Народи третього – врятуй Батьківщину!

18.05.2006, 15:05 Просмотров: 925
Демографічна яма 90-х – 2000 років “паровозом” потягла за собою низку проблем. Можливо, за три роки у деяких школах не буде десятих класів, вузам не вистачатиме випускників, а пенсійна система опиниться у критичному стані..

Нас уже навіть не 47 мільйонів. За останніми статистичними даними, за останній місяць населення України скоротилось на 30 тисяч і на кілька тисяч не дотягує до цифри 47. За роки незалежності кількість немовлят у Кременчуці зменшилась десь на 20-25%. Якщо в пік народжуваності –  у 1988 році, народжувалося близько трьох тисяч дітей, то у 2000-му році – вдвічі менше. У 90-х на початку 2000-го років утворилась демографічна яма. Тепер вона починає нагадувати про себе, створюючи проблеми для шкіл, вузів, системи пенсійного забезпечення та подальшого відтворення українців…

“Демографічну яму ми будемо вирівнювати років тридцять”

Щоб розібратись у причинах демографічної кризи та дізнатись про тенденції народжуваності, “ТелеграфЪ» звернувся до головного лікара міського пологового будинку Ярослава Прокопчука.
– Ярославе Дмитровичу, які причини виникнення демографічної кризи?
– Насамперед, це жебрацьке існування після розпаду СРСР. За радянських часів у людей ще була якась надія на державу. Але після розпаду виявилось, що порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих. Економічні кризи, спади, інфляції – все це відбилось на народжуваності. Людина не могла дозволити собі виховати дві-три дитини. У цей час населення рятувалось, як могло, тому людям було не до відтворення потомства.
– Які наслідки демографічної кризи?
– За шість-сім років після її виникнення, школи почали не дораховуватись щорічно 1200-1500 учнів. Це призвело до проблем у системі освіти, до старіння населення. І, звичайно ж, це відіб’ється на трудових ресурсах.
– Яка зараз тенденція народжуваності дітей в Україні?
– Зараз народжуваність збільшується і кількісно, і якісно – на світ з'являється більше здорових малюків. Кількість новонароджених поступово почала збільшуватись з 2002 року. Тепер вона щорічно зростає десь на 100-120 немовлят. До того ж, порівняно із 2000-роком у 2,5 рази зменшилась кількість абортів. І якщо минулі роки у нас було 30-40 відмовних дітей, то зараз це одиниці. Велику роль, на мою думку, зіграла допомога при народженні дитини у 8,5 тисяч. Ми одразу побачили, що у жіночих консультаціях з’явилось десь на 500 вагітних жінок більше.
– Проблема низької народжуванності може незабаром повернутись?
– Так. Я думаю, що демографічну яму тих років ми будемо вирівнювати років тридцять. Бо діти, народжені у 90-х роках, незабаром стануть батьками. А їх чисельність невелика, тому народжуваність може знову піти на спад. Для нормального розвитку суспільства потрібно, щоб кожна родина виховувала як мінімум три дитини.
– Чи вирішує збільшення народжуванності демографічну проблему?
– Ні, бо смертність все одно залишається високою. Нам потрібно вирівняти обидва показники. Середній рік смертності для чоловіків в країні складає 59 років, а для жінок – 62. Це на десять років менше, ніж у європейських країнах. Серед всіх померлих десь 34% населення – люди працездатного віку. Я думаю, якщо ми не зменшимо показник смертності, нас не врятує навіть „три дитини в кожну родину».

«За три-чотири роки в деяких школах взагалі не буде 10-11-х класів»

Діти, народжені у “демографічній ямі”, підросли та пішли до школи. І... потягнули із собою в “яму” вчителів та систему освіти. Адже, якщо школи не набирають класи, у вчителів зменшується навантаження. Тож доводиться прилаштовуватись, аби втримати рівень заробітної плати. Ситуація в районах схожа: через три роки виникнуть проблеми із набором десятикласників. Ще декілька проблемних хвиль років через десять принесуть із собою учні початкових класів. Ось що думають з цього приводу у районних відділах освіти.

Головний  спеціаліст відділу освіти Автозаводського району Валентина Шендрик
– Чи існує тенденція до зменшення кількості учнів?
– Так, щорічно зменшується кількість першокласників. Цього навчального року їх у нас майже на двісті чоловік менше. Через це деяким вчителям ми пропонуємо звільнятись. Минулого року були такі випадки. Яка картина буде в новому навчальному році ми побачимо десь наприкінці літа. Зараз ми намагаємось набрати 41 перший клас, але чи вдасться нам це зробити, поки що не знаю.
– А як щодо старшокласників?
– Ми бачимо, що кількість десятих класів поступово зменшується. Поки що великого зменшення немає, але до цього йде. А якщо ми набираємо менше десятих класів – “летять” ставки вчителів. Проблеми виникнуть через три роки, коли нинішні „шестиклашки” перейдуть у десятий клас. Їх набрали чоловік на триста менше. А приблизно через десять років піде друга хвиля – позначиться недобір „першоклашок”. Але хоча б по одному десятому класу ми плануємо відкрити у всіх школах району.

