Постав себе на лічильник! Уроки виживання

13.07.2006, 18:07 Просмотров: 2 340
„Як усе дорого! І так жити важко, так ще й тарифи підвищили. Скільки ж тепер за квартиру віддавати будемо?” Такі розмови ведуться скрізь – на ринку, в транспорті, у колі колег та друзів. Та як не крути, а платити доведеться. Інша справа, що можна платити менше.
Економія – це не розкіш, а засіб виживання

Урок перший: Крапля гаманець точить
Кременчук – місто з регулярним водопостачанням. Ми так звикли до того, що в кранах є вода, що сприймаємо це як належне. Споживачі почали задумуватись над „кубами”, літрами і нормами споживання, після того, як тарифи почали „кусатися”. Тож тепер питання номер один – економія. Менше споживаєш – менше платиш. Перший крок до контролю та економії – лічильники.
У нашій державі витрати води є величезними. За деякими розрахунками, вони одні з найбільших в Європі. Так, у Копенгагені норма споживання води на одну людину за добу – 120 літрів, у Мельбурні – 240, у Парижі – 215. Наші комунальники стверджують, що середньостатистичний українець „виливає” за добу 350 літрів води, а за місяць примудряється „вихлюпати” 10,5 метрів кубічних. Невже ми такі замурзані порівняно з рештою європейців? Як з’ясувалося – ні. Споживачі, які мають вдома лічильники, стверджують, що використовують води у п’ять разів менше за норми водоканалу.

„Ми економимо близько 70 гривень на місяць”
Галина Михайлівна поставила лічильники на холодну і гарячу воду у лютому цього року. Але стверджує, що вони вже окупилися. „Наша сім’я складається з трьох чоловік, – каже Галина Михайлівна. – У середньому за лічильниками ми споживаємо за місяць три куби холодної води і три куби гарячої води – коли менше, а коли й більше, але аж ніяк не 31 з половиною „куб”.
Економія очевидна. Без лічильника сім’ї Галини Михайлівни довелося б платити за старими тарифами майже 88 гривень:  23 гривні з копійками за холодну воду, 23 гривні за каналізацію і 41 гривню за гарячу воду. „З лічильниками ми сплачували близько 17  гривень – дві гривні з копійками за холодну воду, близько десяти – за гарячу, і близько чотирьох з половиною гривень за водовідведення, – коментує цифри у своїх квитанціях хазяйка. – Реальна економія – близько 70 гривень. Тож я не жалкую, що ми поставили лічильники. Навпаки, це треба було зробити раніше”.
Прилади обійшлися родині у 320 гривень – по 65 гривень кожен плюс перехідники та 170 гривень за встановлення. „Вже чрез чотири-п’ять місяців ми повністю відшкодували свої витрати, – каже пані Галина. – Зате тепер платимо лише за те, що реально споживаємо”.
Галина Михайлівна стверджує, що не дуже економить на воді. Але каже, що лічильники все ж таки дисциплінують. „Наведу простий приклад, – каже господиня. – Як ми звикли чистити зуби? Щітка в роті, а вода біжить. Перевірте самі – відкрийте кран на той час, поки чистите зуби, скажімо, на три хвилини, і підставте під нього відро. Якраз за три хвилини воно й наповниться. А з лічильником такої розкоші вже собі не дозволяєш, бо знаєш, що кожний зайвий літр через місяць виллється в копієчку”.

Водоканал лічильників не встановлює
У КП „Кременчукводоканал” „Телеграфу” повідомили, що продажем та встановленням лічильників вони не займаються. На це мають право лише ті організації, які працюють з відповідними ліцензіями на виконання таких робіт. В „Приватній газеті” фірм, які надають подібні послуги чимало. Обирайте на будь-який смак та гаманець.

