На що здатне тепло солдатських долонь: у Кременчуці відкрився благодійний ярмарок

4 січня у ЦБМ ім. Горького (вул. Соборна, 11) відкрився благодійний ярмарок «Тепло солдатських долонь», на якому, за символічну плату можна придбати малюнки, поробки, листівки, виготовлені кременчужанами-бійцями АТО на сеансах арт-терапії, під час проходження реабілітації в Кременчуцькому обласному госпіталі.

На ярмарку представлені просто неймовірної краси роботи і всі їх можна купити, при чому, тим самим допомогти бійцям. Товари на ярмарку не мають фіксованої ціни - віддаватимуть за скільки візьмете:), але навіть така дрібниця - уже величезна допомога.

На відкритті «ТелеграфЪ» поспілкувався з практичним психологом групи реабілітації при Кременчуцькому обласному госпіталі Валентиною Осадчою, яка розповіла нам про те, чим же бійці займаються на реабілітації, чому вона так їм необхідна і про те, які роботи представлені на ярмарку.

- У нашому місті проект стартував з початку грудня 2015 року, і уже другий рік у нас триває реабілітація воїнів АТО, говорить пані Валентина. - До неї входить соціалізація і психологічна реабілітація. Ми багато навчалися, вивчали досвід Балтії та Ізраїлю, і все це об'єднували саме в цих роботах. Це не конкретно мої заслуги, а робота цілої команди — нас 13 чоловік на чолі із начальником госпіталю Миколою Литвиненком: два психологи, три соціальні працівники, реабілітолог, арт-терапевт, ерготерапевт та інші.

За її словами, реабілітація необхідна не лише бійцям, але і їх сім'ям і навіть звичайному, мирному населенню!

- Перше, з чим ми зіткнулися в Україні — це проблема соціалізації воїнів, адже вони повертаються додому, але не повертаються з війни. Зараз, у час безробіття, коли вони не можуть нічого зробити руками, щоб перемкнутися, прибрати свою агресію, важливо їх соціалізувати. Ми працюємо таким чином і з його кошмарами, і з родиною, батьками, дітьми, з якими він не бачився довгий час, і відбувся своєрідний емоційний розрив, - пояснює Валентина Осадча. - І за допомогою багатьох-багатьох методик повертаємо солдата в мирне життя. Для цього використовуємо різні напрямки, приміром, ерготерапію, де солдат трудиться і бачить результати своєї роботи. З іншого боку, ми використовуємо також арт-терапію — це коли арт-терапевт навчає солдатів за допомогою пензля вийти на емоцію позитиву, спокійного сну, нормального спілкування з оточуючими. На сеанси арт-терапії ми запрошуємо не тільки солдатів, а і їх родини: дітей, мам, дружин... Приходять матері загиблих воїнів, приходять дружини тих, хто зараз воює... Адже допомога потрібна всім, навіть нам — мирним людям.

Солдати за рік проходять реабілітацію і по два, і по три рази — це надзвичайно довгий проект. У групі денного стаціонару знаходиться 15 чоловік, але є ще й ті, хто цілодобово лежить у госпіталі, і з ними також працюють спеціалісти.

- За минулий рік реабілітацію в нашому госпіталі пройшли близько 600 бійців, - говорить начальник Кременчуцького обласного госпіталю для інвалідів війни Микола Литвиненко. - Були хвилі мобілізації, і кожен потребував реабілітації. Також ми займалися лікуванням тих, хто отримав різного роду травми. До нас приїжджали хлопці і з Полтави, і з Дніпропетровська, і з Харкова.

Усі гроші, зібрані з продажу, будуть витрачені на придбання матеріалів для подальших занять арт-терапією, такою необхідною для душевного спокою наших захисників.

- Для того, щоб працювати, має бути якийсь матеріальний ресурс. Крім того, що нам увесь час допомагає керівництво, але це ж не закладено у якийсь кошторис. Ми прагнемо бути на самоокупності, - пояснила пані Валентина. - Дуже багато матеріалів, необхідних нам для терапії: пензлики, фарби, дерево, мольберти та таке інше. Був такий період, коли нам дуже допомагали волонтери, але ж нам хотілося показати воїнам, що вони можуть заробляти на життя своїми руками. Коли був великий ярмарок на День міста, там ми вперше виставили їх роботи і вперше солдати зі сторони побачили, що люди віддавали перевагу не роботам, написаним художниками, а саме малюнкам бійців. Це їх дуже здивувало. Благодійні внески за роботи клали у коробку, потім ми у кінці перерахували гроші і на всі закупили наперед матеріали. Ця виставка — це показник того, що ми піднімаємся.

Також вона розповіла нам історію створення деяких робіт:

- Коли до нас прийшли дітки з 23-ї школи, волонтери 7-ї школи, то перше, що нам сказали наші хлопці: “А як же ми їм віддячимо?”, - говорить психолог. - І от вони спеціально для школярів готували ось такий вічний календар. Після цієї виставки ми зробимо декілька таких календарів і подаруємо школам. Зразок календаря ми привезли з Балтії і вдосконалили його. Таким календарем можна користуватися у будь-який рік і використовувати як наглядний посібник у школі.

- Ми приготували також незвичайну карту України у техніці Петриківського розпису. Ми вивчали народні промисли Полтавщини і хотіли показати культуру нашої області. Цю карту ми поділили на 24 області, кожній з яких відповідає окремий малюнок. Хлопці спочатку тренувалися на чернетках, а потім кожен з них обирав собі область і переносив орнамент на карту — це була дуже складна і клопітка робота. Схожі карти ми також готуємо як подарунки для кількох шкіл.

- У нас були бійці, які лежали на стаціонарі, які самі знайшли в інтернеті креслення такого чудового півника і запропонували виготовити такого, щоб зайняти чимось вечори. З того, що я нарахувала, тут 51 деталь — дуже складна робота. Коли було закінчено роботу з деревом, працювати з цим півником почала наш арт-терапевт Зоряна Дашко, яка вигадала, як його із хлопцями розмалювати.

- Під час оформлення першого півника з'явився “апетит”, і вирішили ще одного півня зробити, уже більш практичного, в якому можна тримати цукерки чи печиво. Він теж зі столярної майстерні перейшов у кабінет арт-терапії.

- Курча... Ну, тут ми згадали, що “усе в житті починається з малого” і розвили цю тему — вийшло таке чудове курчатко. Багато було обговорень, як це все прикрашати, які тони обирати. В обговореннях брали участь як бійці, так і реабілітологи.

Крім найрізноманітніших поробок на ярмарку виставлені також фотографії, зроблені бійцями у зоні АТО.

Ті ж, хто має бажання допомогти не лише фінансово, під час ярмарку можуть долучитися до плетіння масксіток прямо у бібліотеці. Ніяких особливих навичок для цього не потрібно, але такі сітки рятують життя.

Ярмарок триватиме до 15 січня.