рішення про зняття з квартир офіцерів  грифу “службова”, і видачу їм ордерів, як наймачам житлових приміщень. Звісно, міськвиконком прийняв таке рішення не за власною ініціативою, а за поданням міліцейського керівництва.   Тому “ТелеграфЪ” звернувся до начальника Кременчуцького міського управління внутрішніх справ полковника  Овчаренка з дещо наївним запитанням: на якій підставі офіцери отримали не просто службове, а власне житло за такий короткий термін? Товариш полковник відповів: “Так, це я підписував клопотання про виділення житла. І я жодному  своєму офіцеру не відмовив би у такому клопотанні – люди мають десь жити. Але рішення приймав не я, я лише подав клопотання обласному керівництву. Рішення про виділення квартир прийняв начальник обласного управління генерал-майор міліції Керницький”.  Полковник також повідомив, що в наказах про призначення обох офіцерів – Палія та Петришина – був пункт – “мають право на позачергове отримання житла”. Накази також підписані генерал-майором Керницьким.
Нас одразу зацікавило, про яке житло йде мова в наказі?  Про службове чи приватне? Полковник Овчаренко пояснив, що тип житла у наказі не вказаний. На  нашу думку, це перша можливість для маніпуляцій з житлом.
Також нас зацікавило, чи мають офіцери, які отримали трикімнатні квартири в Кременчуці, інше житло там, звідки  вони прибули?  Полковник Овчаренко доповів, що це питання керівництво не з’ясовувало. Як нам здається, це друга можливість для маніпуляцій з житлом. Адже офіцер – маючи вже власну квартиру в іншому місті – другу квартиру – кременчуцьку – може  здати, продати або оформити на когось з родичів. І заробити таким чином коштів за рахунок “наївного” МВС, яке роздає службові  квартири бажаючим. Але для цього вже потрібні добрі стосунки з генералом.

Чому приватизували службове житло?
Врешті ми спробували з’ясувати, на якій підставі взагалі зняли гриф “службові” з квартир вищезгаданих офіцерів?  Відповідь  отримали вражаючу. Генерал-майор Керницький у своєму клопотанні до кременчуцького квартирного управління  просив зняти з квартир  гриф “службові” тому, “що необхідність в їх користуванні відпала”, а також тому, що відселити офіцерів Палія та Петришина з сім’ями із службових квартир з наданням іншого упорядкованого приміщення немає можливості. Ого!
Ми знову кинулись до начальника Кременчуцького управління УМВС полковника Овчаренка – з запитанням: а що, кременчуцькому управлінню вже не потрібні службові  квартири, і необхідність в їх використанні відпала?! Тоді чому міліціонери скаржаться, що їм жити ніде? А навіщо відселяти офіцерів Палія та Петришина, якщо вони вже живуть у трикімнатних квартирах? І нікуди поки не їдуть?  Що взагалі за дивна така мотивація для отримання квартир?
Полковник Овчаренко – як офіцер, який знає і шанує субординацію – стримано нам відповів, що не може роз’яснювати та коментувати тексти вищого за званням – генерал-майора. Та ми й самі це знаємо. Але генерал-майор відбув боротися з корупцією в Одеській області, і його мобільні телефони мовчать.
А хитро закручений сюжет, правда? Віддати офіцерам службові квартири, яких і так не вистачає, тому, що необхідність їх використання раптом відпала. Міліцейські генерали свою справу знають.

Закон, як дишло
Отже, товариші офіцери за півроку отримали по власній трикімнатній квартирі. Щоправда, ст. 125  Житлового кодексу України вказує, що виселити зі службового житла без надання іншого не можна лише тих, хто пропрацював в установі, що надала житло, не менше десяти років. Офіцери ж прослужили півроку. Але тут маємо наочний приклад приказки – “закон, як дишло – як повернеш, так і вийшло”.  За логікою, установа, яка надала офіцерам житло – кременчуцьке управління УМВС, і тоді вони не прослужили в ньому десять років. Але установою, що надала житло, можна вважати і власне МВС – і тоді офіцери мають обов’язкові десять років вислуги.  А ось що у даному випадку  вважати установою, вирішує, схоже,  знову-таки генерал-майор.
Врешті, нічого страшного не сталося. Приїхали до Кременчука два офіцери, аби боротися з корупцією та поліпшувати роботу правоохоронних органів на місцях. Отримали за півроку на цих “місцях” по трикімнатній квартирі. Приватизували їх (лист КП “Квартирне управління” № 01-37/2529). У міліцейських колах ходять уперті чутки, що один з офіцерів вже продав свою квартиру. Але коли “ТелеграфЪ” запитав  самого офіцера, чи продав він вчорашню службову квартиру, той  категорично відповів: “Ні!”
А навіть, якщо продав, і поїде служити далі – за генерал-майором -  не пустий, а з 27-30 тисячами доларів, хто в нього кине за це камінь? Хіба що той, хто простояв у черзі п’ятнадцять років, і все ще не отримав житла.



 
0
Теги:
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.


Вверх