Куди дівається вода
100 літрів вміщує ванна середніх розмірів, заповнена по вінця
6 літрів – у бачку
7 літрів за хвилину в середньому витікає із головки душу
40 літрів використовує пральна машина із завантаженням 3,5 кг протягом одного циклу прання
80 літрів використовує пральна машина із завантаженням 5 кг протягом одного циклу прання
150 літрів витікає із несправного крана за добу, якщо вода біжить тонесенькою цівкою
350 літрів на день – середня норма споживання води на одного українця

Експеримент „Телеграфа”
Ми пустили холодну воду середнім напором – нехай собі тече. А самі взяли на замітку покази лічильника – 12 кубів і 784 літри. Таким „неекономним” чином вода бігла рівно годину. Після цього ми ще раз зафіксували показники лічильника – 12 кубів і 899 літрів. Отже, за годину витекло 115 літрів. Це означає, що за добу має „накапати” 2 куби і 760 літрів. Візьмемо місяць „по максимуму” – 31 добу. Тож, якщо холодна вода тектиме безперервно протягом місяця, „набереться” 85 кубів 560 літрів. Цифра вийшла всього на півтора куби більшою за норму користування водою та каналізацією сім’єю з чотирьох чоловік.

Урок другий: Газ. Копійка гривню береже
Газ населення сприймає точнісінько так, як воду – комфорки „горять”, і добре. Тим більше, що рахунок за газ – це практично найменша стаття видатків у квитанціях споживача порівняно з іншими послугами. Сім’я з трьох чоловік, квартиру якої облаштовано лише газовою плитою і є гаряче водопостачання, до липневого підвищення тарифів сплачувала за газ 5 гривень 59 копійок. З 1 липня така сім’я віддаватиме державі вже 12 гривень 94 копійки. Здавалося б, ну що тут зекономиш. Виявляється, можна.

Економія має бути економною
Ольга Володимирівна мешкає одна. Коли в’їхала до нової однокімнатної квартири, лічильник на газ там уже стояв. Пані Ользі подобається готувати, тому для неї ні про яку економію мова навіть іти не може. „До підвищення я сплачувала за лічильником ту ж саму 1 гривню 75 копійок за десять кубів, що міськгаз встановив за норму на одну людину”, – розповідає вона. З іншого боку, вона впевнена, що лічильник може бути вигідним. Наприклад, у випадку з сім’єю. Якщо економна мама родини з трьох чоловік використовуватиме газ, як неекономна Ольга Володимирівна, то все одно сім’я споживатиме норму газу, розраховану на одну людину, а не на трьох, як це рахується на сім’ю без лічильника.
 
Газовий лічильник окуповується довго
Якщо споживач бажає встановити лічильник, то в першу чергу він має розробити проект. Це можуть зробити, як працівники виробничого відділу ВАТ „Кременчукгаз”, так і будь-який проектний інститут, який має право на розробку таких проектів. Встановлюває ж лічильники виключно ВАТ „Кременчукгаз”. „Якщо рахувати „повний комплект”, тобто і труби, і сам лічильник, і його встановлення, то він обійдеться споживачеві в 400-450 гривень”, – каже перший заступник голови правління, головний інженер ВАТ „Кременчукгаз” Павло Сніжко. Тож, встановлений сьогодні газовий лічильник окупиться за чотири-п’ять років. А може, і швидше – з нашими темпами підвищення тарифів...
До речі, лічильник доведеться встановлювати все ж за власні кошти. Перед підвищенням тарифів в уряді Юрія Єханурова велися розмови про те, щоб залишити старий тариф тим, хто споживає до 350 кубічних метрів газу на місяць (а це практично звичайний споживач з газплитою) і встановити таким громадянам лічильники безкоштовно за рахунок газопостачальних компаній. Але це так і залишилося розмовами.

Урок третій: Опалення і гаряча вода – забезпеч себе сам
Уся країна добре запам’ятала історію Алчевська. Прямо посеред зими ціле місто залишилося без опалення. Теплотраси не витримали і – привіт! У нашому місті в січні цього року теж була подібна історія. Мешканці Першого Занасипу відчули на власній шкурі, що це таке – холодні батареї, коли за вікном тріщить мороз. Приємного в цьому мало. Але є один спосіб, який дозволяє опалювати свою квартиру самостійно, не залежати від водоканалу у плані гарячої води, та ще й економити при цьому гроші. 

