«Не хочу до школи! Забирайте мене!»

17.09.2009, 10:53 Просмотров: 2 406
Як батькам реагувати на каверзи першокласників і допомогти їм адаптуватися у школі.
У 1-Б класі ліцею №4 більшість дітей сказали нам, що у школі їм подобається. Навіть почитали вірші про школу. Лише двоє хлопчаків зауважили, що не подобається рано вставати.

Психолог радить батькам бути терплячими. Не лаятися, не карати, а намагатися заохотити до навчання. Передусім – добрим словом та посмішкою.

Колись у маршрутці я спостерігала таку картину. Уранці маленька дівчинка з великим портфелем хлюпала носом, сидячи на руках у мами. Настрій малої був зовсім зіпсований, вона весь час повторювала, що не хоче до школи. Мати виглядала розгубленою.
– Зі старшим сином у мене проблем не було. Він пішов до школи у сім років, і ходив туди охоче. А з молодшою – зовсім по-іншому, хоча до дитсадка я її теж щоранку водила, і вона не вередувала. Напевно, це через те, що їй тільки шість років, а у такому віці діти ще не готові йти до школи, – бідкалася жінка про свою проблему.

Про подібний випадок (у минулому році) розповіли в одній із міських шкіл. Дитина взагалі відмовлялася сідати за парту. Хлопця приводили до школи, а він, бідолашний, ридав на порозі класу, чіплявся за батькову ногу із криком: «Забирайте мене!» Батькам нічого не залишалося, як забирати. Проте спочатку хлопця заводили до кабінету шкільного психолога. Там він бавився іграшками, розмовляв, а потім повертався з мамою додому. І так щоранку – аж до 26 вересня. У школі кажуть, що вся ця історія закінчилася добре завдяки батькам – вони були дуже терплячі. Нарешті хлопець згодився посидіти у класі. Спочатку на одному уроці. Потім – більше, так і почав учитися. Зараз у дитини все добре. Ми ж поцікавилися у фахівця: як поводитися батькам? Як реагувати на каверзи першокласників і допомогти їм адаптуватися у школі?

Що подобається у школі?

Влада: «У дитсадку я не читала, а тут уже читаю. Хочу бути професором!»

Ліза: «У школі багато цікавого розповідають»

Денис: «У школі весело!»

Сашко: «У школі є математика!»

Андрій: «Хочу все знати!»

Відповіді учнів ліцею №4

Коментар фахівця

«Головне – бути терплячими»

Любов КУХАРЕНКО, практичний психолог ліцею №4:

– Батькам першокласників я, насамперед, говорю не про вимоги до дітей, а про вимоги до них самих. Головне – бути терплячими. Слід бути готовими до того, що організм дитини пристосовується до нових умов. Змінюється режим як дитини, так і самої сім‘ї. Хочу підкреслити, що дотримання режиму дня – дуже важливе. Батькам слід уставати раніше, щоб зібрати динину до школи, дати сніданок, напоїти чаєм. Важливо просто посміхнутися власній дитині та поцікавитися, які в неї будуть уроки, сказати, наприклад: «О, в тебе буде малювання? Напевне, намалюєш щось гарне та цікаве!» Мовою психології це називається мотивація до навчання. Так само, забравши зі школи, слід запитати, чому сьогодні навчали, що нове для себе дізналася дитина. Коли мотивуєш дитину, вона отримує задоволення від того, що вона робить. Підтримка батьків дуже важлива для того, щоб дитина з радістю йшла до школи.

Першокласник уже починає проявляти самостійність. Заохочуйте ці прояви. Якщо дитина хоче готувати уроки сама – дайте таку можливість. Відповідно до шкільної програми, домашні завдання для молодших школярів не передбачені. Але все одно дещо доводиться повторювати і виконувати вдома. Нехай першокласник навіть не вивчить усе як слід – не сваріть його, не карайте, пам‘ятайте, про його вік. Ні в якому разі не можна принижувати гідність дитини: кричати, лаятися. Батькам першокласника також варто забути про якісь особисті проблеми та образи – щоб не травмувати дитину. Це особливо важливо у першому півріччі, коли першокласник призвичаюється до школи. Не треба порівнювати дітей між собою: можна лише акцентувати увагу на досягненнях вашої дитини, казати: «Ти можеш зробити це краще!»

Поради батькам від Любові Кухаренко:

• Радійте вашій дитині!

• Розмовляйте з нею спокійним голосом.

• Будьте терплячими.

• Щодня читайте дитині.

• Заохочуйте зацікавленість та уяву дитини.

• Піклуйтеся про те, щоб вона мала можливість отримувати нові враження, котрі могли б стати джерелом її історії, фантазії, мрій.

• Купуйте касети з улюбленими казками, піснями дитини.

• Допоможіть дитині вивчити її ім’я, прізвище та адресу.

• Відвідуйте разом із нею музеї, бібліотеки, театр.

• Ніколи не втрачайте почуття гумору!



 
0
Автор: donchenko
Теги:
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.


Вверх