Від хати-читальні до Wi-Fi: історія найдавнішої кременчуцької бібліотеки

18.02.2013, 10:57 Просмотров: 2 407

31 січня 1893 року відбулося відкриття громадської публічної бібліотеки у Кременчуці, вона стала однією з перших публічних читалень у повітових містах України

Від хати-читальні до Wi-Fi: історія найдавнішої кременчуцької бібліотеки

120 років – дата неабияка. Зовсім не багато збереглося у Кременчуці культурних закладів, яким уже понад  100 років, проте один з таких  – Центральна міська бібліотека (ЦМБ) імені Максима Горького. 


31 січня 1893 року відбулося відкриття громадської публічної бібліотеки у Кременчуці, вона стала однією з перших публічних читалень у повітових містах України.

 

Відтворити її дореволюційну історію, на жаль, майже неможливо - час зберіг дуже мало документів та світлин. Але якимось дивом крізь буремні події війни до нашого часу дійшов один унікальний документ – це звіт про роботу бібліотеки за 1900 рік. Саме завдяки йому і виявилася хоча б загальна картина про функціонування читальні в ті часи.

 

Тоді до бібліотеки приходило 440 читачів. За користування книгами сплачувалась абонементна плата. Сьогодні відвідувачів значно більше, і користування книгами – безкоштовне. Знайшлися відомості про те, що з 1936 року в пам’ять про перебування у Кременчуці письменника Максима Горького бібліотека носить його ім’я.

 

На жаль, довоєнні фонди не збереглися - під час Великої Вітчизняної війни читальню знищили. Її друге народження відбулося вже після визволення Кременчука – у 1944 році, коли у майже вщент зруйнованому місті для бібліотеки вдалося знайти приміщення, а містяни почали дарувати їй власні книги.

 

За час існування заклад декілька разів змінював своє місцезнаходження, але з 1957 року постійно функціонує в приміщенні на вулиці Леніна – там і нині працюють абонемент і читальна зала. Проте головний офіс ЦМБ імені Горького зараз знаходиться на вулиці Щорса, 56/13. Майже 32 роки тому бібліотека отримала там додаткове приміщення і розмістила спеціалізовані відділи – юнацької, технічної літератури, мистецтв та літератури іноземними мовами. 


Сьогодні Центральна бібліотека іде в ногу з часом. Фонди її величезні – це майже 300 тисяч екземплярів, і відвідують її щорічно 22 тисячі читачів. Наразі у роботі закладу використовують електронне обладнання та інтернет, а у юнацькому та технічному відділах відкритий безкоштовний доступ до всесвітньої мережі для усіх бажаючих – така послуга стала можливою завдяки перемозі бібліотеки у програмі «Бібліоміст», організованої за фінансової підтримки Білла та Мелінди Гейтс.

 

 

Бібліотека зсередини

 

Відділ мистецтв


 

Відділ мистецтв став першим спеціалізованим відділом ЦМБ, і відкрили його1 грудня 1975 року в приміщенні на вулиці Леніна. Перший фонд налічував всього 1300 екземплярів книг, періодики, платівок та діафільмів. Розпочалася діяльність по збиранню та зберіганню матеріалів. Також проводилися концерти, зустрічі з художниками, музикантами міста, виставки, перегляд літератури.

 

У читальні найбільш популярним на той час серед молоді був клуб «У світі прекрасного», який у 1978 році бібліотекарі відкрили разом із працівниками кінотеатру імені Довженка (зараз це усім відомий «Кінопалац»).

 

У 1982 році відділ мистецтв переїхав на вулицю Щорса, там з’явилися і читальна зала, і літературно-музична вітальня. З того часу минуло 30 років, фонд відділу виріс до 35 тисяч екземплярів. Зібрано величезну кількість мистецтвознавчої літератури та періодики.

