«А правда, що раніше росіяни були добрими?»

Роман Бутрімов працює інженером-конструктором, а свій вільний час витрачає на допомогу, яким займався ще до початку війни, але зараз допомагає більше військовим. Роман працює самотужки, але навколо нього формується команда з небайдужих людей. Допомагає подруга Аліса, яка організувала курси з медичної допомоги, допомагають дівчата з ательє для пошиття одягу, які шиють для військових балаклави та різні підсумки.

Про мотивацію

Беру її від друзів та самих же бійців. Приємно, коли хлопці телефонують і дякують за допомогу. Розповідав один боєць, який після поранення лежав у харківському госпіталі, що аптечка, в якій знаходилося знеболювальне та ІПП, врятувала йому життя.

Серед інших волонтерів, наприклад, кременчужанка Марина, яка написала близько 70 листів різним бійцям – це реальна підтримка хлопцям.

Про гроші для закупівлі амуніції

Це найпроблематичніше питання. Звертаюсь до небайдужих людей, розповідаю новини з лінії вогню. Останнім часом бачимо, що люди виснажені не лише морально, а й матеріально. Та частенько приносять мені уже куплені медикаменти. Деякі люди заздалегідь питають – які ліки краще купити.

Добре, що вийшов на зв’язок з польовим медиком і він передав список необхідного для бійців. Потім із цим списком ми пройшлися по аптеках з проханням допомогти. Порівняли ціни в аптеках - у деяких нам запропонували 10% знижку.

Про найважче у роботі

Гроші б поставив на третє місце. Найважче - місцеві сепаратисти, я намагаюсь не звертати на них увагу, але дуже важко. На другому місці – людська байдужість. Деякі люди до сих пір вважають, що АТО в Україні немає, воно десь там, на Донбасі.

Є багато людей, які дотримуються інших поглядів. Добре, що у людини є своя точка зору. Найгірше, коли людині байдуже до того, що її оточує, у таких аргумент - у нас не стріляють, ось і добре.

Спілкуючись з іншими людьми, погоджуюся з їхніми аргументами щодо ведення бойових дій. Але у військовий час вважаю недоцільним обговорювати дії держави. Тобто спочатку вирішимо, що робити, а хто винен, розберемося згодом. Коли бачу, що відбувається у зоні АТО, а там усе не так добре, як хотілося б, то заспокоююсь і повторюю: «Тихо, без паніки - працює механіка».

Також важко працювати з дітьми. Вони хоч і маленькі, але все розуміють. Один із хлопців мене запитав: «А правда, що раніше росіяни були добрими?», а дівчинка з окупованої території порадила не спати біля вікна, адже можуть стріляти з ГРАДів.

Про риси характеру, якими має володіти волонтер

По-перше, він повинен бути не байдужим, до тієї ситуації, яка відбувається. Бути морально підготовленим до того, що не всі люди сприйматимуть вашу роботу. По-друге, доведеться дізнаватися щось нове, аналізувати цю всю інформацію, спокійно проаналізувати, навіщо ти це робиш.

Рано чи пізно людина повинна зробити свій вибір. Як казав мій товариш: «Ти вівця чи пастух?», або ти ходиш і чекаєш, або ти сам щось робиш.

Що запам’яталося найбільше

Коли відправляєш бійцям передачу, умовно у трьох коробках: медикаменти, амуніція та дитячі малюнки - вони одразу лізуть у третю. Дитячі малюнки і листи підтримають військових найбільше. Бо у більшості з бійців вдома їх чекають діти чи онуки. Ті всі рідні та близькі люди, заради яких вони боронять свою Країну.

Ще запам’яталося, коли були в медтехніці, купували хірургічне приладдя: нитку та голки, та нам необхідно було купити хірургічні зажими. Продавці нам шукали максимальні знижки. А вся черга затихла та почала слухати - для чого ми купуємо хірургічний інструмент. Одна бабуся із черги, яка стояла поруч, з гаманця, в якому було десь 5 грн, віддала 4 грн зі словами: «Якби я знала, що тут волонтери, я б ще взяла».

Ще один важливий момент. Повертаючись додому і не знаходячи підтримки, бійці «ламаються» морально, починають пиячити і проклинати світ, адже їх побратими гинуть, а нічого не змінюється. Тому необхідно підготувати волонтерів надавати першу психологічну допомогу, бо бійці самі за допомогою не звернуться, а для них волонтери як свої. А психологічна допомога - це тонка справа. Головне правило – Не зашкодити! А цьому краще навчитися у професійних психологів та тих, хто має такий досвід.

Хочу звернутися до читачів та тих людей, які знають мене особисто та допомагають.

Щиро дякую всім Вам. Бо без Вашої допомоги було б набагато важче. Завдяки Вам та Вашій допомозі ми намагаємося зберегти найцінніше – людське життя. Кожен із нас – маленька крапля, та разом – можемо створити океан.

Дякую Всім небайдужим. За нами правда. Україна - це наша рідна земля, ми тут народилися і будемо боротися за неї до кінця.