"Нас у сім'ї четверо братів, і всі пройшли війну…"

10.05.2016, 10:51 Переглядів: 4 820

"Нас у сім'ї четверо братів, і всі пройшли війну…"

На фото зліва - комсомольчанин Микола, а зправа - Іван Афонін з багатодітної сім'ї

Боєць 26-ї окремої артилерійської бригади Іван Афонін з Миколаївської області. До Кременчука заїхав подякувати місцевим волонтерам, які підтримували його частину на передовій.

 

- Допомога від волонтерів дуже підтримувала. Це шматочок дому, який вони нам привозили. До війни й сам займався волонтерством, - розповів Телеграфу Іван з позивним «Фартовий». – Наймолодший брат став прикладом до наслідування. Нас у сім'ї четверо братів, і всі пройшли війну. Юрій служив у 42-му батальйоні територіальної оборони, Михайло в танковій бригаді, а Вова також як і я у 26-й бригаді.

 

Іван потрапив на Донбас з 4-ю хвилею мобілізації.

 

- Бійці 4-ї хвилі мобілізації вдячні першим, які пішли захищати країну. Вони нам дорожчі, ніж державі. Завдяки їм ми маємо те, що сьогодні маємо. Ми навіть здали ті позиції, які вони відвоювали, - згадує боєць. – У боях кожен вистріл артилерії протягував нас вперед. А потім говорять відступати назад. Мар'янку тоді «віджали», відкинули їх на 10 км. Нам прийшлося сепаратистів з бетонних укріплень виганяти. 4 години тривав важкий бій. А потім нам сказали відступити назад і здати Мар'янку. Там стояла українська армія, мобілізована з добровольців. Люди стояли та плакали. За що ми воюємо?

 

Боєць не охоче згадував перебування у полоні. За його словами, більше фізичних та моральних знущань було від кадировців. Був випадок, що саме російські офіцери зберегли йому життя і відправили на цей бік фронту.

 

Після військових буднів Іван проходив реабілітацію у Бердичеві (Житомирської обл.). Після операції боєць вийшов прогулятися містом, щоб «розходжувати» ногу та оглянути місто.

 

- Я тоді був у формі, ще й шапку з тризубом купив. Прогулююсь містом, а назустріч йде молодь 13-15 осіб. Стали біля стінки, схилили голови й промовили: «Спасибі, що ви такі є». Я не придав цьому значення. Через деякий час обганяють мене двоє нацгвардійців та хлопці з дівчатами. Теж зупинилися і подякували. Наступного дня вже не наважився вийти на вулицю. Я ж не ікона, щоб переді мною голови схиляли, - згадує Іван. - Мені хлопці розповідали, що коли у кав’ярні після замовленої кави попросили рахунок, їх не розрахували. У закладі вирішили пригостити бійців своїм коштом. Хлопці вирішили в цей заклад більше не ходити. Ми можемо за себе заплатити, адже це зарплата людей, у яких також є діти. Я розумію вашу щиру доброту, але у нас на Миколаївщині не так.

Теги:
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.

ФРОНТОВІ ІСТОРІЇ КРЕМЕНЧУЖАН:

У цьому сюжеті «Кременчуцький ТелеграфЪ» зібрав інтерв'ю з кременчуцькими бійцями і волонтерами, які своїми очима бачили жахи подій на Сході. Це розповіді про війну, на якій гинули наші захисники, щоб не допустити просування агресора.

Низький уклін всім бійцям. Слава героям! Герої не вмирають!

Читайте також:



Свіжий випуск (№ 11 від 14 березня 2024)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх