«Мама, я – гот!»

23.04.2009, 17:05 Просмотров: 5 867
Агресивні молодіжні субкультури – готи, емо – найчастіше або лякають, або обурюють батьків та вчителів..

Реакція цілком зрозуміла. Чорно-рожеві емо тривожать батьків схильністю до суїциду та істеричних ридань – страшно думати, що колись дитина зробить те, про що годинами теревенить. Брутальні чисто-чорні готи вводять у ступор своїми романтичними прогулянками кладовищами та веселими картинками із черепами і пацюками. До того ж, годинами спокійно слухати їхнього симпатягу Мереліна Менсона може лише персональний пенсіонер, який оглух ще у першу світову війну.

Реагують дорослі відповідно. Певна частина тривалий час робить вигляд, що нічого не помічає. Інші – категорично забороняють дітям «гратися» у готів та готес. Заборона викликає масований опір – діти ще активніше грають і заграються.

То що ж робити? Як реагувати на захоплення власної дитини деструктивними субкультурами? Викладачі та батьки учнів 4-го кременчуцького ліцею поділились своїм досвідом із «Телеграфом». На нашу думку, це дуже цінний досвід. Адже він суто практичний.

Як серіал «Ранетки» впливає на дітей?

Протягом останнього навчального року у п’ятих класах ліцею раптом з’явилась та миттєво посилилась цікавість до культу емо – сумних чорних чоловічків, одягнутих у чорне та з пофарбованим у чорне волоссям. П’ятикласниці почали нишком фарбувати нігтики чорним лаком та одягати чорні сорочки замість формених білих. Фарбувати волосся у чорний колір із рожевим пасмом їм не вдалося – навичок не вистачило. Викладачі та керівництво школи досить швидко відстежили тенденцію та звернулись по допомогу до професійного психолога.

Завідувач Кременчуцького міського центру практичної психології та соціальної роботи пані Сирота висунула цікаву версію подій:

– П’ятикласники – це діти середнього віку. Цього року усі вони із захопленням дивляться серіал «Ранетки». Зверніть увагу – одна з його головних героїнь трохи гот, трохи емо. Те саме із серіалом «Татусеві дочки». Там теж героїня, Даша, здається, – гот. Думаю, дітей середнього віку ці молодіжні субкультури – емо та готи – приваблюють, у першу чергу, зовнішнім виглядом. Таким одягом, як у емо та готів, можна виділитися та привернути увагу ровесників. А діти цього завжди прагнуть. Особливо ті, які нічим іншим не виділяються – не мають дуже гарної зовнішності, не досягли значних успіхів у навчанні або спорті. Не танцюють та не співають на шкільній сцені. Як же привернути до себе увагу? А ось так – візьму, і стану емо! Не факт, що на такі дитячі захоплення одразу потрібно якось дуже активно реагувати. Іноді – бурхливо реагуючи – ми, скоріше, робимо шкоду. Починаємо вичитувати, соромити, забороняємо ходити у такому вигляді – і тим самим привертаємо до процесу увагу дітей, які ним раніше не цікавились. Крім того, якщо у дитини вже сидить усередині протест проти дорослих та їхнього світу, після наших категоричних заборон у неї може укорінитися схильність до молодіжних субкультур – як спосіб протистояння дорослим. І батькам, і вчителям слід пам’ятати, що захоплення субкультурами виникають, аби заповнити внутрішню порожнечу у серці дитини. Нашим дітям не вистачає розуміння та підтримки. Ми не надаємо їм цих почуттів через нашу зайнятість на роботі, втому, власні інтереси. Чимало батьків взагалі не знають, чим цікавляться, про що думають та через що переживають їхні діти. Тож, якщо ви побачили, що ваша дитина прихилилася до емо чи до готів, допоможіть їй виділитися серед ровесників якимось іншим, більш позитивним чином. Навчіть її робити щось таке цікаве та корисне, що приверне увагу однокласників і без чобіт із черепами. А заборони взагалі неефективні у підлітковому віці. Вони ведуть лише до внутрішнього протесту та відчуження.

Чотири причини поганої поведінки дитини:

• привернути увагу;

• уникнути неприємностей;

• отримати владу;

• помститися.

