Непрохідність кишечнику - загроза життю вашої дитини

Дитячий хірург Кременчуцької дитячої лікарні Юрій Попенко розповів Телеграфу, що порушення режиму харчування: перегодовування, неправильне введення прикорму, харчові отруєння призводять до порушень роботи кишечнику.

- Багато хвороб дитини супроводжуються болями в животі. Одна з причин такого болю, яка найчастіше потребує негайної компетенції дитячого хірурга, - кишкова непрохідність. Це, як і гострий апендицит, про який ми розповідали в минулому номері газети, є загрозливим захворюванням черевної порожнини. Причина – утворення механічної перепони для нормального проходження їжі в шлунково-кишковому тракті. Необхідно нагадати, що поняття «шлунково-кишковий тракт» включає в себе, крім шлунку, кишечник і стравохід. Непрохідність може виникнути у будь-якій ділянці цього тракту – від стравоходу, до кінцевих відділів товстої кишки, - зауважив Юрій Попенко.

Існує дві форми кишкової непрохідності – вроджена і набута.

Вроджена непрохідність завжди зав’язана з вадами розвитку травного тракту і складає біля 30-ти відсотків у дітей. В більшості випадків ця форма захворювання встановлюється ще у пологовому будинку в перші години життя немовляти.

- При підозрі на вроджену кишкову непрохідність дитячий лікар пологового будинку, після консультації дитячого хірурга й огляду анестезіолога, направляє новонародженого в спеціалізований стаціонар дитячої хірургії. В спеціалізованому хірургічному стаціонарі дитину всебічно до обстежують і, при необхідності, оперують лікарі високої кваліфікації. Звичайно, в перший час після операції від батьків вимагається багато роботи, терпіння і виходжування хворої дитини. Але, після закінчення лікування, ці діти, як правило, розвиваються нормально. - розповів Юрій Попенко.

За словами лікаря, у деяких випадках прохідність кишково-шлункового тракту може бути порушена не повністю. Така патологія дозволяє кишково-шлунковому тракту деякий час функціювати без помітних відхилень від норми. Вона може проявитися тільки через декілька місяців, чи навіть, років після народження. Основними ознаками такої вади можуть бути часті блювання, болі в животі, неспокій, відставання у вазі. У таких випадках дитину треба обстежити в умовах стаціонару. Батьками, при уточненні діагнозу непрохідності кишечника, ні в якому разі не можна заперечувати проти операції, якщо її запропонує лікар.

На відміну від вродженої, набута кишкова непрохідність не є результатом яких би то не було вроджених захворювань кишково-шлункового тракту. Вона складає біля 70-ти відсотків всіх випадків кишкової непрохідності. Найбільш часто трапляються дві форми набутої кишкової непрохідності. Обидва ці захворювання перебігають у дітей доволі тяжко, викликають у їх організмі значні порушення і спричиняють багато страждань. Якщо вчасно не почати лікування, то наслідок хвороби може бути дуже сумним.

Інвагінація - захворювання, викликане заглибленням одної ділянки кишечнику в інший. При цьому відбувається повне перекриття просвіту кишечнику. До того ж, порушується прохідність кишкової маси, що викликає її застій в вище розташованих відділах шлунково-кишкового тракту.

У такому випадку, продукти розпаду починають інтенсивно потрапляти в кров, що веде до інтоксикації всього організму. Крім того, в ділянці інвагінації здавлюються стінки кишечнику і кровообіг в них порушується. В місці найбільшого здавлювання починається швидке омертвіння стінок кишки. Якщо не вжити термінових заходів на цьому етапі захворювання, то швидко розвинеться перитоніт, викликаний патогенними мікробами, що проникають через просвіт порушеної стінки кишки. В результаті багаторічних спостережень, лікарі дійшли висновку, що майже у 90% випадків інвагінація зустрічається у дітей, віком до року. Чим старша дитина, тим менше ризику виникнення у неї інвагінації. Це пояснюється незрілістю кишечнику у маленьких дітей. Причиною, яка спричиняє розвиток інвагінації може бути порушення режиму харчування: перегодовування, неправильне введення прикорму, харчові отруєння, які викликають бурхливу перистальтику кишечнику. у старших дітей це захворювання, як правило, провокується органічним захворюванням кишечнику. Це – поліпи, пухлини, інфекційні захворювання.

Інвагінація, зазвичай, починається гостро. Раптом, тільки-но здорова дитини починає кричати, плакати, займає вимушене положення, підтягуючи ноги до живота. На обличчі з'являється гримаса болю. Болі в животі нападоподібні. Різко неспокійна під час нападу дитина в проміжках між ними затихає, заспокоюється. Поступово напади стають все частішими. Майже одночасно з першим нападом болю у дитини буває блювота (один-два рази). Надалі, якщо захворювання заходить далеко і настає омертвіння ділянки кишки з розвитком перитоніту, блювота стає частішою в силу інтоксикації організму. Важливо зазначити, що інвагінація починається, частіше всього, без підвищення температури; і це заспокоює батьків, не викликає у них тривоги.

Лікування інвагінації тим успішніше, чим раніше воно розпочате. В даний час, при встановленні діагнозу на ранніх стадіях хвороби, вдається інколи навіть запобігти оперативному втручанню. Хірурги повільно й обережно, за допомогою спеціальної системи контролю, під наркозом вводять в пряму кишку повітря, яке розправляє впровадження однієї кишки в іншу. При цьому методі лікування дитина одужує вже через 2-3 дні. В складних випадках інвагінації чи при пізній госпіталізації дитини, доводиться вдаватися до хірургічного втручання.

Спаєчна кишкова непрохідність - виду непрохідності, вона викликається спайками. Спайкою називають тяж із з’єднувальної тканини. Вони можуть виникати у будь-якому місці людського тіла.

Від чого ж з'являються спайки? Навіть при сучасному розвитку медичної науки відповісти на це питання складно. Загальноприйнятим вважається, що у людини є індивідуальна схильність до спайкоутворення. Як правило, поштовхом до цього є будь-яке оперативне втручання. Спайки можуть виникнути в різні терміни після операції – від декількох днів до декількох років.

Частіше за все, спаєчна кишкова непрохідність проявляється раптово. Починається вона з різкого болю в животі. Біль настільки сильний, що дитина то метушиться, то лягає, приймаючи вимушене положення. На якійсь час біль затихає, але повертається з новою силою. Через деякий час у хворих з'являється нудота, блювота. Блювота може бути багаторазовою, спочатку свіжовживаною їжею, а потім – застійним вмістом кишечнику. Відбувається затримка стільця. Підвищення температури, як і при інвагінації, на ранніх стадіях захворювання не спостерігається. В деяких випадках спаєчна кишкова непрохідність починається в’яло, поступово. Болі слабкі, рідкі. Різкого погіршення самопочуття не відмічається. Такий початок захворювання батьків не насторожує, і до лікаря вони не звертаються. Тим часом, хвороба розвивається без перешкод і може зайти надто далеко, впритул до розвитку омертвіння кишковика і перитоніту. Тому, батькам треба бути дуже уважними до скарги дитини на біль у животі. Особливо, якщо дитина перенесла, незалежно від об’єму і давності, операцію на органах черевної порожнини.