 

 

Відділ юнацької літератури


Історія юнацького відділу не така давня, як усієї бібліотеки. Відкрили його в 1979 році, коли в центральному відділі з’явився невеликий структурний підрозділ – юнацький абонемент. Пізніше, в 1981 році, в приміщенні на вулиці Щорса відкрили спеціалізований відділ книг для юнацтва – абонемент та читальну залу. Основна вікова категорія, що приходить сюди, юнаки та дівчата від 14 до 18 років. Але, звичайно, читачами тут є всі бажаючі. Фонд відділу налічує більше 52 тисяч екземплярів книг, газет, брошур та більше 60 назв періодичних видань. На початку своєї роботи до бібліотеки приходили понад 2 тисячі юних читачів, сьогодні це майже 4 тисячі.

 

Із жовтня 2011 року в цьому відділі діє пункт вільного доступу до інтернету в рамках програми «Бібліоміст».

 

 

 

Відділ технічної літератури


Цей відділ був заснований в 1981 році. Створили його в першу чергу для того, аби забезпечити спеціалістів та технічних працівників літературою, якої в них не було вдома. На той час фонд складав 2 тисячі екземплярів, а зараз - вже 56 тисяч примірників: книги, періодичні видання і газети. Тут можна отримати літературу не тільки з технічних дисциплін, але й з економіки, права, природничих наук та інформаційних технологій. На базі відділу також відкритий інтернет-центр та є доступ до Wi-Fi.

 

 

 

Відділ книг іноземними мовами


Для того, щоб кожен бажаючий мав можливість самостійно вивчати іноземні мови, 30 вересня 1998 року відкрили відділ книг іноземними мовами.

 

Цього року бібліотечні «іноземці» святкуватимуть і власний невеликий ювілей – 15 років. Перші фонди книг іноземними мовами нараховували всього декілька сотень екземплярів, але сьогодні це вже близько 13 тисяч примірників. Тут можна знайти і учбову літературу з мовознавства та лінгвістики, і довідники, і словники, і розмовники, і електронні видання. Є також у відділі є раритетні давні книги ХІХ століття, про які ми писали у минулих випусках «Телеграфа».

 

Відділ книг іноземними мовами активно співпрацює з Goethe-Institut – німецьким культурним центром в Україні - та з волонтерами Корпусу Миру США. Завдяки співпраці бібліотеки з американськими волонтерами існує клуб любителів англійської мови.

 

 

Від хати-читальні до Wi-Fi: історія найдавнішої кременчуцької бібліотеки

Найстарша читачка подарувала бібліотеці понад 200 книг

 

 

Вона почала читати в 4 роки, її не цікавили школа і навчання, але за перший рік в бібліотеці прочитала 153 дитячі книги... Згодом вона стала талановитим музикознавецем та неформальним дослідником життя і творчості нашого земляка композитора Колачевського. Все це про найстаршу читачку Центральної міської бібліотеки, людину, що подарувала фондам понад 200 книг – Галину Стаднік.

 

Завжди знайдуться люди, для яких читання книг було і буде частиною життя. До когорти таких можна з упевненістю віднести найактивнішу та найстаршу користувачку, почесного читача бібліотеки для дорослих імені Максима Горького Галину Стаднік.

 

Народилася пані Галина в 1942 році в місті Ульянівськ, що в Росії, а потім разом із мамою переїхала до України.

 

– Моя старша сестра в 8 років пішла до школи, мені було 4 роки, – розповідає Галина. –  Це були складні часи, гратися було ніколи, і от моя сестра сиділа на стільчику і писала. Пам’ятаю, тоді ще ручок, як таких, не було – ручки-пера, зроблені з гільзи, палички і самого «пера». Сестра примудрилася і мене навчити читати та писати. 


В 5 років дівчинка вже була грамотною. Книги в повоєнні часи були рідкістю, але видавалися газети, Галина їх читала цілими стосами. Жінка каже, що свою першу книгу  пам’ятає дуже добре – це було видання  Петра Єршова «Коник-Горбоконик» – так зачитала, що іноді літер вже неможливо було розгледіти.

