Кременчужани стали свідками віртуального роману матері з сином

Здавалося, що може бути простішим, ніж поговорити з близькою тобі людиною? Обговорити насущні проблеми, знайти вихід із суперечливої ситуації? Але на практиці виявляється, що це зовсім не просто, а іноді - взагалі неможливо. Саме про це 30 березня у рамках «Театральної весни» говорили зі сцени актори Народного студентського театру «Лілея» - відбулась прем'єра неформальної драми «Це все вона!» за п'єсою молодого білоруса Андрія Іванова.

«Це все вона» - прірва в стосунках батьків та дітей, яка є актуальною завжди. А надто сьогодні, коли простіше сховати свої переживання від реального світу. Адже невідомому другу по переписці можна розповісти будь-що, а цілком реальній мамі - ні. Нас ніхто не навчив говорити один з одним навіть про дурниці, а про важливе - і поготів. Різниця поколінь, підкріплена неймовірно швидким розвитком цифрових технологій, тільки збільшує прірву самотності, посилює брак взаємозв'язку між людьми. Ми з великою радістю спілкуємося по телефону, в соцмережах і коментарях інтернет-порталів, ніж у реальності. Небажання зустрічатися наживо поступово переходить в непереборний страх.

Проте реальне життя завжди наздоганяє. І правда про того, хто сидить по той бік монітору може стати справжнім шоком.

Після смерті батька погані відносини між Матір'ю і Сином остаточно псуються. Жінка боїться за майбутнє дитини, але не може зрозуміти підлітка, який також не прагне йти на компроміс. Мати вирішує скористатися екстремальних педагогічним прийомом – і під іменем дівчини Тоффі реєструється в соціальній інтернет-мережі, де постійно «зависає» син, називаючи себе «Тауерським вороном». Куди приведуть віртуальні розмови? Які наслідки буде мати підміна реального життя на інтернет-простір?

Створення відповідної атмосфери вистави сприяє і сучасна мова, щиро наповнена молодіжним і комп'ютерним сленгом.

«Самотність в Мережі» — формула, яка стала назвою світового бестселера Януша Вишневського, визначає психологічну проблему 21 століття. Віртуальний світ, такий яскравий, насичений, притягальний, стає справжньою «чорною дірою» для втрачених у реальному світі людей. П'єса білоруського драматурга Андрія Іванова - реально-віртуальна історія, співзвучна роману Януша Вишневського. Це актуальна і злободенна, розказана сучасною мовою п'єса, яка підіймає вічну тему батьків і дітей.

Попри невигадливість і простоту, драма дійсно тисне на болюче: труднощі перехідного віку, розрив між поколіннями, проблеми комунікації в цілому.

Головні герої - мати і син, трагічно переживають втрату глави сімейства, але горе їх не об'єднує, а приносить лише докори, сварки, образи. Зруйнована зсередини мати намагається будь яким способом увійти у довіру до власного сина. Рятівним здається тільки світло моніторів ПК. Незабаром рідні люди зустрічаються в мережі під вигаданими ніками та образами: мати-одиначка, бажаючи зрозуміти сина, реєструється в соцмережі під вигаданим ім'ям, з горем навпіл освоює інтернет-сленґ і видає себе за незнайомку «Тоффі», яка не проти познайомитися з «Тауерським вороном». 

Для неї такий обман здавався єдиним способом доторкнутися до синового життя, адже підліток постійно її відштовхував. І, виявилося, що їх душевна близькість цілком реальна. Тільки знайти шлях до неї в реальності так і не вдалося.

Романтична та загадкова «Тоффі» рятує хлопчика від самотності: віртуальна дружба дуже скоро переростає у віртуальний роман, і матері, нехай і під личиною несправжньої дівчинки, вдається почути від сина «люблю». Ця віртуальна ілюзія порозуміння між ними затягує жінку й вона сама вже не в змозі припинити цей хворобливий «роман».

Але ці стосунки були приреченими від початку і коли обман розкривається трапляється найстрашніше: підліток у розпачі вкорочує собі віку.

Некомунікабельність героїв диктує формат п'єси: діалог матері і сина можливий тільки в мережі, все інше – монологи. На темній сцені: столи, стільці, дві настольні лампи і двоє таких чужих і таких рідних людей - мама і син. Один з одним вони не говорять - лише діляться пережитим за день з друзями по телефону. Один з одним говорять інші - Тоффі і Тауерський ворон. Ось вони ведуть задушевні розмови. Після кожного такого діалогу, Тоффі з Вороном стають ближчими, а мама з сином - віддаляються один від одного. Символом їх непорозуміння стає барикада з меблів, яку вони потроху будують між собою. В фіналі мама вже не здатна допомогти хлопчику, адже не може здолати вибудуваний бар'єр.

Гострота та щирість гри акторів знайшли відгук у публіки - зал аплодував стоячи.

Розклад усіх майбутніх вистав «Театральної весни» тут.