Українська мрія по-американськи

17.06.2005, 10:06 Просмотров: 1 312
Кременчужанин Дмитро став аспірантом університету Оклахоми лише завдяки власним знанням та прагненню отримати американську освіту. Він зв’язався з нашою редакцією за допомогою електронної пошти з пропозицією розповісти про свій позитивний досвід читачам “Телеграфа”..
Це університет Оклахома, в якому кременчужанин Дмитро закінчує аспірантуру та викладає студентам
(Фото із сайту http://www.ou.edu)

“Коли я ще жив у Кременчуці, а потім у Києві, я часто зустрічав оголошення про можливість навчання за кордоном, - пише Дмитро, - але згодом з’ясовувалося, що для цього потрібні завеликі гроші. Я ж став аспірантом американського університету без всіляких посередників, зараз я продовжую навчання, а оплачую його, підробляючи на факультеті. Я  дозволяю собі чимало благ цивілізації, про які лише можна мріяти у середньому віці. Тож я хочу донести українській молоді, що є альтернатива нашій освіті, що треба переймати досвід заходу. Він не ідеальний, але корисний. Пам’ятаєте, у Задорнова. Що таке американський вуз? Це коли китайцям математику викладають російські професори. Частково це правильне твердження... Стосовно китайців, індусів. Росіян, українців же там майже немає. Я вважаю це нашим мінусом. Подивіться, скільки китайців та індусів в Америці, в інших країнах світу. Вони налагоджують стосунки зі світом на різних рівнях. Не лише на державному, а й на індивідуальному. В результаті їх економіка на підйомі. І ті, хто повертається на Батьківщину, і ті, хто залишається за кордоном, сприяють налагодженню взаємозв’язків. У тому числі й економічних. І це не лише завдяки нормальному володінню іноземною мовою... Після тісного знайомства з іншою країною підвищуються і ділові здібності, і загальний рівень освіченості людини. Зараз в Америці українці в основному  або дешева робоча сила, або стриптизерки та повії. Набагато приємніше чути: “Професор у цьому університеті – виходець з України”. Піднімати престиж держави варто не лише революцією. До речі, чимало американців підтримували наш Майдан”.

Як українець оплачує своє навчання в Америці?

Дмитро навчався у 31-й школі, середню освіту отримав в приватному ліцеї “Ада”, вищу – у Київському політехнічному університеті. По закінченню вузу він за допомогою Інтернету знайшов свій майбутній навчальний заклад в Америці та заочно, знову ж таки через Інтернет, успішно склав іспити, заплативши за це 245 доларів. Так кременчужанин Дмитро у 25 років став аспірантом університету Оклахоми і продовжує наукову діяльність в галузі хімії. Він самостійно вирішив питання оплати подальшого навчання. На його думку, студенти, яких зупиняє цей момент, просто не хочуть бачити далі свого носа. Справа в тому, що в багатьох американських вищих навчальних закладах існує таке поняття, як допомога аспірантів викладачам (Assistanship TA) і допомога у дослідженні (Reasearch Assitanship). RА – це коли аспірант поєднує своє навчання з допомогою професора у його дослідженнях і за це отримує заробітну плату, а не стипендію. Оплачує його працю професор з грошей, які він отримав у вигляді гранту для своїх досліджень. Чим солідніші університет та професор, тим більша зарплата.

Дмитро радить продовжувати навчання за кордоном тим, хто вже закінчив вуз в Україні. Тоді можна буде самостійно його оплачувати

ТА – це коли аспірант поєднує своє навчання з роботою на факультеті. Йому доручають проводити лабораторні роботи, перевіряти контрольні студентів. Дмитро ж займається викладацькою діяльністю, за що отримує від факультету щомісяця 1 200-1 300 доларів. “Можливо, це і небагато за американськими мірками, - пише Дмитро. - Але цього вистачає аби наймати квартиру з каміном та кондиціонером, купувати їжу, мати власне авто, комп’ютер, ноутбук та іншу техніку, оплачувати навчання. Тим, хто поєднує навчання з ТА чи RА, університет дає знижку в оплаті за аспірантуру. Замість 4 000 доларів за семестр я плачу 600-800 доларів. До того ж мене, як і професорів, забезпечують медичною страховкою. Але все ж таки краще не хворіти!”

План вступу до американського вузу?