Теплова незалежність плюс вражаюча економія
Сплачуючи за теплопостачання, ми віддаємо гроші не лише за тепло в оселі, але й за його транспортування, втрати у трубопроводах, експлуатаційні витрати та технічне обслуговування. А можна встановити в себе в квартирі котел, і сплачувати лише за тепло, яке споживаєш. Країни Західної Європи вже відмовилися від традиційних „комунальних” батарей. Наприклад, у Німеччині, Англії, Бельгії, та Австрії поряд з автономними котельнями, що обслуговують усіх мешканців одного будинку  функціонують поквартирні системи опалення. А в Італії, Іспанії та Франції автономне опалення переважає, там щорічно продається кілька мільйонів котлів. Воно й не дивно, бо така незалежна від тепловиків система має очевидні переваги.
Найбільшою популярністю серед вітчизняного споживача наразі користуються двуконтурні газові котли. У кожній квартирі встановлюється практично своя міні-котельня, що забезпечує і опалення, і гарячу воду.
По-перше, за допомогою такого котла можна самостійно регулювати температуру в помешканні. По-друге, котел зовсім не псує інтер’єр – його можна повісити або поставити. По-третє, гарячою водою споживач забезпечує себе сам. По-четверте, оплата в такому випадку – лише за лічильником, тобто за тепло, що реально спожите. І останнє й найважливіше „за” – індивідуальна система опалення істотно економитиме газ, а отже, кошти. Щоправда, спочатку доведеться розкошелитися, така система опалення коштує дуже дорого.
Ведучий спеціаліст фірми „Стімекс-С” Костянтин Трофіменко радить ставити в квартиру котел, що працюватиме на газу – поки що цей вид палива дешевший за електроенергію. Економія дійсно відчутна. „Мої знайомі, що мешкають у двокімнатній квартирі площею 60 квадратних метрів, за газ, гарячу воду та опалення мусять платити щомісяця протягом усього опалювального сезону понад 100 гривень, – розповідає Марина, власниця системи індивідуального опалення. – А ми за житло площею 170 квадратних метрів, платили всього 40 гривень. Ми економили 180 гривень!”.
Марина – власниця імпортного двоконтурного котла. Їй довелося заплатити понад три тисячі доларів за сам котел плюс близько п’ятиста доларів за його встановлення – всього три з половиною тисячі доларів. „Вартість котла дійсно кусається, – погоджується Марина. – Проте затрати за моїми підрахунками окуповуються вже за чотири-п’ять років, а далі – чиста економія”.
Костянтин Трофіменко також радить не економити на якості. Можна придбати і вітчизняний газовий котел – він коштуватиме дешевше, але буде менш довговічним. Втім, він відрізняється простотою у використанні і дешевшим ремонтом. Імпортні ж котли дають змогу повністю автоматизувати регулювання температури, менше забруднюють повітря, більш надійні та економічні. Це Junkers, Wiessman, Herman, Sanier Dival, Protherm.
„У котла є єдине, на мій погляд, „але” – просто невимовна паперова тяганина, – зізнається Марина. – Але я б пройшла через усе це ще раз, заради комфорту і економії, які врешті-решт отримала”.

