Сімейна криза? Переживемо!

12.05.2006, 17:05 Просмотров: 2 105
Словосполучення „сімейна криза” звучить, як мінімум, тривожно. Здається, що ті двоє, що її зараз переживають, мають намір найближчим часом розбігтися. Насправді, розлучення – це крайнощі. Будь-яку кризу можна подолати.

Уникнути криз неможливо. Виявляється, вони „закладені” в алгоритмі існування сім’ї. Мало того, як стверджує психолог МПП „Віком” Христина Петриченко, вони просто необхідні. Кризи розвивають особистість і допомогають набути нового досвіду. Чим його більше, тим успішніше особистість виходить із складних життєвих ситуацій. Так і в будь-якій сім’ї: пережили разом одну кризу – через другу пройти буде легше. Якщо сім’я кризи не долає, то вона просто не розвивається далі. Подружжя продовжуватиме жити разом, але конфлікти і взаємне незадоволення з часом нагадуватимуть „сніжний ком” – одне накладається на інше, і пішло-поїхало. Одного дня криза „спливе”, і подружжя розлучиться без видимих причин.
Шлюбів без проблем не існує. Над труднощами треба працювати. По суті шлюб – це та ж робота, але без вихідних і відпусток, тож якщо вже побралися, то доведеться попотіти. На кризи необхідно реагувати адекватно – всі сімейні пари через це проходять. Врешті решт, психологи стверджують, що такі ситуації тільки роблять подружжя міцнішим.
Причин для сімейних криз може бути безліч: аборт, проблеми з житлом, втрата роботи чи, навпаки, кар’єрне зростання, втручання у відносити батьків чоловіка чи жінки, хвороба, тощо. Такі ситуації передбачити неможливо. Проте існують кризи закономірні – вони виникають на певних етапах розвитку сімейних відносин.

Побутова криза
Перша стадія будь-яких відносин – закоханість. Вона завжди суповоджується ідеалізацією партнера і триває порівняно недовго. Результатом цього етапу стає рішення пари жити разом. Принципово важливо те, що тепер чоловік і жінка не зустрічатимуться, коли того побажають, а будуть постійно бачити один одного. Доведеться спілкуватися тоді, коли вони не в настрої, втомлені, хворі, зовсім не налаштовані на флірт тощо. Окрім того, подружжя може зіткнутись з цілим рядом проблем. Серед можливих розходжень між партнерами Христина Петриченко називає різний ритм життя (сова і жайворонок), різний сімейний і господарський уклад їхніх сімей, різниця культурного рівня, освіти і поглядів на майбутнє подружнє життя. Молодятам доведеться вчитися планувати бюджет, розподіляти обов’язки, по-іншому проводити спільне сімейне дозвілля. Труднощі навалюються всі одночасно, партнери не знають, за що хапатися, виникають побутові сварки, росте незадоволення. „На цьому етапі сімейні зв’язки ще не усталились, дітей, як правило, ще немає, – зазначає  пані Петриченко. –  Тому найочевиднішим рішенням на стадії „притирки” видається розлучення”. Як свідчить статистика, більшість шлюбів розпадається саме на другому році спільного життя. Молодята не бажають долати перешкоди власних конфліктів і миритися з недоліками один одного. Але якщо подружжя все-таки долає першу кризу, то шанси, що воно відсвяткує золоте весілля, збільшуються у декілька разів.

Народження первістка
Як правило, друга криза припадає на третій-четвертий рік подружнього життя, коли пара приймає рішення народити дитину. І ось та маленька людинка, яку батьки так чекали, перевертає їх світ з ніг на голову. „Дитина „збиває” вже усталений розподіл обов’язків, – розповідає пані Петриченко. – Подружжя вже звикло жити вдвох, а тут з’являється ще один член сім’ї. Не виключено, що один з партнерів почне ревнувати до дитини, адже тепер увага другої половини дістається не лише йому”.
На цьому етапі сімейного життя також з’являється розбіжність у розвитку партнерів. Жінка йде у декретну відпустку у той час, коли чоловік заробляє гроші і підкорює кар’єрні вершини. Жінка все більше звикає до господарства, а чоловік, навпаки, віддаляється від нього. Він починає сприймати її, як матір своєї дитини, а не як партнера. Жінка, в свою чергу, заспокоюється, адже її біологічні цілі – знайти гідного чоловіка і народити потомство – досягнуті. А в чоловіка все тільки починається, він тільки доторкнувся до того, про що мріяв. В результаті маємо серйозну проблему віддалення партнерів.
Компроміс знайти можна. Чоловікові слід більше уваги приділяти сім’ї. Жінка має попрацювати у двох напрямках: слідкувати за собою і розвиватися як особистість. Важливо, щоб партнери усвідомлювали можливість виникнення такої кризи і спільними зусиллями не давали  ситуації поглиблюватися. Більшості пар це насправді вдається. Христина Петриченко зазначає, що ця криза, порівняно з іншими, минає гладко – процент розлучень у цей період зовсім незначний.

Звичка
Криза „звички” спіткає партнерів на сьомому-десятому році сімейного життя. Діти підросли і вже не вимагають постійного піклування. Якщо дітей немає, то подружжя захоплене кар’єрою. Все вже „устаканилося”. Пристрасть минула. Партнери не соромляться одне одного, чоловік вивчив жінку „напам’ять”. У сексуальному житті – повний штиль, партнери стають друзями. Саме в цей період вони все частіше фліртують „на стороні”, таким чином стверджуючись. „Партнери бажають нових вражень,  – каже пані Петриченко. – Хочеться вогника і гострих відчуттів”. Така криза лише засвідчує, що сімейним відносинам необхідна „встряска”. Саме час дивувати один одного, готувати приємні сюрпризи, спробувати те, що раніше не доводилось. Як не дивно, шлюби на цій стадії розпадаються дуже рідко – подружжю стає дещо нудно разом, але партнери не вважають це серйозною підставою для розірвання стосунків.