Дмитро радить продовжувати навчання за кордоном тим, хто вже закінчив вуз в Україні. Тоді можна буде самостійно його оплачувати. Стати студентом американського університету по закінченню школи реально, але навчання і проживання коштуватиме чималих грошей батькам, сума може дотягувати до 25 000 доларів на рік.
Тож ще на третьому-п’ятому курсі варто збирати інформацію про закордонні університети та оволодівати на належному рівні англійською мовою. Навіть якщо ви геній у своїй галузі, без знання іноземної мови нічого навіть думати про подальшу освіту за кордоном, адже вам обов’язково треба буде здати іспит з  TOEFL (Test of English as a Foreign Language). Комп’ютер перевірить ваші знання. До речі, за словами Дмитра, не кожен наш викладач англійської мови здатен пройти його успішно.
Отже, визначившись з університетом, вам треба подати заяву, зареєструватися на іспити (за допомогою Інтернету) та підготувати кілька рекомендацій від ваших професорів (це для американців має велике значення). Детальнішу інформацію можна отримати в American Council в Києві, це на вул. Мельникова, 63 (колишня редакція “Веселки”, 10 хвилин пішки від станції метро “Лук’янівка'). Там нададуть безкоштовну інформацію про університети, допоможуть правильно оформити заяву і відправити її Online, допоможуть визначитися з тим, яким має бути ваш другий іспит в залежності від спеціальності.
Зареєструватися для складання іспитів треба в Інтернеті. Детальнішу інформацію про іспити, їх вартість можна отримати на веб-сайтах. Дмитро три роки тому заплатив за TOEFL 130 доларів і за GRE (Graduate Record Examination, математика разом з англійським) – 115 доларів. Він зазначає, що навіть американці скаржилися, що мовна частина в GRE складна, математика простіша, але для успішного складання іспитів потрібна практика. “Не вірте, що американська школа випускає тупих, це безпідставний стереотип, - наголошує Дмитро. – Спробуйте скласти GRE, а тоді кажіть. Не лякайтеся того, що за іспити треба платити гроші. Вони дають вам шанс! І це того варте. До того ж свої знання можна заздалегідь перевірити за допомогою підручників, які можна отримати в American Council. Для TOEFL нормально 600 балів (у комп’ютерному варіанті – 250), для GRE – 1100 балів”.

Дороговкази:

Часу на веселе життя між сесіями не залишається

Термін навчання в аспірантурі американських вузів визначається таким поняттям, як credit hours – кількістю годин визначеного предмету на тиждень. Дмитро працює над PhD, цей статус еквівалентний нашому кандидату наук. Щоб отримати його, Дмитру треба заробити 90 credit hours, на це потрібно приблизно 5 років. Більше половини поставленого завдання хлопець вже виконав. Він відучився і відпрацював в University of Oklahoma вже три роки.
“На відміну від українських вузів, в Америці студент та аспірант самостійно вирішують, які предмети вони хотіли б вивчати, – пише Дмитро. – Звичайно, є перелік обов’язкових дисциплін, але все ж таки багато залежить від особистих уподобань. Головне, набрати потрібну кількість credit”.
Протягом семестру (а вони співпадають з нашими) необхідно інтенсивно працювати. Американська система не дозволяє студентам жити весело від сесії до сесії. За семестр доводиться складати від двох до чотирьох іспитів.
Там своя система оцінок: A, по-нашому, це п’ятірка, B – четвірка, C - трійка; D, E, практично не виставляють, F це двійка. Оцінка за курс залежить від того, яку кількість балів ви заробили. Зазвичай на початку професор визначає критерії і повідомляє кількість балів, яку необхідно набрати. Це може бути і 1000 балів, і 2000 балів, і 500. Якщо на вашому рахунку більше 90% необхідних балів – вам А, нижче 80% - отримуйте С. Набирати бали доводиться протягом усього курсу, виконуючи домашнє завдання, лабораторні роботи, готуючи реферати. Від заключного іспиту залежить приблизно 50% оцінки за курс. Тут немає такого, що увесь семестр гуляв, а потім прийшов на екзамен і отримав гарний бал. Усі іспити проходять у формі тестів. Тому наші “бомбочки” і шпаргалки не допоможуть. За теорією ймовірності випадково правильно можна відповісти лише на чверть запитань. За це ставлять F, по-нашому, – двійку. “Отже, все, що знаєш, все твоє, - завіряє Дмитро, розповідаючи про складання іспитів в університеті Оклахоми. – Оцінки виставляє комп’ютер. Тож правило українських викладачів: “На п’ять знає Господь Бог, на чотири – я, а студент – на три”, в американській системі освіти не діє”.

Про повернення в Україну Дмитро лише думає

Багато хто хотів би опинитися на місці Дмитра. Але для цього треба не лише сміливість, а й знання та працелюбність. Хотілося б, аби такі люди поверталися на батьківщину і працювали на її благо, на наше з вами благо. Дмитро не ставить собі за мету залишитися в Америці. (До речі, півтора року тому до Дмитра приєдналася його дівчина Оксана, теж кременчужанка, випускниця Київського політеху). Але для нього дуже важливо максимально використати свій потенціал. Поки що він не бачить можливості зробити це в Україні. Його спеціальність – хімік-органік. На думку Дмитра, знайти гідну роботу за таким фахом в Україні неможливо. А в Америці багато фармацевтичних та хімічних  концернів, де можна проявити свої здібності. Дмитро планує досягти успіху на роботі, отримати серйозний пост і лобіювати відкриття філіалу фірми в Україні. Є інший план – заробити достатній капітал для того, щоб відкрити бізнес в Україні. У Дмитра має вистачити і сил, і бажання. А ми вже зараз з гордістю можемо говорити: наш земляк – аспірант University of Oklahoma.



 
0
Автор: editor
Теги:
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.

Информация

Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.


Вверх