Перш, ніж карати дитину, зрозумійте, навіщо вона так поводиться?

Вона перемогла емо!

Це – Світлана Віталіївна. Вона класний керівник того самого п’ятого класу, де дівчата через «Ранеток» захопились субкультурою емо. Хлопцям же, навпаки, емо не дуже і подобались. Цим і скористались Світлана Віталіївна та керівництво ліцею. Класний керівник отримала дозвіл директора «виглядати на усі 100!» - і перемогти таким чином кіношних емо, які вражали дівчат своєю ефектною зовнішністю!

Якщо ви вже роздивились фотографію, то зрозуміли, що Світлана Віталіївна перемогла телевізійних емо на «раз-два». Діти із захопленням дивляться на таку вчительку. І навіть дівчата вже намагаються бути схожими на неї, а не на якихось вигаданих емо з телевізора. На нашу думку, дуже ефективний спосіб протидії. На жаль, не кожному вчителю він під силу. Більш консервативним класним керівникам психологи радять організувати клас на якусь дійсно цікаву справу – не обов’язково на прибирання території та збір металолому. «Включіть», так би мовити, фантазію. Бо діти, захоплені цікавою справою, не лізуть у субкультури. Їм і так класно.

«Мама, я – гот!»

Олена Віталіївна погодилась розповісти про проблеми, які виникли у родині через захоплення 18-річної дочки готикою:

– Все було добре. У мене дочка. У нас нормальна родина. Живемо окремо від дідусів та бабусь. Стосунки з дочкою завжди були дуже-дуже близькими. Ми подруги. І раптом усе це почалось! Вона відчула себе нещасною. Отак піднімає очі до неба, з очей ллються сльози, запитую – що з тобою?! – мовчить. Нічого пояснити не може. Риючись у «контактах» моя дівчинка раптом зрозуміла, що вона гот! Так мені і сказала: «Мамо, я – гот! Готика – це стан моєї душі!» Звісно, я була у шоці! Дитина ні з ким не хоче спілкуватися, нічого не хоче робити. Позакривала усі вікна шторами. Я спробувала їх відсунути, а вона плаче – каже: «На мене світить сонце! У темряві мені краще!» Я і поплакала, і до психолога звернулася по допомогу. Зрештою, прийняла для себе рішення – робити усе разом із дочкою. Ми з нею разом дивились ті бридкі картинки з Інтернету – зі щурами, черепами та склепами. Я намагалась пояснити, що квіти, сонце – набагато приємніші. Але у дівчинки був дуже і дуже поганий настрій. Ми і музику разом слухали. Менсона мені було важко переносити, але я хотіла допомогти своїй дитині. Вона у мене досить розумна, навіть іронічна. І з часом я почала помічати, що вона вже потроху сміється і над тими картинками, і над Менсоном із його неоковирними шляпами. Коли ж я запитала дочку, що її досі так приваблює у готиці, вона відповіла: «Мамо, раніше на мене ніхто не звертав уваги. Зараз, коли я йду по Леніна, на мене усі дивляться!» І дійсно, у готес дуже гарні сукні – довгі, чорні, з рюшами та мереживом. І рукавички, і прикраси цікаві – навіть миші летючі так зроблені, що замилуєшся. Отже, для себе я зрозуміла – мою дочку приваблює зовнішня сторона готики, незвичний одяг, можливість виділитися серед ровесників. Я сподіваюсь, вона це переросте. А я завжди допоможу.

Подумайте самі: для звичайної непоказної дівчини такий прикид – це вихід. Повз таке дівча мало хто пройде, не озирнувшись. Що нам, дівчатам, і треба.

А це – кіберготи. У Кременчуці їх мало – надто вони «продвинуті» для провінційного містечка. Втім, мета їх та сама – привернути увагу. І перш, ніж іронізувати, пригадайте, що психологи стверджують: такий вигляд підлітків – це не хамство, а крик про допомогу: зверніть, нарешті, на мене увагу і допоможіть, бо мені страшно і сумно тут жити.



 
0
Теги:
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.

Информация

Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.


Вверх