 

В 6 років мама Галини записала її до справжньої бібліотеки, а от до школи розумницю не взяли, сказали – не беруть таких маленьких. До омріяного храму знань дівчинка потрапила в 7 років, проте дуже швидко розчарувалася.

 

– Пам’ятаю, що вчителька читає «М-А-М-А», а діти за нею повторюють. Мені було дуже смішно, бо ще за перший рік в бібліотеці прочитала 153 дитячі книги. Після того, здається, я взагалі не навчалася. Я тільки читала, читала дуже багато, шкода, що без розбору, – пригадує Галина.

 

У 19 років дівчина захопилася музикою, вступила до консерваторії, але зовсім не мала книг. Коли студентка-заочниця приїхала до Кременчука, її особиста бібліотека виявилася невеликою.

 

– У 1970 році я пішла до бібліотеки, вона ще тоді на вулиці Леніна знаходилася, та все ж фонд, на жаль, дуже маленький був. Проте існувала така послуга, як міжбібліотечний абонемент – МБА. Тобто із Москви мені могли надіслати для читання все, що я хочу. Це просто чудово. Були в нас такі хороші бібліотекарі, які приносили мені повістки про книги додому, щоб часом нічого не загубилося на пошті. Я бігла і брала літературу, таким чином працівники бібліотеки допомогли мені закінчити вуз… Ну, і потім я тут вже «прописалася» настільки, що тепер «своя людина», – ділиться з «Телеграфом» Галина.

 

Жінка говорить, що дуже любить бібліотеку, вона для неї – це храм, місце, в якому можна дізнатися безліч інформації.

 

Сьогодні Галина Стаднік працює в музичній школі. Багато книг вона дарувала саме залі мистецтв – музикознавчу літературу і опери. Нещодавно жінці привезли майже цілу машину різноманітних нот, вдома Галині їх уже ніде зберігати, тому половину привезеного вона віддала читальні.

 

– Я дарую книги бібліотеці, а як мені потрібно, йду на роботу, забігаю до відділу мистецтв, беру, а тоді – повертаю. Мені так легше. Зараз у мене є збірник етюдів, які грав, можливо, навіть Прокофьев, може хто перед ним – 100 років цій книзі. Один екземпляр я подарувала читальні, також презентувала їм єдиний на всю Україну клавір (перекладення партитури окрестрових творів для одного фортепіано) симфоній нашого земляка – композитора Колачевського. І от я все намагаюся знайти щось про цього композитора, бо це людина, яка зробила для музики не менше, ніж Лисенко чи Чайковський, але про нього немає майже ніяких відомостей, ніхто про нього не знає. Збереглися лише 100 екземплярів книг, виданих дослідником Колачевського Федотовим. Але 100 екземплярів – це ж зовсім мало, та й деяка інформація там не зовсім правильна. Федотов помер, ніхто нічого не вивчає, лише я залишилася. Тому зараз я шукаю спонсорів для публікації 1000 екземплярів книги досліджень про Колачевського. На це потрібно 5 000 грн. Тому звертаюся до всіх, хто може допомогти, адже час іде, і пам'ять про нього може взагалі загубитися. Тому, поки ще є можливість, небайдужих прошу про допомогу. Тел: 0972703393. 

 

Галина каже, що вона «книгочей», зараз читає вибране, шукає по приватних бібліотеках друзів цікаві книги. Її улюблений письменник – Пушкін, а от улюблена книга – Біблія: жінка розповідає, що навіть боїться її читати, бо відірватися не може. На запитання про останні прочитані книги Галина відповіла, що це –  раритетна книга 1913 року «Енциклопедія» братів Гранат, а також Костянтин Коровін «Спогади». Серед найцінніших книг читачки – «Іліада» Гомера і «Записки» Глінки.

0
Автор: Олена Маляренко
Теги:
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.

Читайте также:



Вверх