Квартира у кредит стала борговою пасткою

12.04.2010, 01:27 Просмотров: 4 517
Борг за доларовим кредитом, завдяки зміні курсу, виріс, як на дріжджах. Позичальниця порушила графік платежів. Банк почав вимагати всю суму кредиту, а не отримавши її, звернувся до суду, вимагаючи квартиру у забезпечення позову. Та вже під час суду з’ясувалося, що ще три роки тому банк продав права на цю квартиру (за договором іпотеки) англійській компанії….

Після трьох років сплати за кредитом кременчужанка винна банку ще більшу суму, ніж позичала

На минулому тижні представники громадської організації «Наш захист» влаштували акцію протесту перед Автозаводським райсудом (до цього, як пам’ятають кременчужани, подібні мітинги були біля «Укрсиббанку» та ОТП-банку). Мітингувальники кажуть, що судді часто детально не вникають у деталі справ за позовами банків. У людей відбирають майно на користь фінансових установ. Тим часом у справах буває не так все «чисто» – з точки зору вимог банків. Одна з таких справ – «кредитна історія» Надії Абрамової, яку нині розглядає Автозаводський райсуд.  Пані Надія розповіла її «Телеграфу», підтвердивши відповідними документами.

У листопаді 2006 року вона придбала квартиру, оформивши кредит у ПриватБанку на суму $30 тисяч  на 10 років.  Заставою виступило саме житло (за договором іпотеки, який був укладений із банком одночасно з договором про кредит). До лютого 2007 року жінка сумлінно щомісяця вносила платежі: мала хорошу роботу та заробіток.  Потім захворіли родичі, і довелося пережити два похорони. Через це пані Надія заборгувала банку кошти за три місяці. У червні 2007 року звернулася з проханням перенести термін прострочених платежів (як це передбачав договір). Банк відмовив, але запропонував переоформити кредит. У результаті з’явилося вже два кредити. Один – на прострочену заборгованість – близько 2 тисяч $, а інший – на придбання житла (при цьому термін кредитування банк збільшив до 20 років «з метою зменшення кредитного навантаження»).

– Я вважала, що банк хоче мені дійсно допомогти і погодилася на таку пропозицію. ПриватБанку я довіряла, бо ми з чоловіком і дітьми давно були його клієнтами: через нього ми й зарплати отримували, і депозити там були, і рахунки, – розповідає жінка.

Вже потім вона порахувала, що «кредитне навантаження» (вже за двома кредитами) насправді стало ще більшим. Адже бажаної відстрочки, яка могла б її врятувати, жінка так і не отримала. Тим часом курс долара почав рости шаленими темпами, і пані Надія знов допустила збій у графіку платежів. Та ще й у 2008 році банк в односторонньому порядку підвищив процентну ставку за кредитом і нарахував штрафні санкції. Усе ж жінка хоч нерегулярно, але платила. А в січні цього року банк зажадав від пані Надії повної сплати заборгованості (всю суму кредиту плюс відсотки). Згодом подав до суду з метою продати квартиру у забезпечення своїх вимог.

– Про те, що моя справа вже у суді, я дізналася випадково. Працівник банку зателефонував мені анонімно і попередив про це – є ще совісні люди. На той час  два засідання суду вже пройшло без мене. Тобто рішення на користь банку могло бути прийнято без моєї участі. Вже у травні, коли я прийшла на судове засідання, воно було перенесене, щоб я мала можливість ознайомитися з документами. І я написала заперечення, – розповідає пані Надія.

Як з’ясувалося, банк приклав до судової справи «старий» кредитний договір (2006 року, який мав би бути скасований, бо замість нього був укладений інший договір). У «старому» договорі була вказана й попередня адреса Надії Абрамової – в селі Піщаному. Туди й направляли повістки. Хоча в «новому» кредитному договорі, за яким пані Надія платила з 2007 року, була вже вказана її справжня адреса – тієї самої квартири, яка придбана у кредит. При цьому розрахунок заборгованості за кредитом банк зробив за «новим» договором.

Коли ж пані Надія почала вникати у розрахунок її боргу, то з’ясувала, що банк не врахував частину її платежів, коли переукладав «новий» договір.

– Виходить, 1309 $ я просто подарувала банку? – тепер це питання пані Надія ставить у суді.

Але й це ще не все. Вже у ході судового розгляду Надія Абрамова через запит, який зробив нотаріус у Державному реєстрі іпотек, з‘ясувала, що ще 17 лютого 2007 року ПриватБанк продав право вимоги на її квартиру англійській компанії «Юкрейн Морггейдж ЛОУН ФАЙНЕС №1 ПІ-ЕЛ-СІ». І це в той час, коли пані Надія ще не мала заборгованості за кредитом. До того ж, відповідно до Закону «Про іпотеку» банк має попереджати позичальників про передачу зобов‘язань.

–  Яке відношення тепер має Приватбанк до моєї квартири? Чому до суду подав позов банк, а не ця англійська компанія?  І на якій підставі зі мною переукладали новий договір, за яким я плачу банку, а не третій особі? А тепер уявіть ситуацію. Навіть якщо я розрахуюсь за банківським договором, з‘явиться англійська фірма, і почне вимагати гроші й собі. На даний час Приватбанк подав до суду лист, де сказано, що право вимоги за іпотечним кредитом банк знову викупив у англійської фірми. Однак там немає ні печаток, ні підписів фірми, які це засвідчують. До того ж, у листі йдеться, що зобов’язання банк викупив назад в 2007 році. Але станом на  31 березня 2010 року іпотекодержателем є англійська компанія! – на підтвердження своїх слів пані Надія демонструє нотаріально засвідчений витяг з Держреєстру іпотек.

Об’єднання «Наш захист» здійснює юридичний супровід цієї справи у суді. Чим закінчиться її розгляд, «ТелеграфЪ» обов‘язково поінформує читачів. Ми  й надалі публікуватимемо «кредитні історії», аби люди знали, в яку халепу вони можуть потрапити, і головне – уважно читали та аналізували умови договорів.  Важливо знати також те, що з 9 січня 2009 року внесені зміни до Закону «Про банки і банківську діяльність», і тепер банки не мають права в односторонньому порядку змінювати умови договорів.

Ціна питання

151,5 тисяч гривень  – таким був еквівалент $ 30 тисяч у 2006 році (на момент укладення договору Надією Абрамовою)

Понад 72 тисячі гривень виплатила банку позичальниця  за три роки

277,4 грн ($ 34676  – разом з пенею і штрафними санкціями) винна пані Надія станом на перше березня цього року (за розрахунками ПриватБанку)

Головний аргумент

Об’єднання «Наш захист» намагається довести у суді незаконність валютних кредитів.  Адже відповідно до ст. 99 Конституції України єдиною грошовою одиницею України є гривня. У статті 524 Цивільного кодексу України говориться, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті (але не навпаки). До того ж, допускається тільки визначення еквіваленту в іноземній валюті, а не сплата нею.



 
0
Автор: donchenko
Теги:
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.


Вверх