Дитячий Інтернет: тариф «Безпечний»

19.12.2011, 08:54 Просмотров: 3 460

Дитячий Інтернет: тариф «Безпечний»Спеціалісти розповідають, як захистити дитину від небажаних сайтів

Сучасні технології роблять наш жорстокий світ відкритим для всіх, у тому числі й для дітей. Порнографія, вбивства, сцени жорстокості – цього «добра» в Інтернеті просто прірва і часто на нього можна натрапити зовсім випадково. Психологи не знаходять слів, щоб порівняти із чимось той удар по психіці дитини, який може завдати ця випадковість. Правоохоронці, у свою чергу, б'ють на сполох – вже давно злодії дізнаються про життя заможних сімей із соціальних мереж. «ТелеграфЪ» поцікавився, як убезпечити дітей від негативного впливу Інтернету.

 

Соціальні мережі – це віртуальний світ, у якому виростає все більше дітей. Там вони ніби знайомляться з життям. Доки батьки «пашуть», щоб заробити гроші на існування, малеча залишена сама на себе. І «виховують» її комп'ютер та Інтернет. Якщо дорослі не вбачають небезпеки у такому підході до виховання, то принаймні могли би подумати про більш істотні ризики. А саме – крадіжку з квартири, яку злодії можуть здійснити, дізнавшись про розпорядок дня сім'ї із соціальної мережі. Або син чи дочка піде на зустріч, про яку домовиться невідомо з ким через сайт знайомств.


– Хоч у нашому місті подіб­них випадків ще не реєстрували, – каже прес-офіцер міського управління міліції Тетяна Романчук. – Проте ніхто від цього не застрахований. Я сама бачу, що моя дитина та її однолітки роблять у соціальних мережах. Аби похизуватися один перед одним, вони починають розповідати все про свої родини та навіть перебільшують задля більшого враження. А так зловмисники можуть дізнатися або здогадатися про заможність сім'ї. Якщо фотографії з Єгипту – значить, і в хаті є що взяти. Через соцмережі легко довідатися, коли нікого немає вдома, коли хто у відпустці. Врешті-решт зловмисники, прикидаючись друзями-однолітками, можуть запросити на зустріч, яка невідомо чим закінчиться.

 

ЛІКНЕП

 

Перш ніж дозволити малечі вийти на простори Всесвітньої мережі, варто обговорити з нею правила поведінки:
! дітям не слід залишати в Інтернеті свої адреси, номери телефонів, місця роботи батьків та іншу особисту інформацію – заповніть реєстраційні дані разом;
! зауважте на приватність сторінки в соцмережі - краще, щоб вона була доступна лише перевіреним друзям;
! батькам необхідно цікавитися, на які сайти заходить їхня дитина, також дорослі можуть виходити в мережу разом із дітьми;
! шахраї за допомогою веб-камери здатні оцінити добробут сім'ї; краще відключати її, коли дитина залишається вдома сама.

 

Заборона та контроль

 

ГРАЄМОСЯ В ДЖЕЙМСА БОНДА

 

Як заблокувати «погані» сайти або мати можливість продивлятися, чим займається дитина, ми запитали у системного адміністратора Сергія, який працює з 1999 року та займається розробкою програмного забезпечення. На його думку, будь-які заборони лише спровокують малечу їх порушити. Проте є попит, тому програмісти завжди можуть допомогти батькам зазирнути в Інтернет очима їхньої дитини.


1. Блокування сайтів браузером


Деякі веб-браузери (програми, за допомогою яких ви переглядаєте сайти) мають додатки Adblock, що можуть блокувати «спливаючі вікна», рекламу та головне –  певні «заборонені» сайти. Ці додатки легко скачати для Mozilla Firefox та Google Chrome. Остання версія Internet Explorer, в свою чергу, може блокувати доступ до сайтів, ключові слова в яких – насилля, порнографія та подібні. Це спрацює, якщо дитина мала і ще не почала розбиратися у настройках програм. Більш-менш кмітливий юний користувач спокійно відключить всі заборони та пуститься у «вільне плавання».


2. Windows допоможе


У цьому варіанті можна відчути себе трохи хакером. Ви власноруч відключаєте сайти, які, на ваш погляд, зашкодять дитині. Для цього йдемо в себе на комп'ютері наступним шляхом: Windows\System32\drivers\etc. У папці «etc» відкриваємо текстовий файл із назвою «hosts». Внизу документа пишемо з нової строки код 127.0.0.1 та назву «поганого» сайту. Зберігаємо зміни і тепер ніхто на ту сторінку з вашого комп'ютера не потрапить. Кожний новий пункт «чорного списку» потрібно вводити з нової строки.

 
3. Фільтр на комутаторі

 
Як би там не було, але знайти папку з файлом «hosts» дитина з певного віку вже зможе і сама собі дозволить доступ до певних сайтів. Аби запобігти цьому, можна поставити фільтр прямо на комутаторі (підійдуть не всі – ред.), котрий «роздає» Wi-Fi у вас вдома. Для цього в нього вставляється флешка із певним програмним забезпеченням та пароль, який знаєте лише ви. Все – фільтр готовий. Якщо хтось цю флешку витягне, то просто не працюватиме Інтернет.