Цьому дозволю, а цьому – ще подумаю
Нині головна складність полягає не в тому, щоб спроектувати та змонтувати індивідуальну систему опалення, а в тому, щоб „пробити” її через десятки адміністративних щаблів. Щоб відрізатись від  теплової “труби” та міськводоканалу, потрібно отримати дозвіл від влади.
• По-перше, необхідно подати заяву до УЖКГ на відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання із зазначенням причин відключення. Збереться спеціальна комісія і вашу заяву розгляне. Костянтин Трофіменко каже, що комісія може відмовити, якщо ваш котел завадить „безперебійній роботі інженерного обладнання сусідніх приміщень або будинку”. І це ще не єдине „але”. Наприклад, котли дозволяється встановлювати лише у квартирах з відокремленими димовими каналами. Якщо у вас димоходу немає, то вам пощастить лише у тому випадку, якщо ви живете на першому чи останньому поверсі будинку.
Заяву може „завернути” і міськгаз. Перший заступник голови правління, головний інженер ВАТ „Кременчукгаз” Павло Сніжко пояснює, що в більшості будинків стояки розраховані лише на підключення газових плит. Підключити котел означає збільшити витрати газу, а діаметр газопроводу, що підводить його до будинку, може виявитися недостатнім. Тобто, наприклад, якщо всі мешканці у вашому під’їзді надумають переходити на автономне газове опалення, блакитне паливо може просто не до всіх дійти.
• Якщо комісія при УЖКГ „дасть добро”, то далі необхідно отримати технічні умови для розробки проекту індивідуального опалення. Доведеться звернутись до шести організацій: “Кременчукгазу”, “Полтаваобленерго” або “Теплоенерго”, “Кременчукводоканалу”, санстанції, пожежного держнагляду, ЖЕДу чи ОСББ.
• Якщо все пройшло спокійно і всі папери нарешті отримано, на основі виданих техумов розроблюється та узгоджується проект. Від’єднання від теплоцентралі і водоканалу виконується лише у міжопалювальний період. Після цього потрібно звернутись до “Теплоенерго” або “Полтаваобленерно”, щоб змінити умови договору про надання послуг.

Бойлер. Якщо в оселі гарячої води немає взагалі
Виявляється, є ще в Кременчуці будинки, в яких гарячої води немає, зроду не було, і найближчим часом не передбачається. Тому громадяни шукають вихід. Вони йдуть по спрощеному шляху і ставлять бойлери, щоб не „зав’язуватися” з колонками. Але спеціалісти стверджують, що колонки, все-таки вигідніші.
„Ми мешкаємо вп’ятьох: бабуся, дідусь, ми з чоловіком та наша маленька донечка, – розповідає Оксана, молода мама. – Гарячої води в нашому будинку немає, тому ми вирішили поставити бойлер. Заплатили за нього близько 500 гривень, а от встановлення нам нічого не коштувало – цим займався мій чоловік. Бойлер – це, звісно, зручно, але дуже дорого. Наш „тягне” півтори кіловати на годину. Звичайно, ми економимо, як можемо. Але влітку сплачуємо за електроенергію 20 гривень. Взимку, я думаю, „накручуватиме” на всі 50.
Інша молода мама, Надія, встановила в своїй квартирі бойлер тільки для того, щоб гріти воду з липня по жовтень. Саме на цей період будинок, в якому вона мешкає з сім’єю, щороку відключають від гарячої води.  „Бойлер нам обійшовся у 800 гривень та ще 200 віддали за встановлення, – каже Надія. – Ми мешкаємо вчотирьох, тож бойлер нам просто необхідний. Це неможливо – чотири місяці тримати каструлі на плиті, щоб усім покупатися чи посуд помити. Зимою ми використовуємо гарячу воду „з-під крану”, тобто користуємося комунальними послугами”. Останній факт Надія пояснює тим, що бойлер – дороге задоволення. „Влітку електроенергії набігає на 50 гривень, – пояснює вона. – Для порівняння – взимку, коли ми бойлером воду не гріємо, ми сплачуємо за світло 20-максимум 30 гривень”.
Костянтин Трофіменко каже, що бойлери варто встановлювати в тому випадку, якщо гарячої води в квартирі або будинку немає взагалі. Вони бувають трьох типів: газові, електро, та комбіновані. Якщо ви вже вирішили купувати бойлер, то варто взяти той, чия марка довго працює на ринку, і має гарантійне та сервісне обслуговування. „Котел для домашніх потреб коштуватиме приблизно півтори тисячі гривень, – каже пан Трофіменко. – Але якщо є така можливість, то краще не брати електричний бойлер, а газовий чи ставити газову колонку. Все-таки газ дешевший за електроенергію”. Бойлер не окуповується взагалі. Споживач витрачає гроші на обладнання, сплачує за воду, електроенергію, за транзит каналізацією тощо. Хоча, з іншого боку, за задоволення поніжитися у гарячій ванні варто заплатити. Словом, вирішувати вам.



 
0
Автор: editor
Теги:
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.

Читайте также:



Вверх