Завідувач відділу освіти Крюківського району Валерій Лобода
– Коли на вашу думку виникнуть найбільші проблеми?
– Думаю, у 2010 році. У новому навчальному році у нас буде близько 600 семикласників. Це на 350 учнів менше, ніж навчається у восьмих та дев’ятих класах. Коли ці семикласники перейдуть у десятий клас, ми не доберемо класів десять. Тому не виключено, що за три-чотири роки у деяких школах району не буде десятих-одинадцятих класів. Через це виникнуть проблеми із навантаженням для вчителів.
– Чому дефіцит учнів найгостріше відчувається у старших класах?
– В десятих-одинадцятих класах більше навантаження на вчителів, ніж в інших класах.
– Що ви робите, якщо зменшується навантаження?
– Намагаємось «довантажити» людей. За законом, ми зобов’язані дати вчителю ставку – 18 годин на тиждень. Якщо вчитель «недобирає» ставку, ми пропонуємо йому читати інші предмети. Окрім того, існують факультативи. Часто вчителі працюють за сумісництвом у кількох школах одразу. Пенсіонерам ми даємо менше годин, з урахуванням того, що вони отримують пенсію. Для вчителів намагаємось створити такі умови, щоб вони працювали в одну зміну, і могли ще десь підробити. Середнє навантаженя по району зараз 17-17,5 годин на тиждень.
– Але ж якщо вчитель не фахівець у тій галузі, яку він викладає, він не може дати учням якісні знання…
– Так, я згоден. Але головне для нас – зберегти людей.

Вузи будуть боротись за студентів

Демографічний “паровозик” зачепить згодом і вищі навчальні заклади.  Якщо раніше студенти шукали вуз, то за 3-4 роки все буде навпаки. Може погіршитись і фінансове становище комерційних вузів, вважає проректор з науково-педагогічної роботи та економіки Кременчуцького державного політехнічного університету Володимир Усатюк.
– Чи очікуєте ви, що кількість абітурієнтів зменшиться?

– Так, бо зменшується кількість випусників шкіл. Ця проблема загальна для вузів по всій Україні. Але поки що конкретних цифр, за цей рік навести не можна, бо приймальна кампанія триває лише місяць.
– Чи несе демографічна яма загрозу для існування вузів?
– Студенти завжди підуть навчатись за рахунок бюджету. Тому у державних вузів навряд чи виникнуть проблеми із вступниками. Але вони можуть виникнути у комерційних навчальних закладів, бо їм буде важче конкурувати на ринку. Думаю, що вузам доведеться боротись за своїх студентів.
– Чи вплине зменшення кількості студентів на фінансове становище вузів?
– Фінансування може зменшитись, бо за навчання бюджетників держава дає кошти лише заробітну плату викладачів, на стипендію і частково на комунальні послуги. Всі інші витрати – за рахунок 'платників'. Якщо їх стане менше, зменшиться і бюджетний фонд вузу.
– Чи знизяться вимоги до абітурієнтів?
– Ні, адже буде змінено саму систему вступу до вузу. Випускник школи проходить  зовнішнє тестування, отримує оцінки і подає їх до вузу. А у вищому навчальному закладі просто проводиться конкурс на зарахування, відповідно до цих оцінок.
– Чи може дефіцит студентів призвести до скорочення викладачів?
– Я не думаю, що будуть скорочення. У лютому цього року прийняті зміни до Закону України «Про вищу освіту», які, зокрема, передбачають зменшення обсягу навантаження на працівників в одній ставці. Але все одно воно залишається одним з найбільших у світі.

«Один працюючий годує чотирьох пенсіонерів»

В основі системи пенсійного забезпечення лежить принцип утримання старшого покоління молодим. Ярослав Прокопчук каже, що якщо раніше один працююючий годував одного пенсіонера, то нині годує чотирьох. А все через те, що кількість працездатного населення зменшилась. Минулого року в інтерв’ю “Телеграфу” (№25, 2005 рік) цього питання торкався кандидат економічних наук харків’янин Борис Юровський. «Раніше кількість працюючих набагато перевищувала кількість пенсіонерів. Після Другої світової війни народжуваність “злетіла”, виник демографічний вибух, чи, як кажуть в США, бебі-бум. Бебі-бумери почали трудову діяльність в 60-70-х роках. Малочисельне покоління пенсіонерів 60-80-х років утримувати було не важко. Проблеми почали з’являтись в 90-х, коли приріст працездатного населення почав знижуватись. Сьогодні ситуація як ніколи серйозна. Але основні проблеми почнуться з 2010 року, коли пенсійного віку досягнуть жінки 1948-1952 років народження і виходити на пенсію почнуть чоловіки', – каже Борис Юровський.



 
0
Автор: mudraya
Теги:
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.


Вверх