Криза „середнього віку”
20 років сімейного життя припадає на кризу „середнього віку” у партнерів. Більшість проблем на цьому етапі створюють саме чоловіки. „Це той період, який прийнято у народі називати „біс у ребро”, – каже Христина Петриченко. Чоловік все частіше замислюється над питанням „А чого я досяг?”, підбиває підсумки і переосмислює своє життя. Йому здається, що він ще „мужчина ого-го”, сповнений сил і енергії. Чоловік прискіпливо оцінює жінку поряд (особливо, якщо вона домогосподарка) і починає подумувати „А чи не змінити її на нову?”. Причому стосунки в сім’ї на цей момент можуть бути геть поганими і „запущеними”, а можуть бути і нормальними. Останнє не заважає йому кардинально змінювати своє життя – збудувати нову сім’ю, знайти нове захоплення, змінити місце роботи, навіть народити дитину. ”Організм ніби підказує йому, що це останній шанс скочити на підніжку потягу, що відходить, – пояснює пані Петриченко. – Чоловік упевнений, що ще можна щось переграти”. Жінка, як правило, переживає цей період більш спокійно.
Багато сімей розпадаються саме на цьому етапі. Але при бажанні зберегти шлюб розлучення можна уникнути. „Терпіння, терпіння і ще раз терпіння” – це дивіз цього періоду” – наголошує Христина Петриченко. А ще радить зайняти свого чоловіка чимось „корисним” – новим хобі, подорожами – будь-чим, аби він був „при ділі”. Жінка не повинна віддалятися від свого обранця, підтримувати його, намагатися бачити світ його очима. Потрібно розуміти, що прекрасні стосунки – це плід посиленої фізичної та психологічної праці. Якщо жінка докладає зусиль для збереження стосунків, то в чоловіка ніколи не виникатиме думка про те, що його сім’я в іншому місці.

Криза „виходу на пенсію”
Тим сімейним парам, які благополучно здолали біса, що штрикав чоловіка під ребро і спонукав до необдуманих вчинків, рано полегшено зітхати. Незабаром сім’ю зі стажем „накриє” нова криза. Цього разу остання. Вона спіткає подружжя на порозі виходу на пенсію. І чоловікові, і жінці на роботу вже ходити не треба – доведеться весь вільний час проводити вдома удвох, а вони вже встигли від цього відвикнути. Саме на цьому етапі, як не дивно, приходить рішення подати на розлучення. „Діти вже дорослі, піклуватися про них не треба, нарешті можна пожити в своє задоволення, – пояснює Христина Петриченко. – Зникає  поняття „треба”, натомість з’являється слово „хочу”. Найчастіше ініціатором розлучення на цій стадії стає жінка – втома від постійного піклування про чоловіка дає про себе знати.
Для того, щоб уникнути „пенсійного” розлучення, необхідно почати цінувати одне одного, якщо так і не навчилися робити цього раніше. Варто заново розставити пріоритети – якщо діти вже не потребують уваги, то більшість дідусів і бабусь знаходять щастя у спілкування з онуками. Можливо, треба знайти спільне заняття, яке б захопило обох – спільні прогулянки, екскурсії, риболовля, піклування про чотирилапих улюбленців тощо. На вільний час можна подивитися з іншого боку – він з’явився для тих речей, на які раніше його катастрофічно не вистачало. Наприклад, на Заході пенсіонери з виходом на пенсію починають подорожувати.
Неможливого для двох у шлюбі не існує, якщо, звісно, є кохання і бажання дожити до старості удвох і посивіти разом. Попрацювати доведеться – це факт, але, як відомо, „без труда...”


Найтяжчі випробування для шлюбів – побутова криза та криза середнього віку. Більшість розлучень припадає саме на ці етапи подружнього життя.

У більшості випадків ініціаторами розлучення виступають жінки, бо переконані, що „не пропадуть”. Чоловіки тягнуть до останнього – беруть верх лінощі і небажання змінювати звичний уклад життя.


Заповіді сімейного життя кризам назло:
• Довіряти один одному. Будь-який шлюб засновується на довірі.
• Терпіння. І ще раз терпіння.
• Приймати партнера таким, який він є. Миритися з недоліками, а достоїнства сприймати, як ще один привід пишатися своєю другою половинкою.
• Працювати. У буквальному сенсі. Коли людина працює, у неї немає часу з’ясовувати стосунки чи „пиляти” партнера через дрібниці.
• Партнерів має щось об’єднувати – спільне хобі, друзі, відпочинок удвох. Періодично дітей корисно залишити на бабусь і дідусів і присвячувати вільний час тільки один одному. Вирушайте у подорож, ідіть до сауни, на більярд, на прогулянку в сусідній парк, врешті-решт, аби разом.
• Кожна сім’я повинна мати свої традиції. Це не лише весело, а й корисно. Хіба подружжю до сварки, коли через годину рідня збереться на щорічні  посиденьки на честь першого дня зими чи свята літнього сонцестояння.
• Дивувати один одного.
• Слідкувати за собою і постійно розвиватися. Розслаблятися заборонено.



 
0
Автор: editor
Теги:
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.


Вверх