 
5. Програма батьківського контролю


Багато розробників програмного забезпечення вже випускають програми батьківського контролю, які дозволяють непомітно займатися шпигунством – передивлятися, на яких сайтах хто був і що робив. При цьому ніхто, окрім вас, і не здогадається, що на машині стоїть такий собі «розвідник». Подібні програми платні, а є й безкоштовні. До речі, схожими можливостями наділені деякі сучасні антивіруси. Звісно, в усіх браузерах є історія «походів» Інтернетом, але її легко видалити. Саме тому програми батьківського контролю надійніші.


6. Обмеження через спеціальні сайти

 
Є в Інтернеті сайти, які можуть взяти на себе функцію контролю за тим, куди з вашого комп'ютера краще не ходити. До того, як ваш браузер відкриє потрібну сторінку, він звернеться до сайту і той визначить - можна її показувати чи ні.

 

Наприклад, http://www.opendns.com/ – щоправда, для настройки потрібне знання англійської мови.

 

КОМЕНТАР ПСИХОЛОГА

 

Емоційне розвантаження не має проходити біля комп'ютера


– Останнім часом кожна друга дитина, яка приходить за допомогою, має нестійкість емоційно-вольової сфери, виражену агресію, тривожність, – каже психолог міської дитячої лікарні Людмила Верменич. – Коли я починаю з ними працювати, виявляється, що дитина залишена сама на себе і найбільше її захоплення – Інтернет, соціальні мережі або просто комп'ютерні ігри.


За словами психолога, для дитини важливо, щоб у певному віці були сформовані певні цінності, навички, адаптаційні здіб­ності. І головне – це має відбуватися у сім'ї. Якщо момент втрачений та малеча була залишена сама на себе, важко уявити, яку шкоду нанесе його психіці та здоров'ю виховання Інтернетом. Така дитина, зіткнувшись із труднощами,  замикається, починає плакати, тривожитися, проявляти агресію.


– Повертаючись додому, не потрібний батькам, він сідає за комп'ютер, – каже Людмила Верменич. – Зрозуміло, що машина ніяких цінностей не дасть. Яскраві моменти, постріли, кров – це відкладається у пам'яті дитини і замінює яскраві моменти, які повинні бути у реальному житті, у сім'ї. Тобто тут – рутина, труднощі, а там – все легко, добре та яскраво. Йде невдала компенсація того, що має бути – спілкування з батьками, традиції, свята, походи, заняття спортом, все, що сприяє виділенню гормонів щастя. Це той позитив, яким дитині необхідно замістити невдалі моменти, що трапилися у школі. Емоційне розвантаження не має проходити біля комп'ютера.


На переконання психолога, якщо дорослий може визначити, що добре, а що погано, то в дитині цю здатність до оцінки та аналізу ще треба розвити. Тому інформація має надаватися згідно її віку. Якщо тато дивиться еротику, то дитина це дивитися не може. Коли вона щось робить за комп'ютером, батьки мають бути поруч, цікавитися, знати, як дитина сприймає інформацію, чи розуміє те, що бачить.


Участь у житті дитини, а не контроль


– Стеження недоречне – має бути повна довіра, – каже Людмила Верменич. – Коли між батьками та дитиною є тісний контакт та розуміння, дорослим не доведеться стежити, а дитина буде знати, що їй довіряють. У неї підсвідомо виробляється значимість власної поведінки для батьків, для оточуючих. Якщо ж буде контроль, то дитина буде щось приховувати, недоговорювати. Треба брати участь у її житті, а не контролювати. Самі себе контролюйте - чи ви все правильно робите по відношенню до дитини. 
Якщо батьки вже простежили, де була малеча в Інтернеті, психолог радить не робити категоричних заяв та не читати нотації про те, що це погано.


– Варто задіяти всю батьківську мудрість та витримку, – каже Людмила Верменич. – Почніть розмову здалеку, щоб дитина сама розказала, що бачила. Це допоможе зрозуміти, наскільки інформація потрібна чи не потрібна їй. Висновок про те, що погано і не можна, дитина має зробити сама. Треба своїми питаннями її до цього підвести.


Якщо ви «застукали» свою дитину на порносайті, зауважте – це заміщення статевого виховання, яке не додали батьки. У підлітковому віці в дитини вже має виробитися відношення до сексу, любові, сприйняття протилежної статі. Якщо вона цього не отримує у сім'ї, то звісно буде залазити на порносайти та дивитися на все у збоченому вигляді, сприймати за норму.


– Кожен день треба шукати час для розмов із дитиною, – радить психолог. – Достатньо організувати самих себе. Годину або півгодини, хоч цього й замало. Поговоріть на душевні та відверті теми.

0
Автор: konstantinov
Теги: Интернет
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.

Читайте также:



Вверх